27 листопада 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за порушенням митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, -
за участю представника митниці Панькіна Д.В.
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил у розмірі 11 913 386 грн. 42 коп. з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів правопорушення.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 , як керівник ТОВ «ЛАРВУД» в порушення вимог ч. 1 ст. 483 МК України, здійснив переміщення товарів широкого вжитку «взуття, килими, тканина, ковдри, постільна білизна, тюль, одяг, головні убори, тканина, каталоги » загальною вагою брутто 21 615 кг, вартістю 441 395,60 євро, що згідно курсу НБУ, станом на день переміщення товарів через митний кордон України складає 11 913 386,42 грн., з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, щодо відправника товарів та відомості, необхідні для визначення їх митної вартості.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт заявляє клопотанняпро поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
ОСОБА_1 зазначає, що копію судового рішення він отримав 15 серпня 2019 року у зв'язку з чим, строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд першої інстанції не з'ясував обставини справи повно та об'єктивно, не здійснив її вирішення в точній послідовності з законом, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.
ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції при винесенні постанови порушив статтю 268 КУпАП та статтю 526 МК України, оскільки виніс постанову без його участі, при цьому ним направлялось клопотання про відкладення судового засідання, однак суд його не розглянув та судове засідання не відклав.
Крім того апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказана об'єктивна та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, тобто які саме дії чи бездіяльність утворюють склад порушення митних правил, передбаченого статтею 483 МК України та чи мав місце умисел чи необережність на вчинення таких дій.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що ним були надані митному органу ті документи, які були отримані від вантажовідправника, а здійснити перепровірку відомостей, викладених вантажовідправником в нього не було можливості.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в постанові відсутні відомості яким саме чином було встановлено, що дійсна вартість товару задекларованого товару є вищою ніж заявлена до митного оформлення на митній території, як і не встановлено на яку саме саме грошову суму вартість задекларованого товару є нижчою. Крім того, в постанові відсутнє визначення місця, часу вчинення, виду та характеру порушення митних правил, вчинення якого інкримінують ОСОБА_1 .
Як вказує апелянт, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, щодо того, що він усвідомлював чи міг знати про те, що вартість товару може бути інша, ніж та, що була вказана у товаросупровідних документа, наданих вантажовідправником.
ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи наявні документи, які не містять належного перекладу, які не могли братися до уваги та враховуватися судом першої інстанції при оцінці наявності складу порушення митних правил, оскільки вони є неналежними доказами.
В порушення вимог чинного законодавства, судом першої інстанції не було опитано водія вантажного автомобіля, на якому прибув вантаж, заявлений апелянтом до митного оформлення. Вказане призвело до не встановлення дійсних обставин декларування товарів у Республіці Туреччина.
В той же час, вказує апелянт, митним органом до справи не долучено всі інвойси, банківські платіжні документи про оплату товару та інші документи, що підтверджують вартість товару.
Крім того ОСОБА_1 зазначає, що протокол складений 12 лютого 2019 року в той час, як про існування листа митного органу Туреччини Київській міській митниці стало відомо 03 грудня 2018 року.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду провадження належним чином повідомлений.
Відповідно до зворотного повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції 02 листопада 2019 року ОСОБА_1 особисто був отриманий виклик до суду на 27 листопада 2019 року для розгляду його апеляційної скарги. В день призначення судового розгляду ним подано чергове клопотання про відкладення судового засідання з тих підстав, що він в цей день випадково дізнався про те, що судовий розгляд призначений на вищевказану дату, а він перебуває за межами міста Києва.
Апеляційний суд вважає, що заявлене клопотання є необґрунтованим.
Так, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 надійшла до апеляційного суду 05 вересня 2019 року та призначена до розгляду на 19 вересня 2019 року. ОСОБА_1 та його захисник були повідомлені телефонограмою. В день призначення судового засідання ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату, оскільки повістку про виклик до суду ним не отримано. 20 вересня 2019 року рекомендованою кореспонденцією ОСОБА_1 був направлений виклик до суду на 03 жовтня 2019 року, отриманий ним 23 вересня 2019 року. 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку подано клопотання про відкладення розгляду провадження, яке за своїм змістом ідентичне з клопотанням від 19 вересня 2019 року. Судом задоволено клопотання та судовий розгляд відкладений на 22 жовтня 2019 року. В цей день ним знову ж було подано клопотання про відкладення з тих підстав, що він перебуває у відрядженні в Херсонській області, додавши до клопотання не завірену копію наказу про відрядження. Незважаючи на це судом відкладено розгляд провадження на 29 жовтня 2019 року, про що ОСОБА_1 був направлений виклик рекомендованим листом. В день призначення судового засідання ОСОБА_1 направлено засобами електронного зв'язку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він перебуває з дитиною в батьків в Запорізькій області. Судом задоволено клопотання та відкладено розгляд провадження на 27 листопада 2019 року, про що йому 31 жовтня 2019 року направлений лист рекомендованою кореспонденцією, який він, як зазначено вище, отримав 02 листопада 2019 року. В направленому до суду електронною поштою клопотанні про відкладення розгляду провадження ОСОБА_1 зазначає, що про дату судового засідання, призначеного на 27 листопада 2019 року дізнався випадково, запитавши в цей день на пошті, чи приходили на його адресу документи з суду. Але наявним зворотнім повідомленням підтверджується отримання ОСОБА_1 виклику до суду ще 02 листопада 2019 року. Крім того вказане клопотання містить протиріччя. Так ОСОБА_1 повідомляє, що в день судового засідання він перепитував на пошті, чи приходили з суду документи, в тої же час заявляє, що він не може з'явитися до суду, оскільки перебуває за межами міста Києва.
Апеляційний суд вважає, що подане клопотання не містить даних про наявність поважних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 бути присутнім в суді, відтак підстав для чергового відкладення розгляду провадження не вбачає.
Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Апеляційний суд зазначає, що апеляційний розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відбувається саме за його апеляційною скаргою. Проте процесуальна поведінка особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка є апелянтом не сприяє тому, щоб справа була розглянута в розумні строки, а порушені права, за наявності підстав, були відновлені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника митниці Панькіна Д.В, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів провадження, підставою для складання протоколу про порушення ОСОБА_1 митних правил стало отримання Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України документів від митних органів Республіки Туреччина про товар, який вивезений вантажним автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з митної території цієї держави.
Відповідно до експортної митної декларації № 16341300ЕХ697080 на адресу ТОВ «ЛАРВУД» від компанії «IMPORTIC VEDIS TICARETLIMITED SIRKETI» відправлено товар - одяг в асортименті вагою 9 267 кг, вартістю 286 350,60 євро, а за експортною декларацією № 1641300ЕХ697078 компанією «ERDEM MUHENDISLIKINSAAT EMLAKBILG. HAYVANCILIK TICARET VESANAYI LTD.STI» на адресу ТОВ «ЛАРВУД» відправлено товари широкого вжитку - взуття, килими, тканина, ковдри, постільна білизна, тюль, одяг, головні убори, каталоги вагою брутто 12 348 кг, вартістю 155 045 євро.
Загальна вага брутто товару складає 21 615 кг, а його вартість 441 395,60 євро.
Товар оформлений митними органами Республіки Туреччина у процедурі транзиту за документом MRN від 22.11.2016 № 16TR34130001315975, відкритої на підставі вищевказаних митних декларацій.
Вищевказані документи були перекладені уповноваженою особою органу доходів і зборів, що дало можливість суду об'єктивно їх дослідити.
В той же час через митний кордон України у вантажному автомобілі з номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на митну територію України 25 листопада 2016 року з Туреччини було ввезено за найменуванням товар в тій же кількості пакувальних місць, тією ж вагою, що заявлено в експортних митних деклараціях № 16341300ЕХ697080 та № 1641300ЕХ697078.
Переміщення здійснено на підставі товаросупровідних документів: міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 22 листопада 2016 року № 000224 та інвойсу від 22 листопада 2016 року № 345615.
Відповідно до цих документів відправником товару виступає компанія «Yuzer OtomotivPetrol UrunleriIns. Hafr. Tem. Gida San. ve Tic. Ltd. Sti», а його отримувачем ТОВ «ЛАРВУД». Під час митного оформлення вартість ввезеного товару, відповідно до інвойсу № 345615 від 22 листопада 2016 року становить 20441,60 доларів США.
Оцінивши надані докази, наявні в матеріалах справи в сукупності, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки ним, як директором ТОВ «ЛАРВУД» здійснено переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника товару та відомості, необхідні для визначення його митної вартості.
З таким висновком погоджується апеляційний суд.
Судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим. В ньому судом наведені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 , зроблений їх аналіз, наведені мотиви прийнятого рішення з посиланням на норми закону, які регулюють відповідні правовідносини.
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що на митну територію України ввезено товар за своїм найменуванням, кількістю пакувальних місць, вагою, вантажним автомобілем з тим же номерним знаком, що і вказано в документах, наданих митними органами Республіки Туреччина Отримувачем товару є ТОВ «ЛАРВУД», де ОСОБА_1 займав посаду директора. Отже, в даному автомобілі не могло бути іншого товару, заявленого декларантом, відправником якого відповідно до поданої декларації та інвойсу №345615 від 22 листопада 2019 року є компанія «ETERNALDEVELOPMENT LP» Великобританія, вартість якого становить 20 441,60 доларів США, аніж того, який вказаний в документах, наданих митними органами Республіки Туреччина, вартість якого 441 395,60 євро.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з тексту поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, в ній відсутні належні переконливі доводи на спростування висновку суду.
Апелянт зазначає, що в постанові суду не вказана як об'єктивна, так і суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Проте з такими доводами не погоджується апеляційний суд, оскільки в судовому рішенні чітко вказано, що порушення ОСОБА_1 митних правил, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України полягало в тому, що ним, як директором ТОВ «ЛАРВУД» здійснено переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання як підстави для переміщення товару неправдивих відомостей щодо відправника товару та його вартості. Викладення в постанові суду обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення свідчить про умисний характер його дій.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування постанови суду та закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення не має.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушенням митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України,залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун