2-н/754/1509/19
Справа № 754/15477/19
Іменем України
11 листопада 2019 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., перевіривши матеріали заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (адреса місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, п/р НОМЕР_1 Ф-ГУ по м. Києву АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 39605452) про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних та судові витрати,
Представник заявника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаною заявою.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Згідно ч. 1,2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Згідно ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ч. 3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Вимоги заявника повинні бути обґрунтованими та випливати із реального порушення права грошової вимоги.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами (ст. 95 ЦПК України). Це дозволяє визначити певні особливості процесу доказування заявником обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог:
-докази мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги заявника, а й розмір обов'язків боржника;
-відсутність необхідності їх публічного дослідження і аналізу;
-докази, що подаються заявником повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
Цивільне процесуальне законодавство не передбачає переліку документів, які би додавалися до заяви про видачу судового наказу для підтвердження вимог заявника. Єдине уточнення у частині 3 ст.163 ЦПК України, стосується того, що у випадку пред'явлення вимоги про стягнення грошової заборгованості за договором, обов'язково має пред'являтися, копія договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Характеризуючи письмові докази як документи, їх властиві такі ознаки: як письмова форма, призначення та характер відомостей, що містяться в них.
Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій корпії, оскільки оригінал документа є єдиним примірником, то судом оригінали документів вимагаються лише для ознайомлення та огляду в судовому засіданні, при цьому в справі залишаються належним чином завірені копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних) копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достовірність означає відповідність інформації, отримуваної із доказу, яка підтверджується шляхом зіставлення отриманої інформації з інших доказів, через порівняння, проведення відповідної експертизи.
Додані до заяви про видачу судового наказу копії письмових доказів не завірені у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України, а сама заява не містить відомостей про наявність у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів доданих до заяви.
Статтею 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Вимоги, викладені в заяві, мають бути безспірними. Вимога про те, щоб із заяви про видачу судового наказу і поданих документів не вбачався спір про право, означає те, що цивільне правовідношення між заявником і боржником має бути чітке о визначеним, а вимога заявника - повністю аргументована. Іншими словами, документи, які додаються до заяви про видачу судового наказу, мають бути достовірними, вони повинні цілком підтверджувати вимоги заявника. У наказному проваджені докази мають бути достатніми, щоб не виникало потреби в судовому розгляді справи.
Крім того, в прохальній частині заяви, представник КП «Керуюча компанія» просить суд зробити запит в електронному вигляді, щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків Боржнирка, при цьому в заяві не зазначено дати народження Боржника, що позбавляє суд ідентифікувати, з якого саме Боржника підлягає стягненню заборгованість.
Суд також зауважує, що в ході розгляду заяви про видачу судового наказу витребування будь-яких доказів судом не передбачено, усі необхідні відомості та письмові докази надаються виключно заявником.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, заявником належним чином не були завіренні ксерокопії, які являються додатками до заяви, що позбавляє суд можливості належним чином розглянути заяву та винести судовий наказ.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для відмови у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Керуючись ст.ст. 163, 165, 166, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (адреса місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, п/р НОМЕР_1 Ф-ГУ по м. Києву АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 39605452) про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних та судові витрати.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий :