Справа № 712/6377/19
Провадження № 2/712/1735/19
14 листопада 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.
при секретарі -МОГИЛА І.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Чернявського ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач звернулася з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що її дідусем ОСОБА_5 було побудовано будинок АДРЕСА_1 . Станом на момент 1980 року та 1981 рік разом із ОСОБА_5 у вказаному будинку проживали його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , невістка ОСОБА_8 та онука ОСОБА_9 , які після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримали і продовжили використовувати його майно. Після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в будинку продовжували проживати її син ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8 та донкою ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в будинку продовжили проживати ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
Заявник зазначає, що з 1959 року по момент своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в будинку проживала її мати ОСОБА_8 , а вона проживає і на даний час.
02.03.2016 року її матір'ю ОСОБА_8 було складено заповіт, яким все належне їй майно де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що Законом вона матиме право вона заповіла їй - ОСОБА_1 .
Реалізуючи своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач 25 травня 2018 року звернулась із заявою до Першої черкаської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 184/2018. 03 вересня 2018 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що право власності на будинок не зареєстроване.
Враховуючи викладене, позивач вважаючи порушеним своє право звернулась до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування.
У відзиві на позов, представник відповідача позов не визнав, вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При житті спадкодавиця склала заповіт, яким все своє майно заповіла на користь дочки - ОСОБА_1 . 25.05.2018 позивач звернулась до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_8 . Статтею 69 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус, або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Відповідно до довідки Черкаського БТІ від 17.10.2017 № 6145, яка була надана позивачем, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване. Позивач стверджує, що її мати ОСОБА_8 фактично спадщину прийняла, але юридично її не оформила, як того вимагає чинне законодавство. Таким чином, позивач особисто підтверджує той факт, що у її матері було відсутнє право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто дане домоволодіння жодним чином не може входити до спадкової маси та визнаватись спадщиною після померлої ОСОБА_8 Нотаріусом було вірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що на це майно не було зареєстровано право власності. Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення даної позовної заяви, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 червня 2019 року на 11-00 год. в порядку загального провадження.
10 вересня 2019 року, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 вересня 2019 року на 15-30 год.
Судом в порядку витребування доказів по даній справі було витребувано з Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації інвентарну справу на спірне будинковолодіння.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з прибудовами літ. А-1 загальною площею 45,88 кв.м., житловою площею 32,65 кв. м. з надвірними спорудами: сарай літ. Б, погріб літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1-4 за адресою АДРЕСА_1 .
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що будинок, на який позивач просить визнати право власності за адресою: АДРЕСА_1 побудований в 1963 році, що підтверджується інвентаризаційною справою БТІ на будинок, яка заведена 22.04.1963 року.
Відповідно до виписки з рішення № 398 Виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 29.03.1957 року ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку під будівництво житлових будинків переселяємих громадян із зони затоплення в зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС.
Згідно з договором від 11 грудня 1958 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від одної до п'яти включно, укладеного між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 , останньому надано на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м.
Відповідно до генерального плану (схеми), складеного Виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих 23.04.1963 року, на земельній ділянці АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_5 побудовано житловий будинок з прибудовами літ. А-1, сарай літ. Б., погріб літ. В, вбиральня літ. Г., огорожа 1-4.
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого повторно 18.07.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції.
Після смерті ОСОБА_5 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 продовжили проживати його дружина ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), син ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), невістка ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), онука ОСОБА_9 , яка є позивачем по даній справі.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.02.2018 року встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 01.01.1980 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та станом на момент винесення рішення за адресою: АДРЕСА_1 .
В рішенні суду від 02.02.2018 року судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном у відповідності до положень п.1 ч.2 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), відповідно до якої спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, став ОСОБА_7 . Крім того, управління вказаним майном здійснювали і ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , які проживали і проживають у вказаному будинку. ОСОБА_7 проживав у вказаному будинку, однак за життя не виготовив документів на майно, здійснював управління вказаним будинком.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 04.12.2017 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
За своє життя 02.03.2016 року ОСОБА_8 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло С.С., відповідно до якого все належне їй майно (в тому числі грошові вклади), де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .
В установлений законом строк, а саме 25.05.2018 року ОСОБА_1 . звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 184/2018 р.
Постановою державного нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 з підстав відсутності у спадкодавця права власності на спадкове майно.
Розглядаючи даний позов по суті суд зазначає наступне.
Виникнення права власності на будинки, що побудовані до 1992 року регулювалось положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
Зокрема, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські (будинкові) книги місцевих рад.
Крім того, погосподарські (будинкові) книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських (будинкових) книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках, державний облік житлового фонду, незалежно від його належності, здійснювався за єдиною для Союзу PCP системою на основі реєстрації і технічної інвентаризації.
Міськими, сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських (будинкових) книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських (будинкових) книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно п.3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом від 24.06.2011 року № 91 з наступними змінами зазначено, що «Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (пункт 3.1. розділу III в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 304 від 13.06.2012р.)
Оскільки житловий будинок з прибудовами літ.А-1 загальною площею 45,88 кв.м., житлова 32,65 кв.м. з надвірними спорудами: сарай літ.Б, погріб літ. В., вбиральня літ. Г., огорожа № 1-4 за адресою: АДРЕСА_1 був збудований в 1963 році, тобто до 05.08.1992 року, відповідно до роз'яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 12/5-74 від 02.03.1999 року визнання права власності на нього, можливо без складання акту про прийняття житлового будинку в експлуатацію.
Крім того, така правова позиція підтверджується у розділі 3.2 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4/13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», порядком оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН АЗ. 1-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а також в Листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року № 12/5-126, в якому зокрема роз'яснюється, що по об'єктам, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із таких документів є технічний паспорт, складений БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житловий будинок до 05 серпня 1992 року, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх користуванні, за наявності таких доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на їх будинок, що збудований до 05.08.1992 року, на який спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Враховуючи те, що в ході судового розгляду встановлено, що житловий будинок був побудований в 1963 році, що підтверджується інвентаризаційною справою БТІ на будинок, яка заведена 22.04.1963 року, однак з об'єктивних причин, ОСОБА_5 своє право власності в БТІ не оформив, то слід дійти висновку, що вказане домоволодіння належало ОСОБА_5 на праві власності.
Також судом враховано ту обставину, що під будівництво житлового будинку, ОСОБА_5 у встановленому порядку було виділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_8 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини( ст. 1268 ЦК).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відмова у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом порушує права позивача на оформлення своїх спадкових прав і здійснення відповідної реєстрації цього права у визначений чинним законодавством спосіб.
Суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо позову з посиланням на те, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не було зареєстровано за життя спадкодавця ОСОБА_8 у зв'язку з чим позивач повинна звернутися до відповідних органів з метою введення будинку в експлуатацію та визнання за нею права власності на нього.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності (principle of proportionality), тобто справедливої рівноваги (балансу) (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, яку передбачається досягнути, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden); 5.8. Принцип пропорційності (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Відповідно до зазначеного принципу органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Принцип пропорційності пов'язаний із принципом верховенства права, а саме: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Як зазначалось вище, та встановлено в судовому засіданні будинок по АДРЕСА_1 не є об'єктом самочинного будівництва, оскільки був збудований дідом позивачки відповідно до отриманих дозволів на будівництво та на земельній ділянці яка була надана органом місцевого самоврядування саме для житлової забудови діду позивачки ОСОБА_5 як особі переселеній із зони затоплення у зв'язку із будівництвом Кременчуцької ГЕС (рішення № 398 від 29 березня 1957 року). Більше того п. 7 Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 11 грудня 1958 року по закінченню будівництва побудовані на земельній ділянці будівлі є такими, що введені в експлуатацію та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією повної готовності побудованих об'єктів.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на АДРЕСА_1 є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 263-265, 267 ЦПК України,
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з прибудовами літ. А-1 загальною площею 45,88 кв.м., житлова 32,65 кв. м. з надвірними спорудами: сарай літ. Б, погріб літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1-4 за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).
Повний текст рішення суду виготовлено 14 листопада 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач: Черкаська міська рада, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542