Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 552/3833/15
провадження № 61-36380св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
суб'єкт оскарження - заступник начальника Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О. О.,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року у складі судді Яковенко Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду зі скаргою на дії та бездіяльність заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О. О., заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 18 053,47 грн вважає незаконними. Посилався на те, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем за відсутності достатніх на те підстав, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику з порушенням, встановлених строків.
Зазначав, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не перевірено наявність у провадженні Соборного (Жовтневого) ВДВС м. Дніпра зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ПАТ КБ «ПриватБанк»
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Київського ВДВС м. Полтава Нездойминога О. О. у частині невиконання вимог частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», не перевірки наявності інших виконавчих проваджень щодо боржника - ПАТ КБ «ПриватБанк» та не направленні ВП № 53127873 до Соборного ВДВС м. Дніпра. Також просило визнати незаконною бездіяльність Київського ВДВС м. Полтава у частині не виконання вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати Київський ВДВС м. Полтава направити виконавче провадження № 53127873 до Соборного ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним виконавцем виконані всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та не встановлено заявлених банком порушень у виконавчому провадженні ВП № 53127873.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли, та ухвалив законне, обґрунтоване і правильне судове рішення. Апеляційний суд вказав, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували передбачений Законом України «Про виконавче провадження» обов'язок державного виконавця перевірити наявність інших виконавчих проваджень з одного й того ж боржника та, у разі таких, направити це виконавче провадження до того ВДВС, яке відкрило перше.
Вважає, що такими діями було порушено право інших стягувачів з банку на отримання коштів у порядку виконання судових рішень.
Вказує, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє зворотне повідомлення про вручення йому постанови про відкриття виконавчого провадження, тому державним виконавцем була порушена передбачена статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» норма про обов'язкове направлення такої постанови учасникам виконавчого провадження.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а дії ПАТ КБ «ПриватБанк» спрямовані на ухилення від виконання судових рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року у сумі 8 458,94 грн, компенсацію інфляційних втрат за період з 24 грудня 2014 року по 01 вересня 2016 року у сумі 7 527,71 грн, три відсотки річних за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року у розмірі 695,26 грн, проценти за користування коштами за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року у сумі 257,67 грн, на відшкодування понесених судових витрат 1 113,89 грн, а всього 18 053,47 грн.
Спірне виконавче провадження було відкрито на підставі заяви стягувача - ОСОБА_1 , яка звернулась до Київського ВДВС м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з клопотанням про прийняття до виконання виконавчого листа за місцем знаходження майна ПАТ КБ « ПриватБанк».
15 грудня 2016 року заступником начальника Київського ВДВС м. Полтави Нездойминога О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53127873 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/3833/15-ц про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 18 053,47 грн, яка була відправлена боржнику 19 грудня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції на час вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частино сьомою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (частина перша статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»).
Встановивши, що державним виконавцем 15 грудня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» за вибором стягувача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги боржника.
Судами також правильно було враховано, що стягувач - ОСОБА_1 категорично заперечувала про передачу спірного виконавчого провадження, оскільки на виконанні Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції вже перебувало рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2015 року, яким було зобов'язано ПАТ КБ « ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кошти у сумі 13 135 грн, яке на даний час не виконано, виконавче провадження закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника.
Крім того, судом першої інстанції, висновки та встановлені обставини якого були перевірені апеляційним судом, було встановлено, що державним виконавцем було дотримано вимоги частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки в електронних державних базах даних та реєстрах наявності права власності або іншого майнового права боржника, про що надіслані відповідні запити, а також на виконання вимог частини першої статті 28 цього Закону, 19 грудня 2016 року направлені на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 грудня 2016 року.
Вказані встановлені судами обставини спростовують відповідні доводи касаційної скарги заявника щодо порушення державним виконавцем зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», який є боржником у спірному виконавчому провадження, з посилання на порушення державним виконавцем його прав, не заслуговують на увагу.
Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 387 ЦПК України 2004 року за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Тобто, захисту підлягає саме порушене право особи, яка звертається до суду зі скаргою.
Відповідно до положень частини третьої статті 10, частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду зі скаргою, ПАТ КБ «ПриватБанк»належно не обґрунтувало, як саме держаним виконавцем порушено його права, враховуючи, що товариство є боржником у спірному виконавчому провадженні, а судові рішення підлягають обов'язковому виконанню, що передбачено законодавством України, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також неодноразово вказувалося Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях.
ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично не доведено порушення його прав під час здійснення спірного виконавчого провадження, що було його процесуальним обов'язком відповідно до вимог статті 10, 60 ЦПК України 2004 року, та є обов'язковою складовою, наявність якої може бути підставою для задоволення скарги.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець