Іменем України
28 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ІТТ ГУ Національної поліції у місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які діють у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_8
за участю сторони захисту - адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
Цією ухвалою місцевого суду, постановленою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Горлівка, Донецької області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що тримається під вартою в ДУ “Київський слідчий ізолятор”,
обвинуваченому органами досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
продовжений строк тримання під вартою на шістдесят діб, тобто до 29 вересня 2019 року включно.
Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, адвокати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які діють у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42016000000002037.
В обґрунтування апеляційних вимог вказують, що судом здійснюється формальний підхід щодо обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання його під вартою.
Зазначають, що судом не прийнято до уваги доводи сторони захисту, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже давно завершено та ризики, які існували раніше вичерпали себе, отже їх не існує.
Звертають увагу на те, що ОСОБА_7 характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, раніше не судимий, працював банкіром, сплачував величезні податки, народний депутат України 5 та 6 скликання, має сталі соціальні та сімейні зв'язки, гарну репутацію, як в Україні так і на заході, одружений, на утриманні має 4 дітей, двоє з яких неповнолітні, займається вихованням дітей, про що свідчить відзнака доньки ОСОБА_9 президентом США ОСОБА_10 .
Вказують, що 08.01.2019 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було задоволено клопотання сторони обвинувачення в порядку ст. 206 КПК України. Разом з цим, ОСОБА_7 до теперішнього часу не забезпечено належне стаціонарне лікування. Перебування ОСОБА_7 не у стаціонарному медичному закладі постійно супроводжується мученням, і це підтверджено висновком судово-медичної експертизи №24-з.
Також зазначають, що в контексті практики Європейського суду з прав людини в даному кримінальному провадженні порушено розумні строки розгляду та не розглянуто можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо обставин викладених в ухвалі суду та доводах в апеляційній скарзі захисників, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили про їх задоволення; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу місцевого суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів керується наступним.
В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000002037 від 05.08.2016 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 29.09.2019 року включно.
Як визнав установленим в ухвалі суддя, враховуючи наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу, особу обвинуваченого, який переховувався від слідства та суду, у зв'язку з чим стосовно ОСОБА_7 під час досудового слідства було проведено спеціальне досудове розслідування та під час судового розгляду ухвалою суду було ухвалено рішення про здійснення спеціального судового розгляду, також враховуючи, що ОСОБА_7 здійснив втечу з-під варти, а також інші обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості злочину, що дає підстави зробити обґрунтоване припущення, що обвинувачений може ухилитись від явки до суду чи незаконно впливати на свідків, головуючий суддя вважає за можливе продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи на даний час не зможуть забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі "Лабіта проти Італії" п. 153). При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги захисників, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, за яким пред'явлено обвинувачення, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_7 повторно продовжено строк тримання під вартою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисники відносно відсутності ризиків, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні питання про продовження тримання під вартою обвинуваченого, судом першої інстанції не було враховано вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, зокрема не оцінено дані про особу ОСОБА_7 та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то ці обставини були враховані судом під час продовження запобіжного заходу.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалусуду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників - без задоволення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 наголошував про погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 та ненадання йому належної медичної допомоги.
Обвинувачений ОСОБА_7 заявив про ненадання йому медичної допомоги в умовах ІТТ Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
- забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
- доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'язабезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на зазначене повідомлення шляхом надіслання відповідного судового рішення, та з метою усунення факту ненадання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятору, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, доручити адміністрації Державної установи, в якій обвинувачений ОСОБА_7 утримується під вартою, забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 206, 404, 405, 407, 418 ч. 1, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 29.09.2019 року включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які діють у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
На підставі п. 1 ч. 6 ст. 206 КПК України зобов'язати адміністрацію Державної установи, в якій обвинувачений ОСОБА_7 утримується під вартою, забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги, про що повідомити суд.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 а й л о Т. М. Ю д е н к о