Апеляційне провадження № 22-ц/824/16146/2019
Справа № 761/39982/19
Іменем України
03 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційногосуду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Рибака М.А. в м. Київ 11 жовтня 2019 року за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивувала тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 05 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59964722 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що згідно відомостям, зазначеним в постанові, становить 52408,37 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису від 13 серпня 2019 року № 1795, вчиненого ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, про що вона дізналась 25 вересня 2019 року. Вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, так як позивач не отримувала письмової вимоги нотаріуса та/або кредитора щодо усунення порушень. Крім того, розмір заборгованості перед банком, яку вказано у виконавчому написі, не відповідає дійсності, а з наявних в матеріалах виконавчого провадження документів неможливо встановити її наявність, а у разі наявності дійсний розмір, також існує спір щодо суми нарахованих штрафів, пені та комісії. Разом з тим, з виконавчого напису нотаріуса не вбачається, на підставі яких саме поданих документів, які б підтверджували безспірність та розмірі заборгованості, його було вчинено.
Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1795, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою О.А. щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 52408,37 грн.
Крім того, позивач ОСОБА_1 одночасно подала клопотання про зупинення виконавчого провадження, просила зупинити виконавче провадження № 59964722 від 05 вересня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов'язати Шевченківський районний суд м. Києва розглянути заяву представника позивача про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що позивачем було подано разом із позовною заявою до суду заяву про забезпечення позову із додержанням вимог ст. 151 ЦПК України, зокрема у заяві про забезпечення позову було вказано причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші необхідні відомості, які потрібні для забезпечення позову, та сплатив судовий збір.
Вказувала, що судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що подана заява не містить жодних посилань щодо пропозицій заявника стосовно зустрічного забезпечення.
Із матеріалів справи чітко видно, що позивач має постійне місце проживання протягом тривалого часу та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Суду не подано жодного доказу того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Вважала на підставі цього, що з урахуванням тих обставин, що предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 52408,37 грн., накладення арешту на майно, що належить відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. А незастосування зустрічного забезпечення на майновий стан позивача не впливають. При цьому суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Повертаючи заяву про забезпечення позову заявнику ухвалою від 11 жовтня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, одночасно подав заяву про забезпечення позову у вигляді клопотання про зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Статтею 151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.
Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Із матеріалів справи не вбачається і в ухвалі суду першої інстанції не вказано про наявність підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Саме по собі незазначення в заяві про забезпечення позову пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення не є обов'язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, що в такому випадку можна розцінювати як формальний підхід до розгляду заяви.
Будь-яких інших підстав для повернення заяви на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України судом першої інстанції не зазначено.
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києвавід 11 жовтня 2019 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про необхідність повернення заяви з підстав відсутності в ній положень, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Продовжуючи розгляд справи, суду першої інстанції необхідно надати повну і всебічну оцінку доводам, зазначеним в клопотанні ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження, з точки зору їх відповідності ст. 151 ЦПК України, та можливості застосування виду забезпечення позову, на якому наполягає позивач, із урахуванням ч. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, а позивач просить зупинити виконавче провадження на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Вимоги позивача в апеляційній скарзі покласти на суд першої інстанції обов'язок розглянути заяву про забезпечення позову на ґрунтуються на вимогах ЦПК України та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києвавід 11 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді :