1/652
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2019 року № 640/18174/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни
Леонідівни
про визнання протиправною та скасування постанови
за участю сторін: не з'явились
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (надалі - відповідач), адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, офіс 15, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 16 жовтня 2019 року (Т.1, арк. 43-46), просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 22 серпня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59831435 щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках:
- публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», МФО 300528;
- публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», МФО 300465;
- публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335;
- публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», МФО 351005;
- публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», МФО 300436;
- акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299;
- публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», МФО 300614;
- публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», МФО 322001;
- акціонерне товариство «ПУМБ», МФО 334851;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяну Леонідівну винести постанову про зняття арешту з коштів боржника не пізніше наступного дня з дня набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 19 серпня 2019 року відповідачем відкрито виконавче провадження №59831435 з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області №1271 від 17 липня 2019 року про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн.
22 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на кошти позивача, які містяться на рахунках в банківських установах: публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк», МФО 300528; публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», МФО 300465; публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк», МФО 351005; публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк», МФО 300436; акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299; публічному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; публічному акціонерному товаристві «Універсал Банк», МФО 322001; акціонерному товаристві «ПУМБ», МФО 334851.
Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено реквізити конкретних рахунків позивача у банківських установах, на які стягувач просить накласти арешт, тому, за доводами позивача, приватний виконавець не мав правових підстав для винесення оскаржуваної постанови.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву послалась на те, що позивач є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку коштів.
Враховуючи те, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем знаходження майна боржника, як вказує відповідач, в неї були правові підстави для прийняття заяви стягувача та відкриття виконавчого провадження.
22 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів позивача, як боржника за виконавчим провадженням з метою забезпечення реального виконання боржником рішення.
Вказаною постановою, як зазначено у відзиві на позовну заяву, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
При цьому, відповідач зауважує, що в оскаржуваній постанові зазначено про те, що арешт накладається на кошти боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, що свідчить, за доводами відповідача, про визначення банківським установам, які виконують вказану постанову, порядок її виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що рахунки у банківських установах, на які постановою від 22 серпня 2019 року накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або до інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
Вказана постанова була прийнята банківськими установами та накладено арешти. При цьому, відповідач зазначила, що від банків на її адресу не надходило будь-яких документів, які б підтверджували заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках.
Крім того, відповідач зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження спеціального статусу рахунку, відкритого у акціонерному товаристві «Укрсоцбанк».
Таким чином, оскільки позивачем не подано суду належних доказів на підтвердження спеціального статусу рахунків, а саме, документів, які б підтверджували, що на кошти, які знаходяться на них, заборонено звертати стягнення, за доводами відповідача, її дії щодо накладення арешту на рахунки є законними.
На підставі викладеного, відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року продовжено строк виконання ухвали суду від 25 вересня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року підстави, з яких позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн визнані судом неповажними та позовна заява в цій частині повернута.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 22 серпня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59831435 щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках, зобов'язання вчинити дії, призначено судове засідання, витребувано виконавче провадження №59831435.
В судове засідання 02 грудня 2019 року сторони не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено здійснити розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2017 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» укладено договір-анкету №26200805089724UAH, відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 на умовах тарифного плану «Соціальні картки», що використовується за режимом поточного рахунку згідно із законодавством та договором (Т.1, арк. 17).
У відповідності до наданої суду копії договору - анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000668818400 від 08 грудня 2017 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , банк відкрив позивачу картковий рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті на умовах тарифного плану «ALL ІNCLUSIVE» (щомісячна оплата) за режимом поточного рахунку згідно із законодавством та договором (Т.1, арк. 18-19).
Також, 20 серпня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000668818401, відповідно до умов якого банк має право відкрити ОСОБА_1 на умовах тарифного плану «ЗП Start» рахунок № НОМЕР_4 , який використовується згідно з режимом рахунку, встановленим законодавством, договором та тарифами для виконання операцій з використанням банківської платіжної картки та рахунок № НОМЕР_5 , який при подальшому відкритті використовується згідно з режимом рахунку, встановленим законодавством, договором та тарифами для накопичення грошових коштів, з нарахуванням процентів на залишок коштів за ставкою та методом, встановленими тарифами (Т.1, арк. 20--21).
