номер провадження справи 32/164/19
04.12.2019 Справа № 908/2883/19
м.Запоріжжя
За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шарко Артема Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення суми 26657,44 грн.,
Суддя Колодій Н.А.
Без участі представників сторін
15.10.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи-підприємця Шарко Артема Миколайовича про стягнення суми 26657,44 грн., з яких: сума 8400 грн. - основний борг, сума 4,05 грн. - інфляційні втрати, сума 53,39 грн. - 3% річних, сума 2800 грн. - штраф, сума 15400 грн. - дострокова сплата винагороди (роялті).
Ухвалою суду від 17.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
05.11.2019 від позивача надішли додаткові пояснення до позовної заяви.
25.11.2019 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Від відповідача будь-яких заяв або клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на 05.12.2019 суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 01.10.2017 між сторонами укладений договір № КБР-49/10/17, за умовами якого відповідач за надане невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів зобов'язаний сплачувати позивачу винагороду (роялті). Оскільки жодна з сторін не повідомила іншу сторону про припинення договору протягом місяця до завершення строку його дії, договір продовжено на той самий строк. Загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (з 01.10.2017) складає 1400 грн. у місяць. Відповідачем мали бути здійснені такі платежі за 25 місяців - 1400 грн. за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 19 місяців, сплативши 26600 грн. Позивач вирахував загальну заборгованість відповідача станом на 26.09.2019, яка включає в себе основний борг в розмірі 8400 грн., інфляційні втрати в розмірі 4,05 грн., 3% річних в розмірі 53,39 грн., штраф в розмірі 2800 грн. та дострокову сплату винагороди (роялті) в розмірі 15400 грн. На підставі ст.ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232, ГК України просить позов задовольнити.
Відповідач відзив на позову заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ухвали суду. Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 17.10.2019 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвала суду отримана відповідачем 22.10.2019.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.10.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - УЛАСП, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Шарко Артемом Миколайовичем (користувач, відповідач) укладений договір № КБР-49/10/17.
Відповідно до п. 3.1 договору, користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору та закону.
Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.
Згідно п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.10.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
Матеріали дійсної справи не містять доказів письмового повідомлення щодо припинення дії договору № КБР-49/10/17 від 01.10.2017. Зі змісту позовної заяви вбачається, що жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору. Таким чином, відповідно до п. 6.2 договору, його дію продовжено на той самий строк і на тих же умовах.
Додатком № 1 до Договору сторони узгодили заклад, в якому користувач здійснює використання творів, саме: кафе «Mushroom», м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, пр. 3.
Додатком № 2 до договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 1400 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 1400 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
За приписами статей 31, 32 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було сплачено роялті на загальну суму 26600 грн., тобто за період з жовтня 2017 по квітень 2019. За період з травня по жовтень 2019 відповідачем оплату здійснено не було, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 8400 грн.
Станом на час розгляду справи відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № КБР-49/10/17 від 01.10.2017 підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8400 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2800 грн. та дострокову сплату винагороди (роялті) в розмірі 15400 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Пунктом 3.6 договору сторони погодили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Відповідно до умов договору, строком - є строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку договору, зазначеному у п. 6.1 договору, а у випадку коли строк зазначений у п. 6.1 закінчився, але цей договорі залишився чинними - строк визначений на підставі п. 6.2 договору..
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк щомісячних платежів за травень, червень 2019 більше ніж 4 місяці. Розрахунок дострокової сплати винагороди (роялті) позивачем здійснено за період з листопада 2019 по вересень 2020.
Перевіривши розрахунок штрафу та розрахунок дострокової сплати винагороди (роялті) суд встановив, що його здійснено вірно та у відповідності до умов договору, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми 2800 грн. штрафу та суми 15400 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму 53,39 грн. - 3% річних за загальний період з 26.04.2019 по 26.09.2019 (річні нараховані за прострочку оплат за травень - жовтень 2019) та суму 4,05 грн. інфляційних втрат за період з 26.04.2019 по 26.09.2019 (інфляційні нараховані за прострочку оплати за травень 2019).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунок річних встановив, що його зроблено вірно, а отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат з урахуванням пункту 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже позивачем неправильно визначено загальний період нарахування інфляційних втрат, так правильним є загальний період з травня 2019 по вересень 2019. В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат за вказаний вище період, оскільки в зазначений період мала місце дефляція грошових коштів.
За таких обставин, у задоволенні позову в частині вимог стягнення суми 4,05 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 5000 грн. позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги № 8.97-А від 01.10.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Інтелкрафтс», акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 14.11.2019 на суму 5000 грн. Перерахування позивачем адвокатському об'єднанню суми 5000 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 560 від 14.11.2019.
Суд оцінивши надані документи, визнає обґрунтованим, документально підтвердженими та співрозмірними витрати позивача на правничу допомогу.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шарко Артема Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) суму 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. основного боргу, суму 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. штрафу, суму 15400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн. дострокової сплати винагороди (роялті), суму 53 (п'ятдесят три) грн. 39 коп. - 3% річних, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 71 коп. судового збору, суму 4999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Повне судове рішення складено 05.12.2019.
Суддя Н.А. Колодій