Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 308/6697/15-ц
провадження № 61-27116св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в складі судді Придачук О. А. від 28 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області вскладі суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П., від 28 лютого 2018 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на майно та стягнення шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власником житлових квартир № 3 та АДРЕСА_2 . Вказані квартири розташовані у багатоквартирному будинковолодінні, є окремими квартирами та мають самостійні входи зі спільного двору.
Власником квартири № 4 у будинковолодінні за вищевказаною адресою є відповідач ОСОБА_2 , який придбав її за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2011 року.
У 2014 році ОСОБА_2 розпочав перебудову своєї квартири шляхом знесення старої одноповерхової будівлі та зведення триповерхової новобудови, вимурувавши два поверхи та заклавши основу для третього.
Позивач вказувала, що від початку проведення будівельних робіт відповідачем у всіх її приміщеннях (житлових та нежитлових), які зовні стикуються із новобудовою відповідача, з'явилася значна волога, стіни та стеля кімнат вкрилися пліснявою та грибком, знищується внутрішнє оздоблення. За попередніми висновками спеціалістів причинами останніх змін в її квартирі є те, що ОСОБА_2 при зведенні зовнішніх стін будинку не були виконані обов'язкові у такому випадку гідроізоляційні роботи між зовнішніми стінами квартир № 3 і № 5 та зовнішньою стіною новобудови. Крім того, при проектуванні вказаного об'єкту відповідачем перевищено допустиму поверховість проектованої будови з урахуванням існуючої. Відповідач порушує містобудівні вимоги. Також позивач зазначала, що діями відповідача їй завдаються збитки.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року за заявою позивачки було вжито заходи забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_6 , які належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії стосовно майна та земельної ділянки, під спірною забудовою, в тому числі, але не виключно: вести на об'єкті за вказаною адресою особисто чи із залученням сторонніх, третіх осіб ті чи інші будівельні та пов'язані з ним інші (зокрема монтажні) роботи; оформляти дозвільні, погоджувальні, правовстановлюючі, проектні та інші документи про право на вказаний об'єкт (зокрема на його будівництво); здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного об'єкта; відчужувати майно (недобудову та земельну ділянку) як разом так і окремо у той чи інший спосіб, вчиняти інші дії, спрямовані на обтяження його правами третіх осіб - до вирішення даної справи по суті.
ОСОБА_2 будо пред'явлено зустрічний позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, однак за заявою представника ОСОБА_2 зустрічний позов залишено без розгляду ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року.
Посилаючись на зазначене вище, позивач просила суд зобов'язати відповідача: усунути створені їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном - квартирами № 3 та АДРЕСА_2 - шляхом демонтажу стін належної відповідачу ОСОБА_2 новобудови за адресою АДРЕСА_6 , які примикають до суміжних стін квартир позивача, та не чинити таких перешкод у майбутньому; зобов'язати відповідача усунути порушення містобудівних умов та обмежень від 30 січня 2015 року за № 16/20-16, погодивши належним чином умови блокування новобудови за адресою АДРЕСА_6 , із ОСОБА_3 як власником суміжних квартир; стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані належному їй майну та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного судуЗакарпатської області від 28 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку призначеної судом експертизи проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту по АДРЕСА_6 відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема вимогам ДБН А.2.2.-3-2014, а виконані будівельні роботи на об'єкті відповідають як проектній документації так і вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, будівництво ведеться без істотних порушень (наявні порушення є незначними, не призводять до зниження характеристик міцності конструкції квартири, не порушують санітарних та протипожежних норм, не створюють реальну загрозу безпеці, життю та здоров'ю людей). Також, судом указано, що квартира № 4 будується відповідачем у межах контуру земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , тоді як конструктивні елементи квартир № 3 та № 5 , які належать позивачці ОСОБА_3 , фактично виходять за межі своїх земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_2 Позивачка у даній справі не надала суду належних та допустимих доказів завдання їй з боку відповідача перешкод у здійсненні її права власності на майно, які необхідно було б усунути у спосіб, визначений у позовних вимогах, а також суми матеріальної шкоди, завданої пошкодженням відповідачем її майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Судам було надано достатньо доказів порушення прав позивачки, а відповідачем не було спростовано указані у позові обставини. Суди ухвалили висновки, які не узгоджуються із наданими сторонами доказами. Належна позивачці квартира № 3 , яка пошкоджується внаслідок дій відповідача, є предметом іпотеки, що не було враховано судами попередніх інстанцій, які не залучили до розгляду даної справи іпотекодержателя. Крім того, за час розгляду справи указана квартира була продана, а новий власник квартири до розгляду справи також залучений не був. Суди не установили усіх фактичних обставин справи, у зв'язку із чим ухвалили рішення, які підлягають скасуванню.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Реконструкція квартири № 4 у спірному будинку розпочалась та проводилась у відповідності із усіма дозвільними документами. Судами правильно ураховано, що квартира відповідача будується у межах контуру земельної ділянки, що належить йому, тоді як конструктивні елементи квартир № 3 та № 5 , які належать позивачці ОСОБА_3 , фактично виходять за межі своїх земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_2 . Крім того, затримка у будівництві квартири зумовлено діями самої позивачки, за клопотанням якої у справі винесено судове рішення про забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони добудови квартири. Усунути пошкодження квартири, на які указує позивачка можливо шляхом завершення будівництва квартири № 4 . У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 була власницею квартир № 3 та № АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 станом на момент розгляду справи судом першої інстанції був власником квартири № 4 в указаному будинку і земельної ділянки загальною площею 0,0072 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_7 .
30 січня 2015 року Управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_2 були видані містобудівні умови та обмеження на забудову власної земельної ділянки по АДРЕСА_6 . Згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, досліджуваний об'єкт відноситься до ІІ категорії складності. У відповідності з п.4.6.1 ДБН А.2.2-3-2014 для об'єктів І та ІІ категорії складності здійснюється: 1) в одну стадію - робочий проект (РП); 2) у дві стадії - для об'єктів невиробничого призначення - ескізний проект (ЕП), а для об'єктів виробничого призначення та лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури - техніко-економічний розрахунок (ТЕР) та для обох - робочий проект.
ТОВ ПБК «Закарпатреконструкція» було розроблено робочий проект «Будівництво індивідуального житлового будинку на власній земельній ділянці по АДРЕСА_6 » та «Паспорт погодження фасадів індивідуального житлового будинку на власній земельній ділянці по АДРЕСА_6 , які погоджено Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управлінням культури Закарпатської ОДА.
Досліджуваний проект розроблено в одну стадію - робочий проект (РП). Як вище зазначалося така стадійність відповідає нормативним вимогам.
В результаті проведення експертизи щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкту будівництва, 08 травня 2015 року ОСОБА_2 отримав експертний звіт, зі змісту якого проектна документація розроблена у відповідності з вимогами нормативних документів на проектування в частині міцності, надійності та довговічності об'єкту.
У травні 2015 року ОСОБА_2 було подано до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в інспекції 22 травня 2015 року за № ЗК 082151420179.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи 192/04-16 від 02 червня 2016 року у квартирах, які належать позивачці виявлено недоліки і сліди ураження вологістю. Стосовно пошкоджень конструктивних елементів будівлі та їх фізичного зносу, то такі не спостерігаються, всі виявлені недоліки пов'язані тільки з наявністю ураження вологістю. Щодо причин виникнення цих недоліків, то такі пов'язуються з будівництвом між даними квартирами нової квартири № 4 . Всі виявлені недоліки на стінах мають місце тільки в місцях примикання до квартири № 4 . Основною причиною замокання стін в квартирі № 5 та № 3 і ураження їх вологістю, на думку судового експерта, є те, що квартира № 4 є незавершена будівництвом. Зокрема, не улаштованим є і дах над квартирою № 4 із водостічною системою, яка б відводила опадові води за межі будівлі у відповідну каналізаційну мережу. Станом на час проведення огляду улаштовано імпровізований відвід опадових вод з поверхів квартири № 4 . Однак, при сильних опадах він є недостатнім і надмірна кількість води розтікається по перекриттю і просочується скрізь стіни в приміщення квартир № 3 та № 5. У зв'язку з незавершеністю будівництва квартири № 4 є невиконані роботи з належного примикання стін нової квартири № 4 до дахової конструкції квартири № 3 . В проекті є вузол, в якому зображено детальний план заходів, які необхідно виконати в місці примикання нової квартири № 4 з дахом квартири № 3 . Зокрема, тут передбачено улаштувати по стіні квартири № 4 пінополістирольні плити товщиною 100 мм, із закріпленням поверх них оцинкованої сталі, яка заходитиме на конструкцію даху квартири № 5 щонайменше на 40-50 см. Однак, станом на час проведення огляду такі заходи виконані не були. Тобто, фактично причиною надмірного зволоження конструкцій стін квартир № 3 та № 5 є те, що квартира № 4 є незавершеною будівництвом.
Внаслідок цього, власниці квартир було завдано шкоду, яка становитиме вартість ремонтних робіт по відновленню квартир в належний стан. Зокрема, для цього необхідним є повністю відбити штукатурний шар зі стін, які примикають до об'єкта будівництва квартири № 4 , ретельно осушити конструкцію стін, після чого провести оздоблювальні роботи, які фактично мають місце для приведення стін в належний стан. Відновлювальні роботи можливо провести без знесення незавершеної будівництвом новобудови по АДРЕСА_6 . Навіть навпаки, проводити такі роботи необхідно після завершення будівництва квартири № 4 . В протилежному випадку виконання робіт з ремонту квартир № 3 та № 5 є економічно недоцільними, так як у разі не завершення будівництва квартири № 4 , конструкція стін квартир № 3 та № 5 буде повторно замокати. Для проведення ремонтних робіт в квартирах № 3 та № 5, першочерговим є завершення будівництва квартири № 4 . Проведеним розрахунком було встановлено, що вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати для відновлення квартири № 3 , становить 5 541,60. Вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати для відновлення квартири № 5 становить 4 076,40 грн.
