Справа № 591/2849/19
Провадження № 1-кп/591/505/19
5 грудня 2019 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Прага Чеської Республіки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
13.02.2019 року, близько 10-30 год. ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні торгівельного центру «Мануфактура» за адресою: м.Суми, вул. Харківська, 2/2, дістала з кишені кілька ключів від камер збереження речей відвідувачів магазину «Сільпо», після чого відкрила одним ключем камеру збереження речей, звідки забрала свої речі, а потім - іншим ключем відкрила другу камеру збереження речей №51, виявила 2 поліетиленових пакунки з чужими речами, та, діючи умисно, розуміючи, що оточуючи не усвідомлюють таємний протиправний характер її дії, з корисливих мотивів, з метою збагачення, таємно викрала ці пакунки з чужими речами: чоловічою піжамою вартістю 696,00 грн., чоловічою спортивною кофтою вартістю 268,00 грн., належні ОСОБА_6 , та підліткову жіночу куртку вартістю 1295,00 грн., належну ОСОБА_7 . З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 зникла з викраденими речами, розпорядившись ними на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення спочатку визнавала частково, запевняючи, що її вина полягає тільки у тому, що вона відразу не повернула речі потерпілим. Також розповіла, що її доньки часто проводять час у торговельному центрі «Мануфактура». Приблизно за місяць до події, про яку йдеться в обвинувальному акті, її мати купила дітям дві куртки, а старі вони залишили у камері збереження речей відвідувачів магазину «Сільпо» та тривалий час не забирали їх. При цьому, ключи від вказаних камер зберігання були вдома. 13.02.2019 року вона взяла ці ключи та пішла до «Мануфактури», де з камер зберігання забрала речі своїх дітей та інші речі, які виявила у камерах, від яких у неї були ключи, оскільки гадала, що це речі подруг її доньок. Усі речі принесла додому. Після цього одну з курточок, яку вона взяла у камері збереження, вона віддала незнайомій їй жінці, яка ходила по квартирам та просила милостиню. Через два тижні до неї прийшли поліцейські, які повідомили про те, що її звинувачують у крадіжці чужих речей. Але крадіжку вона не хотіла вчиняти та не вчиняла. Поліції вона віддала піжаму та чоловічу куртку, а за підліткову куртку готова відшкодувати шкоду.
В судових дебатах ОСОБА_4 зазначила, що вину визнає та шкодує про те, що вчинила. Запевняла, що більше такого ніколи робити не буде.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 13.02.2019 року, близько 10-00 год. вона разом з ОСОБА_6 прийшли до торгівельного центру «Мануфактура» та поклали в камери збереження речей, що біля магазину «Сільпо», свої речі: два поліетиленових пакети, в яких були піжама, кофта, належні ОСОБА_6 , а також підліткова куртка, яка належить їй. Ключи весь час були у неї. Коли повернулись до камери близько 11-00 год., то в ячейці вже було порожньо, вони покликали охорону, після чого викликали поліцію та оглянули відео з камер спостереження, де побачили як невідома їм жінка відкрила камеру №51, взяла пакети з їх речами та залишила магазин.
Потерпіла ОСОБА_6 суду надала аналогічні покази, зазначивши що 13.02.2019 року близько 10-00 год. вона разом з ОСОБА_7 прийшли до торгівельного центру «Мануфактура» та поклали речі до камери збереження, щоб скупитись у Сільпо. А коли повернулись та відрили ячейку, у якій залишили речі, то там лежали чужі речі. В подальшому на відеозаписі вони побачила як дівчина взяла з ячейки їх речі.
13.02.2019 року в період часу з 12-35 год. до 13-40 год. слідчим було оглянуто відділ зі зберігальними ячейками на першому поверсі торгівельного центру «Мануфактура» та виявлено, що ячейка № НОМЕР_1 , в яку поклали свої речі потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , є порожньою. Вказані обставини було зафіксовано у протоколі огляду місця події (а.с. 53-55).
