Справа № 620/417/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
28 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-3762-53.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він підприємницькою діяльністю не займається, доходу від здійснення останньої не отримує. Також ОСОБА_1 офіційно працює і за нього сплачує єдиний внесок роботодавець. Зауважив, що не був обізнаний про реєстрацію його фізичною особою-підприємцем в податковому органі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3762-53 від 07.11.2018.
В апеляційній скарзі ГУДФС у Чернігівській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно витягу з ЄДР запис про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 внесено 28.02.2019 р. № 20640060004032205. При цьому, підставою для зняття з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням, а дата зняття з обліку відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27.01.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУДФС у Чернігівській області (стан 11 - припинено, але не знято з обліку).
07.11.2018 податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3762-53, відповідно до якої у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою 03.12.2018 р. ОСОБА_1 оскаржив вказану вимогу в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.01.2019 №447/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу від 07.11.2018 р. №Ф-3762-53 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 р. № 2464-VI.
За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464).
Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755- ІV (далі - Закон № 755- ІV).
Як закріплено в частині дев'ятій статті 4 Закону №755-ІV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису припинення.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 затверджено Порядок про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі - Порядок 588).
Так, відповідно до пункту 11.18 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Водночас, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем ( частина четверта статті 6 Закону №№2464).
Колегія суддів зазначає, що згідно витягу з ЄДР запис про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 внесено 28.02.2019 р. № 20640060004032205.
Таким чином, враховуючи, що на час дату прийняття оскаржуваної вимоги 07.11.2018 №Ф-3762-53 ФОП ОСОБА_1 не перебував в процесі припинення та не був знятий з обліку як фізична особа підприємець, податковим органом було правомірно нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік та за 1-3 квартали 2018 року.
Проте судом першої інстанції помилково не було враховано та не надано оцінки даному факту, що є визначальним у цій справі для правильного вирішення спірних правовідносин.
Помилковим є висновок суду попередньої інстанції про те, що бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.
Вимога не містить відомостей про нарахування позивачеві штрафу чи пені, а сплата єдиного внеску є обов'язком останнього.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 03 грудня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя М.І.Кобаль
суддя В.П.Мельничук