Згідно з наданими суду копіями виписок з банківських рахунків вбачається, що позивач користується відкритими на її ім'я в акціонерному товаристві «Украсиббанк» рахунками (Т.1, арк. 13,14,15).
В той же час, суд звертає увагу, що судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відкриті у акціонерному товаристві «Укрсиббанк» рахунки використовуються останньою виключно для нарахування та отримання заробітної плати, нарахованої за місцем роботи, або, що вказані рахунки мають спеціальний режим використання.
Як вбачається з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №59831435, 17 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1271, в якому останній запропонував звернути стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору, укладеному між останньою та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», за період з 17 березня 2017 року по 21 травня 2017 року на загальну суму 50794,54 грн (Т.1, арк. 91).
16 серпня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. звернулось акціонерне товариство «Банк Форвард» з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем за №1271 від 17 липня 2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 50794,54 грн (Т.1, арк. 85-86).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 19 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження №59831435 з примусового виконання виконавчого напису Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. №1271 від 17 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» суми заборгованості у розмірі 50794,54 грн (Т.1, арк. 97-98).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 22 серпня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, відкритих у публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк», МФО 300528; публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», МФО 300465; публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк», МФО 351005; публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк», МФО 300436; акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299; публічному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; публічному акціонерному товаристві «Універсал Банк», МФО 322001; акціонерному товаристві «ПУМБ», МФО 334851 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Копія вказаної постанови направлена на адреси банківських установ (Т.1, арк. 104-105,103).
Незгода позивача з вказаною постановою про накладення арешту від 22 серпня 2019 року стала підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон від 02.06.2016 №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Як вже зазначалось судом, до відповідача 16 серпня 2019 року надійшла заява стягувача - акціонерного товариства «Банк Форвард» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача суми заборгованості за кредитним договором. У вказаній заяві стягувач, окрім того, що просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, він також просив у випадку встановлення доходу боржника - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною 1 статті 3 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно частини 5 статті 26 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 48 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У відповідності до частини 4 статті 45 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Частиною 5 статті 48 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Наведене в сукупності свідчить про те, що законодавцем зобов'язано виконавця вжити заходи щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти та інше майно боржника.
Згідно з частиною 1, абзацами 1, 3 частини 2 статті 56 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника, як під час відкриття виконавчого провадження, так і після їх виявлення на рахунках.
Крім того, чинним законодавством передбачено можливість накладення арешту й на кошти боржника на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Поряд із цим, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Крім того, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зокрема передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані вище положення не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку у банку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.
При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно з положеннями статті 68 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Тобто, такий вид стягнення, як стягнення на заробітну плату, звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, та має бути застосований як крайній захід у разі неможливості отримати борг у інший спосіб.
Так, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що приватним виконавцем накладено арешт на рахунки, відкриті на ім'я позивача в банківських установа, які є рахунками зі спеціальним режимом, або на які надходить заробітна плата позивача.
Разом з тим, суд зазначає, що частиною 5 статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено право боржника самостійно запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, проте, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що позивач зверталась до відповідача з відповідною заявою, в якій самостійно запропонувала види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Стосовно посилання позивача на відсутність у заяві про відкриття виконавчого провадження реквізитів конкретних рахунків, які відкриті на її ім'я у банківських установах, як на підставу протиправності постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 22 серпня 2019 року, суд вважає їх безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки ані Законом України «Про виконавче провадження», ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язок стягувача вказувати у заяві про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа конкретні реквізити банківських рахунків боржника.
При цьому, суд наголошує, що обов'язок щодо виявлення майна боржника, у тому числі, рахунків, на яких розміщено кошти боржника, покладено чинним законодавством саме на виконавця.
Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 22 серпня 2019 року про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №59831435 та відсутність правових підстав для її скасування.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяну Леонідівну винести постанову про зняття арешту з коштів боржника не пізніше наступного дня з дня набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з відсутністю правових підстав для її винесення.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні інших позовних вимог.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В. Клочкова