Як убачається з матеріалів судової експертизи та проектної документації на місці де відбуваються роботи по зведенню квартири № 4 раніше була інша квартира, менша за своїми параметрами, а ніж та, яка будується зараз. Фактично відбувається зміна корисної площі житлової квартири, досліджуваний об'єкт може відноситися або ж до реконструкції, або ж до нового будівництва, так як такі роботи як капітальний чи поточний ремонти не передбачають зміну площі будівлі.
При дослідженні представленого робочого проекту встановлено, що в ньому передбачено улаштувати всі несучі конструктивні елементи новими, в тому числі і фундаменти, стіни, перекриття, дах тощо. Зокрема, така інформація наведена в загальних даних робочого проекту. При проведенні робіт по улаштуванні нової квартири № 4 фактично було улаштовано будівлю з новою конструктивною схемою - каркасною. Каркас було улаштовано на нові фундаменти. При будівництві частково було використано задню стіну старої будівлі. Однак, дана стіна носить виключно огороджувальний характер, вона не сприймає жодного навантаження від нової будівлі і за конструктивною схемою є самонесучою. Решта стін є новими. На досліджуваному об'єкті ведеться нове будівництво, як це було передбачено проектною документацією.
Будівництво квартири № 4 відбувається впритул до існуючих квартир № 3 та № 5 , що було передбачено робочим проектом. Аналогічно розташовувалося і старе помешкання квартири № 4 . В зв'язку з такими умовами будівництва, в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, які були видані на будівництво квартири АДРЕСА_8 , від 30 січня 2015 року, однією з умов, а саме п. 4 містобудівних умов та обмежень, значиться, що необхідним є погодити умови блокування з власниками суміжних будівель.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_8 . До цього договору додається також письмова заява ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) від 25 жовтня 2011 року, згідно з якою вона, як власниця квартир за номерами АДРЕСА_2 , не заперечує проти розширення квартири № 4 , власником якої є ОСОБА_2 . Тобто, фактично дозвіл на зміну конфігурації квартири № 4 вже був наданий раніше. Таким чином, в даному випадку погодження обраного відповідачем виду будівництва об'єкту по АДРЕСА_6 (блокування впритул до стін суміжних будівель) з власником суміжних будівель є не обов'язковим, а включення такої вимоги в містобудівні умови та обмеження є зайвим.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_10 .
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2011 року, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 0,0072 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 .
Квартира № 4 будується у межах контуру земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , тоді як конструктивні елементи квартир № 3 та № 5 , які належать ОСОБА_3 , фактично виходять за межі своїх земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_2 .
Позивачкою не надано доказів того, що при проектуванні спірного об'єкту відповідачем перевищено допустиму поверховість проектованої будови з урахуванням існуючої.
Згідно висновку експертизи розроблена проектно-кошторисна документація на будівництво об'єкту по АДРЕСА_6 відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, вимогам ДБН А.2.2.-3-2014, а виконані будівельні роботи на об'єкті відповідають проектній документації і вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, будівництво ведеться без істотних порушень (наявні порушення є незначними, не призводять до зниження характеристик міцності конструкції квартири, не порушують санітарних та протипожежних норм, не створюють реальну загрозу безпеці, життю та здоров'ю людей).
Судами також установлено, що внаслідок дій самої позивачки, спрямованих на заборону відповідачу завершувати будівництво квартири № 4 , продовжується завдання шкоди її майну позивача, попри те, що для проведення ремонтних робіт в квартирах № 3 та № 5 першочерговим є завершення будівництва квартири № 4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно вимог ЦПК України, як в редакції станом на момент розгляду справи судом першої інстанцій, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що будівництво спірної квартири по відповідало вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а виконані будівельні роботи на об'єкті відповідали проектній документації і вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а також врахувавши, що наявні недоліки були незначними, не порушували санітарних та протипожежних норм, не створювали реальну загрозу безпеці, життю та здоров'ю людей, а причиною вологості стін квартир № 3 та № 5, станом на момент проведення судової експертизи, було не завершення будівництва квартири № 4 , зокрема, через заборону, яка накладена за ініціативою позивачки, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі.
Доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржених рішень спростовуються змістом проведених у справі експертиз, іншими матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про помилкове не залучення до розгляду даної справи банку, як іпотекодержателя квартири № 3 , та нового власника указаної квартири є неспроможними, оскільки позов у даній справі на момент його подання та розгляду районним судом ОСОБА_3 обґрунтовувала саме порушенням її прав, а не прав інших осіб.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Доводи позивачки оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рішення судів містять відповідні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко