Київський апеляційний суд
27 листопада 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю захисника Синяченка В.П., представника органу доходів і зборів Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою представника органу доходів і зборів на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Російської Федерації, українки, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2019 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, за порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України.
Цією ж постановою вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0372/12500/19 від 24.07.2019 року валюту в сумі 7 000 євро, що становить 200 455 гривень 16 копійок, повернуто ОСОБА_1
Як встановив суд, ОСОБА_1 порушила порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю проходження через "зелений коридор", перемістила товари, переміщення яких обмежено законодавством України, - готівку в сумі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ № 3 від 02.01.2019, за таких обставин.
24.07.2019 о 09 годині 20 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянка України ОСОБА_1 , яка прилетіла в Україну з Італії, м. Мілан, рейсом № 316 літаком а/к "МАУ", своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявила про те, що _____________________________________________________________________
Справа № 33/824/4376/2019 Постанова винесена суддею Кабанячим Ю.В.
Категорія: ст.471 МК України
переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.
Згідно з Порядком виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018, перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор" і декларування здійснюється шляхом вчинення дій.Громадянин самостійно обирає відповідний канал "зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю.
На підставі п.4 ст.336 та ст.342 МК України ОСОБА_1 було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, на що вона відповіла, що має приблизно 17 000 євро, після чого запропоновано пред'явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиркою було видано готівку в розмірі 16 999 євро, що знаходилась у двох відкритих паперових конвертах у жіночій сумці (ручна поклажа).
Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 , вказана валюта належить їй особисто.
ОСОБА_1 обрала проходження митного контролю "зеленим коридором", що передбачає наявність у громадянина готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9 999 євро. З виявленої суми було пропущено 9 999 євро та 7 000 євро вилучено відповідно до протоколу про порушення митних правил.
На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації ОСОБА_1 не надала, до перетину нею зеленої лінії для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні, роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не зверталася.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС Клімов С.Г. просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тимчасово вилученої валюти в сумі 7 000 євро.
В обґрунтування своїх вимог викладає зміст протоколу про порушення митних правил, про що детально зазначено раніше, і вказує, що всупереч положенням законодавства України та міжнародних угод суд однобічно та упереджено прийняв рішення про накладення на ОСОБА_1 стягнення без застосування конфіскації валюти, що не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання законів України.
При цьому посилається на те, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) положення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі правила, першим з яких проголошено принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, а третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, а тому будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Разом з тим, у рішенні в справі "Ізмайлов проти Росії" ЄСПЛ наголосив на тому, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, а тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, що відповідає загальним інтересам суспільства. Відтак, звільнення порушника від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення повинне бути винятком, ніж правилом, і при цьому мають враховуватися такі чинники, як характеристика, джерело походження безпосереднього предмету правопорушення, причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю, в тому числі обставини, що свідчать про обізнаність порушника із загальними правилами проходження митного контролю, про безперешкодну можливість ознайомитися з правилами проходження "зеленого коридору" тощо, мета переміщення, наявність завданої державі шкоди, її характер та розмір, вартість безпосереднього предмета правопорушення, який підлягає конфіскації, майновий стан порушника.
Вислухавши пояснення представника органу доходів і зборів Захарова А.О., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника Синяченка В.П., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст.486, 489, 496 МК України всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.527 МК України.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами і ніким з учасників провадження в справі про порушення митних правил не оспорюються.
Що стосується доводів представника органу доходів і зборів про необхідність застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації валюти - безпосереднього предмету порушення митних правил, то вони є необґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і відповідно до положень ч.2 ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією ст.471 МК України визначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Згідно з ст.1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У рішенні в справі "Трегубенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску, параграф 78).
У рішенні "Гирлян проти Росії", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, Суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено. При цьому Суд погодився, що конфіскація була надмірною та непропорційною переслідуваній законній меті, адже гроші були отримані на законних підставах, і така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину.
У рішенні "Садоча проти України", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.
Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, ЄСПЛ виходить з оцінки забезпечення "справедливого балансу", дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п.69, 73 рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", п.п.31, 34 рішення у справі "Ізмайлов проти Росії").
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказані вимоги закону суддею місцевого суду були дотримані та з огляду на встановлені обставини обґрунтовано була застосована практика ЄСПЛ.
Мотивуючи висновки про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, суддя у постанові зазначив про відсутність підстав вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків тощо. Оскільки ввезення даної суми на територію України допускається за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі, єдине діяння, яке вчинила ОСОБА_1 , полягає у ненаданні митному органу відповідної декларації, а шкода, яку вона потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухиляється від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди, адже якби вона ввозила гроші, не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти були ввезені на територію держави.
Також суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, з 12.12.2012 офіційно працевлаштована за національним колективним трудовим договором у м. Мілан, Італія, домашньою робітницею, відповідно до умов якого податки на дохід від найманої праці покладаються на неї, тобто до її обов'язків входить подання декларації про доходи та сплата податкових умов. Протягом 2018 року роботодавець сплатив ОСОБА_1 10 407,29 євро, і за вирахуванням частки внесків до національного інституту соціального забезпечення, сплачених працівником, та виплати пільги після працевлаштування, розмір її заробітної плати становить 770 євро на місяць, що підтверджено належними доказами і свідчить про законність походження коштів. ОСОБА_1 не має особистого житла, на користь чого свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, вона має намір придбати нерухомість, одразу після прильоту в Україну уклала попередній договір купівлі-продажу квартири і живе за рахунок коштів від попереднього заробітку та пенсії.
А тому суд дійшов переконання, що вилучені кошти, які є заощадженнями від заробітної плати за період з 2012 року по 2018 рік, є для порушниці надзвичайно важливою сумою, на яку вона розраховувала, і застосування конфіскації валюти буде надто жорстоким покаранням, яке порушує право на повагу власності і є непропорційним, оскільки покладає на неї індивідуальний надмірний тягар.
Такі висновки суду є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Зокрема, посилаючись на чинники, які мають враховуватися при вирішенні питання про конфіскацію предмета правопорушення відповідно до практики ЄСПЛ і були взяті до уваги судом першої інстанції в повному обсязі, представник органу доходів і зборів викладає лише загальнотеоретичні поняття і не вказує, в чому саме полягає незаконність прийнятого рішення.
Отже, застосоване до ОСОБА_1 стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції. А тому підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Клімова С.Г. залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 /одну тисячу сімсот/ гривень, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил - валюти в сумі 7 000 /сім тисяч/ євро за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн