справа №355/297/19 Головуючий у І інстанції - Литвиненко О.Л.
апеляційне провадження №22-ц/824/15219/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Баришівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 червня 2016 року Баришівським районним судом Київської області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу відповідач почала чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, в зв'язку з чим позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації із заявою про визначення порядку спілкування дитини з батьком.
21 червня 2018 року згідно розпорядження №263 Баришівської районної державної адміністрації визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 .
З червня 2018 року ОСОБА_1 постійно намагається налагодити стосунки з сином ОСОБА_3 , але отримує перепони зі сторони колишньої дружини ОСОБА_2 .
Вважає, що права позивача на спілкування з його дитиною та право на участь у його вихованні є порушеним, так як відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування.
Просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні позивача з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши такі способи участі позивача у спілкуванні з дитиною - систематичні побачення дитини з ним за наступним графіком: кожен другий та четвертий тиждень місяця, починаючи з 10:00 суботи до 20:00 неділі без присутності матері; кожен вівторок, середа, четвер першого тижня місяця та вівторок, середа, четвер третього тижня місяця, починаючи з 10:00 вівторка до 20:00 четверга без присутності матері; кожен день народження сина з 14:00 до 18:00, та весь наступний день після його дня народження з 10:00 до 20:00 без присутності матері; кожну першу половину зимових, весняних, літніх та осінніх канікул дитина проводить з батьком без присутності матері; необмежене спілкування з сином ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином, безперешкодне відвідування батьком ОСОБА_3 додаткових (факультативних) занять, що відвідує його син ОСОБА_3 , у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з сином або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком в день побачення з сином, ОСОБА_1 має право забирати сина з дому/дошкільного навчального закладу/гуртка/школи особисто, зобов'язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 з сином, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких обставин, зобов'язати ОСОБА_2 заздалегідь, письмово (шляхом направлення на електронну пошту погоджувати з ОСОБА_1 будь-яке лікування сина ОСОБА_3 ; зобов'язати ОСОБА_2 зареєструвати свого сина ОСОБА_3 до дошкільного навчального закладу (дитячий садочок); зобов'язати ОСОБА_2 один раз на рік надавати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньому сину ОСОБА_3 у супроводі батька ОСОБА_1 строком не більше 30 діб.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши зустрічі двічі на місяць з 10 години 00 хвилини до 18 години 00 хвилини суботи та з 10 години 00 хвилини до 18 години 00 хвилини неділі в присутності матері ОСОБА_2 .
У день народження ОСОБА_3 та на період хвороби дитини безперешкодне її відвідування ОСОБА_1 за місцем фактичного перебування дитини.
Визначено участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_2 не менше 14 днів на рік в період, що визначений за домовленістю між батьками.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляти одне одного про обставини, за яких сторони не можуть виконати встановлений графік. Не обмежувати батька ОСОБА_1 в спілкуванні з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку.Не обмежувати відвідуванням батьком ОСОБА_1 додаткових (факультативних) занять, що відвідує син ОСОБА_3 .В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на те, що він надав докази щодо протиправної поведінки відповідача, відносно обмеження його права на безперешкодне спілкування з сином та участі в його вихованні, невиконання відповідачем Розпорядження Служби у справах дітей та сім'ї №263 від 21 червня 2018 року, в тому числі надав копії численних його звернень до Служби у справах дітей та сім'ї і Баришівського відділу поліції.
Наводив приклади маніпулятивного поводження відповідача, в тому числі і про уявну хворобу сина на ОРЗ , яка мала місце 26 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; необґрунтовану відмову відповідача від допуску дільничного лікаря с. Селище ОСОБА_5 разом з батьком до начебто хворої дитини, яке мало місце 27 листопада 2018 року ; безпідставне звернення відповідача до поліції про викрадення батьком свого сина, яке мало місце 04 жовтня 2018 року ; заборону відповідачем батькові дитини відвідувати гуртки, секції де займається дитина, під подальшою загрозою повного обмеження спілкування дитини з батьком, яке мало місце 27 листопада 2018 року та 20 квітня 2019 року ; самостійне встановлення відповідачем в порушення прав батька та ухваленого Службою розпорядження, графіку відвідувань сина і його ж не дотримання відповідачем за допомогою обманних маніпуляцій, яке мало місце 30 листопада 2018 року; невиконання відповідачем розпорядження Служби в частині відвідування місця мешкання батька (м. Харкова) протягом 14 календарних днів на рік.
Наголошує, що його докази про необхідність спілкування з сином саме без присутності матері залишилися судом не почуті.Крім цього, суд не врахував зухвалу протиправну поведінку відповідача, яка мала місце до подачі позову та продовжується і під час розгляду справи в питанні безперешкодного допуску батька до спілкування з дитиною. Зазначив, що після пред'явлення позову йому постійно чиняться перешкоди у баченні з дитиною, або ж він взагалі не бачить дитину.
На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, який обґрунтовувала тим, що позивач ставить під сумніви компетентність судді, адвокатів, лікарів, психолога.
Позовна заява та апеляційна скарга складена на безпідставних обвинуваченнях, наклепах та відкритій брехні.На кожне слово вона представила безліч доказів, висновків та свідчень свідків. Зазначає, що вона не проти зустрічей сина та батька, однак є певний графік, а тому в першу чергу треба думати про комфорт та інтереси дитини, а не свій.
Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого батьком записаний позивач ОСОБА_1 , матір'ю відповідачка ОСОБА_6 .
На даний час малолітня дитини проживає разом з відповідачкою ОСОБА_2 в с. Селище Баришівського району Київської області.
Позивач по справі ОСОБА_1 у добровільному порядку надає матеріальну допомогу на утримання дитини ОСОБА_3 .
Судом також встановлено, що малолітній ОСОБА_3 має діагноз: дитячі доброякісні рецидивуючі болі в кінцівках та має рекомендації лікаря: масаж, ванни з морською сіллю, дієта з підвищеним рівнем кальцію, помірна фізична активність, якісний сон в необхідній кількості годин, уникнення стресових ситуацій, протипоказання: зміна звичайної кліматичної зони.
Розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації Київської області №263 від 21 червня 2018 року про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 відповідно до ст.ст.19,158 СК України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», пунктів 73, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зустрічей двічі на місяць з 10 години суботи до 18 години неділі без присутності матері, у день народження та період хвороби дитини безперешкодне її відвідування за місцем фактичного перебування, перебування дитини за місцем проживання батька разом з матір'ю ОСОБА_2 , не менше 14 днів на рік в період , що визначений за домовленістю між батьками, рекомендовано батькам повідомляти одне одного про обставини, за яких сторони не можуть виконувати встановлений графік, дні та години побачень батька з сином можуть бути збільшені за домовленістю між батьками.
Висновок психологічного обстеження, складений 26 березня 2019 року психологом ОСОБА_7 та наявний у матеріалах справи містить докладний опис проведеного дослідження малолітнього ОСОБА_3 , з якого вбачається, що дитина має страх розлуки з матір'ю (що рідний батько може його вкрасти у матері), тому дитину не рекомендовано залишати на тривалий час без присутності матері.
В подальшому зустрічі з батьком проводити у присутності матері при умові поважного ставлення батьків один до одного. ОСОБА_3 рекомендовано уникати стресових ситуацій, а саме конфліктних стосунків між батьками, які можуть вплинути на психоемоційний та фізичний стан дитини. Батько дитини ОСОБА_1 є матеріально-забезпеченою людиною, проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із своєю дитиною. Обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином не встановлено. Право батька на спілкування з дитиною є незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.
Мати дитини ОСОБА_2 є матеріально-забезпеченою людиною, навчається у ВНЗ, має на вихованні трьох дітей, приділяє належну увагу для виховання дітей, створює належні умови для розвитку здібностей дітей, бере активну участь у їхньому житті, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи участь ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши зустрічі двічі на місяць з 10 години 00 хвилини до 18 години 00 хвилини суботи та з 10 години 00 хвилини до 18 години 00 хвилини неділі в присутності матері ОСОБА_2 ; у день народження ОСОБА_3 та на період хвороби дитини безперешкодне її відвідування ОСОБА_1 за місцем фактичного перебування дитини, а також встановлюючи перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_2 не менше 14 днів на рік в період, що визначений за домовленістю між батьками, суд першої інстанції врахував малолітство (вік) дитини, постійну потребу у догляді в зв'язку з хворобою, фізичні потреби, а саме: харчування, відпочинок, необхідності забезпечення постійного зв'язку з матір'ю, психоемоційного стану малолітньої дитини, а саме те, що дитина має страх розлуки з матір'ю, спроможності батька щодо прийняття участі у вихованні у зв'язку з зайнятістю та поїздками у відрядження.
Визначаючи спілкування дитини з батьком в присутності матері ОСОБА_2 , суд виходив з того, що таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку та відповідатиме принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин.
Разом з цим, суд вважав зазначений позивачем у позові графік побачень з дитиною таким, що не сприятиме дотриманню дитиною режиму дня.
Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитись не може, та вважає, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двічі на місяць з 10.00 год. до 18.00 год. суботи та з 10.00 год. до 18.00 год. неділі підлягає зміні, шляхом виключення умови про присутність ОСОБА_2 при таких зустрічах.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.
Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У п.54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України», суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п.78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Відповідно до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено , що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Такого ж висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 16 січня 2019 року (справа №638/12278/15).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності іншої особи (матері, органу опіки та піклування) не встановлено, оскільки ОСОБА_1 працює, має житло, прибуток, позитивно характеризується.
Колегією суддів також встановлено, що поведінка батька щодо намірів забезпечити можливість його участі в вихованні дитини, судовий процес та позовні вимоги саме стосовно можливості спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні свідчать про те, що з боку батька вбачаються чіткі моральні засади щодо виконання свого батьківського обов'язку.
ОСОБА_1 , як батько, та ОСОБА_2 , як мати, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, тому ОСОБА_1 має право спілкуватись із дитиною без присутності матері.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а саме виключення з рішення суду першої інстанції в частині встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двічі на місяць з 10.00 год. до 18.00 год. суботи та з 10.00 год. до 18.00 год. неділі умови про присутність ОСОБА_2 при таких зустрічах.
В решті рішення є законним та обґрунтованим, а тому повинно бути залишене без змін.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року змінити.
Виключити з рішення суду першої інстанції в частині встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 двічі на місяць з 10.00 год. до 18.00 год. суботи та з 10.00 год. до 18.00 год. неділі умову про присутність ОСОБА_2 при таких зустрічах.
В решті рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана