Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 668/541/16-ц
провадження № 61-20548св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» в особі Херсонської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В. Е. від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., від 15 червня 2017 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» в особі Херсонської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - ТОВ «Укравтозапчастина») про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 27 листопада 2015 року він уклав з ТОВ «Укравтозапчастина» договір поставки № 64, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача трактор «Беларус-1025.2», а останній сплатити за товар 660 000 грн та прийняти його на умовах договору, за якими товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 24 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок позичальника грошової суми, вказаної у специфікації та у рахунку-фактурі (до 21 грудня 2015 року). На виконання умов договору 27 листопада 2015 року позивач здійснив оплату вартості товару, який йому доставили з порушенням вимог договору щодо строків поставки - 25 грудня 2015 року.
Оскільки вказаним договором передбачена відповідальність за порушення його вимог щодо своєчасного постачання товару у вигляді штрафу, просив стягнути з ТОВ «Укравтозапчастина» на свою користь штраф у розмірі 132 000 грн та штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки в розмірі 3 978,08 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Укравтозапчастина» на користь ОСОБА_1 135 978,08 грн в рахунок відшкодування штрафних санкцій за договором поставки № 64 від 27 листопада 2015 року.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови договору поставки, а відповідач на чотири дні прострочив виконання умов цього договору, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій. Відповідач не звертався до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій, наполягаючи на недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Укравтозапчастина» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що належним доказом виконання позивачем умов договору поставки є чек, а не прибутковий касовий ордер, наданий останнім. Судовим рішенням, ухваленим у адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив оплату за вказаним договором у період з 30 листопада до 07 грудня 2015 року, а не 27 листопада 2015 року як вказано у наданому ним прибутковому касовому ордері, що виключає відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укравтозапчастина» укладено договір № 64 поставки трактору на умовах попередньої оплати, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю трактор Беларус-1025.2 (далі: товар, трактор), а покупець зобов'язався сплатити за товар грошову суму в розмірі 660 000 грн та прийняти його на умовах договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 24 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у специфікації та у рахунку-фактурі.
Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Укравтозапчастина» за вказаний трактор 660 000 грн.
Відповідно до акту, складеного за результатом фактичної перевірки Головним управлінням державної фіскальної служби України у Херсонській області перевірки готівкових операцій ТОВ «Укравтозапчастина», встановлено, що до каси ТОВ «Укравтозапчастина» на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру 27 листопада 2015 року надійшло від ОСОБА_1 за трактор 660 000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2017 року, що набрала законної сили, скасовано вказаний акт фіскальної служби та встановлено, що оплата за трактор здійснена ОСОБА_1 в період з 30 листопада 2015 року по 07 грудня 2015 року.
Згідно із актом приймання-передачі товару до договору № 64 товар фактично було позивачу поставлено 25 грудня 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що у ОСОБА_1 належним чином виконав умови договору поставки, сплативши 27 листопада 2015 року в касу ТОВ «Укравтозапчастина» 660 000 грн, а відповідач, поставивши йому обумовлений договором товар 25 грудня 2015 року, прострочив на чотири дні виконання умов цього договору щодо поставки товару, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій. Оплата позивачем товару саме 27 листопада 2015 року підтверджена належними та допустимими доказами, зокрема квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних із особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із положеннями статей 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно із частиною третьою статі 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Так, судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, встановлені обставини здійснення ОСОБА_1 в період з 30 листопада 2015 року по 07 грудня 2015 року оплати за трактор, який є предметом договору поставки, укладеного між сторонами. Ці обставини є преюдиційними у цій справі та не підлягають доказуванню в силу вимог статті 61 ЦПК України 2004 року. За таких обставин поставка товару 25 грудня 2015 року відбулась в обумовлені пунктом 3.2. договору строки -протягом 24 днів після зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а тому висновок судів попередніх інстанцій щодо прострочення відповідачем виконання умов спірного договору щодо поставки товару та наявність підстав для застосування до нього штрафних санкцій, є помилковим та таким, що зроблений з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Наведених норм права суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Разом із тим, помилковими є висновки судів, що зазначені обставини оплати товару за договором поставки не є преюдиційними у цій справі через те, що ОСОБА_1 не був стороною у адміністративній справі, в якій вони були встановлені, оскільки ці обставини встановлювалися щодо цієї ж особи, що є підставою звільнення від доказування в силу положень статті 61 ЦПК України 2004 року.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17.
Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що акт фіскальної служби про проведення перевірки готівкових операцій ТОВ «Укравтозапчастина», яким позивач обґрунтовував свої вимоги, зокрема щодо дати оподаткування сплачених ним за товар коштів, оскаржено до суду, у зв'язку із чим 26 квітня 2017 року відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого суд першої інстанції безпідставно відмовив, не надавши належної правової оцінки зазначеним у ньому доводам останнього.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вирішуючи спір, суди не врахували, що у пункті 3.2. договору сторони узгодили умови надання товару постачальником у розпорядження покупця протягом 24 календарних днів саме з дати зарахування на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у специфікації та у рахунку-фактурі, а не внесення цієї суми у касу підприємства.
Вважаючи, що обставини оплати ОСОБА_1 саме 27 листопада 2015 року встановлені і підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру та вказаним актом фіскальної служби про проведення перевірки готівкових операцій ТОВ «Укравтозапчастина», який було скасовано у судовому порядку, суди не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що він не приймає грошові кошти від покупця за прибутковим касовим ордером в силу вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого правлінням Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , тому з нього на користь ТОВ «Укравтозапчастина» підлягають стягненню судові витрати, понесені у суді апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 3 127,50 грн (1 495,76 грн+ 1 631,74).
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» в особі Херсонської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про стягнення коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» в особі Херсонської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» судові витрати у сумі 3 127,50 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта