03 грудня 2019 рокуЛьвів№ СК-857/1600/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, ухвалене суддею Качур Р.П. у м. Львові о 13 год. 34 хв. у справі № 813/3040/18 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд зобов'язати Жидачівське відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції зарахувати сплачені 6 660 647,75 грн. єдиного соціального внеску сплаченими за період з червня 2016 року по січень 2018 року та визнати незаконним зарахування цих платежів в рахунок погашення кредиторської заборгованості минулих періодів.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлена черговість погашення кредиторської заборгованості. Позивач вважає, що цим Законом не передбачена можливість зарахувати сплачені боржником поточні платежі в рахунок погашення кредиторської заборгованості кредиторам інших черг.
На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року «Про продовження строку процедури санації» позивач сплатив єдиний соціальний внесок в сумі 6 660 647,75 грн. за період з червня 2016 року по січень 2018 року. Разом з тим, як зазначив позивач, ці кошти відповідач не зарахував як сплату єдиного соціального внеску за цей період, а самостійно зарахував як погашення кредиторської заборгованості минулих періодів.
Позивач вважає, що відповідач протиправно зарахував поточні платежі з єдиного соціального внеску в рахунок погашення кредиторської заборгованості минулих періодів.
На думку позивача, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача зарахувати суму 6 660 647,75 грн. відповідно до призначення платежу, в рахунок сплати поточних платежів з єдиного соціального внеску.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
У обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що сума кредиторської заборгованості минулих періодів на погашення якої відповідач спрямував платіж з єдиного соціального внеску в сумі 6 660 647,75 грн. утворилась до відкриття провадження у справі про банкрутство на яку введено мораторій відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року. Відтак, на думку позивача, відповідач не міг сплачені позивачем поточні зобов'язання з єдиного соціального внеску у сумі 6 660 647,74 грн., самостійно зарахувати у сплату кредиторської заборгованості на яку накладено мораторій.
Позиція відповідача у справі зводиться до того, що відповідно до даних програми ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» станом на 01.01.2018 року існує заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 9 150 249,62 грн. Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що за рахунок сум, які надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашається сума недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Оскільки, заборгованість яка виникла у ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску є поточною, то на думку відповідача, він правомірно зарахував 6 660 647,74 грн., на погашення кредиторської заборгованості минулих періодів в порядку календарної черговості її виникнення. При цьому, відповідач додатково зазначив те, що на сплату поточних податкових зобов'язань мораторій не поширюється.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» зареєстроване як юридична особа 26.12.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи 00278801, місцезнаходження юридичної особи: вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року у справі № 914/4160/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У період з грудня 2016 року по січень 2018 року позивач сплатив єдиний соціальний внесок на суму 6 660 647,75 грн. за період з червня 2016 року по січень 2018 року.
Ці кошти відповідач зарахував в рахунок погашення раніше не сплачених платежів, тобто кредиторської заборгованості минулих періодів.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» та мораторій на задоволенні вимог кредиторів, який введений ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року, оскільки, заборгованість у ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство і стосується сплати поточних платежів.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» є страхувальником в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та платником єдиного внеску.
У пункті 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дано визначення, згідно з яким єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною 8 статті 9 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Відповідно до частини 6 статті 25 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Водночас, апеляційний суд зазначає те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частини 1 статті цього Закону поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Апеляційний суд на підставі даних інтегрованої картки платника податків за 2014-2017 роки встановив те, що станом на 10.12.2014 року, тобто дату введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, у ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» існувала заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 1 525 777, 6 грн.
В подальшому ця заборгованість лише збільшувалась і станом на 31.12.2014 року становила 2 170 939, 55 грн., станом на 31.12.2015 року становила 8 521 471,19 грн., станом на 31.12.2016 року становила 11 193 243 грн., станом на 31.12.2017 року становила 9 150 249,62 грн.
Отже, апеляційний суд констатує той факт, що до складу кредиторської заборгованості минулих періодів зі сплати єдиного соціального внеску увійшла кредиторська заборгованість на яку поширюється мораторій та поточна кредиторська заборгованість.
Користуючись наданим частиною 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правом щодо погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску, відповідач не врахував, що таке право стосується лише поточної заборгованості платника єдиного соціального внеску і не поширюється на суму заборгованості, яка існувала на час введення мораторію.
Оскільки, відповідач зарахував суму поточних платежів зі сплати єдиного соціального внеску в рахунок погашення кредиторської заборгованості минулих періодів, яка утворилась станом на дату введення мораторію і в подальшому збільшилась, в тому числі через несплату позивачем поточних платежів, то відповідач діяв неправомірно.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи. Суд першої інстанції не з'ясував які суми та за який період увійшли до складу кредиторської заборгованості ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з вищевикладених мотивів.
Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин судові витрати позивача, а саме судовий збір за подання позовної заяви, сплачений на підставі платіжного доручення № 11788 від 16.06.2018 року в сумі 1762,00 грн. та за подання апеляційної скарги, сплачений на підставі платіжного доручення № 16036 від 17.01.2019 року в сумі 2881,50 грн. необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 813/3040/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати незаконними дії Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції щодо зарахування єдиного соціального внеску в сумі 6 660 647,75 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості минулих періодів.
Зобов'язати Жидачівське відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції зарахувати 6 660 647,75 грн., як сплачені платежі з єдиного соціального внеску за період з червня 2016 року по січень 2018 року.
Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції сплачений судовий збір в сумі 4643,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складений 04.12.2019 року