В судовому засіданні було досліджено диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, яке надало слідчому ТОВ «Сульпо-Фуд», і на вказаних відеофайлах містяться відомості про те, що 13.02.2019 року, близько 10-19 год. дві потерпілі проходять до камери збереження, до вільної ячейки з лівої сторони, де залишають два поліетиленових пакети, зачиняють дверцята та проходять до торгівельного залу. В подальшому, в цей же день, в період часу з 10-31 год. до 13-34 год. до відділу зі зберігальними ячейками зайшла ОСОБА_4 та спочатку забирає речі з ячейки, що знаходиться з правої сторони, а потім - проходить до ячейки, в якій залишили свої речі потерпілі, відкриває її, забирає звідти речі. При цьому, вона зазирнула в пакети та побачила їх вміст. Потім ОСОБА_4 намагалась відкрити ще одну ячейку, проте їй це не вдалось, після чого вона покликала охоронця, який відкрив ОСОБА_4 ячейку із забутими речами, ОСОБА_4 взяла ще один пакунок та з усіма пакунками залишила торговий центр. Також з відеофайлу вбачається як близько 11-10 год. до відділу з камерами збереження повертаються потерпілі та виявляють відкриту камеру, в якій вони залишали речі, та відсутність своїх речей (а.с. 62).
Про аналогічні обставини повідормляв суду і допитаний в якості свідка начальник відділу охорони "Сільпо Фуд" ОСОБА_8 .
Згідно протоколу огляду місцевості, 01.03.2019 року ОСОБА_4 , знаходячись біля під'їзду будинку №64 по вул. Г.Крут в м.Суми, видала слідчому білий поліетиленовий пакет, в якому містились чоловіча піжама та чоловіча спортивна кофта (а.с. 56-59).
Дослідженим в судовому засіданні висновком експерта №19/119/11-1/784е від 15.04.2019 року підтверджується те, що вартість речей належних потерпілим складала: чоловічої піжами - 696 грн., чоловічої спортивної кофти - 268 грн. та підліткової жіночої куртки - 1295 грн. (а.с. 76-86).
Вислухавши показання потерпілих, дослідивши письмові докази сторони обвинувачення, та, оцінивши кожен з таких доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що такими доказами повністю підтверджуються обставини, зазначені в обвинувальному акті, а, відповідно, і вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, оскільки зазначені докази в повній мірі свідчать про те, що ОСОБА_4 таємно викрала речі, які належали потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
При цьому, позицію ОСОБА_4 про те, що вона не хотіла вчиняти крадіжку, не мала умислу на викрадення чужого майна, а лише помилялась і була переконана в тому, що майно належить подругам її доньок, суд розцінює як бажання обвинуваченої уникнути відповідальності.
Натомість, наявність усвідомлення ОСОБА_4 того, що вона вчиняє умисно таємне викрадення майна, в даному випадку є очевидною, про що свідчать такі фактичні обставини справи. Так, ОСОБА_4 , коли відкривала ключем ячейку, в якій містяться речі потерпілих, розуміла, що сторонні особи, які знаходились поруч з нею, не усвідомлювали злочинного характеру її дій, вважаючи, що таке майно належить їй на праві власності та що вона має право розпорядитися цим майном. Тобто, Великодна ЯА діяла з урахуванням сприятливої для неї навколишньої обстановки. Крім того, ОСОБА_4 , відкривши ячейку №51 та діставши пакети, перевірила їх вміст, тобто, чітко бачила те, що речі не належать їй та членам її сім'ї, а, відповідно, і не могла не розуміти те, що вона не має прав на такі речі, не має права забирати їх і, тим більше, розпоряджатись речами. Натомість, не дивлячись на такі обставини, ОСОБА_4 чужі речі забрала, принесла додому, одну частину з них залишила вдома, а іншу частину, за її ж словами, віддала, хоча розуміла, що речі є чужими і вона не вправі цього робити. Крім того, обвинувачена видала частину залишених чужих речей (чоловічі піжаму та кофту) лише поліції і лише тоді, коли їй вже інкримінували вчинення крадіжки.
Таким чином, усі вказані відомості свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлювала і розуміла фактичні обставини вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, який вона вчинила, суспільно-небезпечний характер наслідків своїх дій, а саме: те, що вона порушила право власності, взявши чуже майно і розпорядилась цим майном, тим самим спричинивши потерпілим шкоди.
При цьому, конкретність, цілеспрямованість дій ОСОБА_4 говорить про те, що остання бажала конкретного результату - заволодіти чужими речами і розпорядитись ними на власний розсуд.
Про наявність в діях ОСОБА_4 прямого умислу вказує і той факт, що якби остання не мала наміру та мети - заволодіння чужими речами, то відразу, коли прийшла додому, могла з'ясувати належність таких речей донькам чи їх подругам. Проте, як зазначалось вище, цього вона не зробила, а розпоряджалась речами на власний розсуд. Тобто, наявні корисливий мотив та мета - бажання заволодіти і розпоряджатись чужими речами. І наявність такої мети і мотиву також є характерними рисами злочину, який вчиняється з прямим умислом.
ОСОБА_4 надала суду довідку про те, що вона у період вчинення вказаного діяння зверталась за консультацією до лікаря-психотерапевта, оскільки мала певні розлади психіки через сімейні обставини.
Для усунення сумнівів щодо того, чи усвідомлювала ОСОБА_4 через свій психічний хворобливий стан суспільну небезпечність вчиненого нею діяння, судом було призначено проведення судово-психіатричної експертизи. Згідно висновку № 473 як на момент скоєння кримінального правопорушення, так і на даний час ОСОБА_4 виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості, імпульсивний тип, стан компенсації, але могла тоді і може зараз усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру. (а.с. 199-201).
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.1 ст.185 КК України доведена в повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винної, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, жодних пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Характеризуючи особу обвинуваченої слід зазначити, що ОСОБА_4 розлучена та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є не судимою особою, за місцем мешкання характеризується негативно, через сімейні обставини лікувалась у лікаря - психотерапевта, проте на обліках в псих- та наркодиспансері не перебуває.
Враховуючи сукупність зазначених обставин, а також те, що обвинувачена неодноразово в судових засіданнях запевняла про те, що відшкодує шкоду потерпілій ОСОБА_7 , але так і не зробила цього до закінчення судового розгляду, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не працює та вчинила злочин з корисливих мотивів, зважаючи на заявлені наміри обвинуваченої сплатити штраф, у разі призначення такого покарання, не за рахунок власних коштів, а за рахунок отриманих аліментів на утримання дітей або за рахунок коштів своїх батьків, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно призначити у виді громадських робіт, оскільки покарання призначається саме з метою виправлення засудженої особи та попередження вчинення нею нових злочинів, а не повинно бути обтяженням чи обмеженням для рідних такої особи чи відбуватись за їх рахунок.
Крім того, по справі потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_4 завданої майнової шкоди в розмірі 1295,00 грн. (а.с.14).
В судовому засіданні потерпіла вимоги позову підтримала повністю.
Обвинувачена ОСОБА_4 позов визнала та, як зазначалось вище, бажала сплатити вказану у позові суму, але матеріальної можливості до цього часу не знайшла.
Суд вважає, що позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 1295,00 грн. підтверджені належними доказами - висновком експерта (а.с.76-86) та іншими матеріалами, оцінка яким надана вище.
За таких обставин, позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст.ст.118, 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 785,05 грн.
Крім того, відповідно до ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів (а.с.60-61,73,176).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України, та призначити їй покарання за цим законом у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 суму завданої злочином майнової шкоди в розмірі 1295,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі за проведену експертизу в сумі 785,05 грн.
Речові докази:
-чоловічий спортивний светр та чоловічу піжаму, що були повернуті потерпілій під зберігальну розписку, - після набрання вироком законної сили вважати повернутими законному володільцю - ОСОБА_6 ;
-комп'ютерний диск, наданий ТОВ «Сільпо-Фуд», - після набрання вироком законної сили залишити зберігатись в матеріалах даної судової справи;
-оригінал медичної картки №2266 на ім'я ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю - ТОВ «Медичний центр «Сехмет».
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м.Суми, а для учасників, що не були присутніми під час оголошення - з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1