Суддя Зяброва О. Г.
Справа № 644/4358/19
Провадження № 2/644/1683/19
03.12.2019
29 листопада 2019 року
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Зябрової О.Г.,
за участю секретаря - Дяченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу №644/4358/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди виникненої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 14422 гривні 11 копійок, моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, а всього 117 422 гривні 11 копійок, яка завдана в результаті ДТП. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.11.2018 року приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21013», із швидкістю 40 км/год. рухався по вул. Роганській із строни вул. С. Грицевця в сторону вул. Миру м. Харкові, в порушення вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил Дорожнього руху України, діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку АДРЕСА_1 , перед яким у сусідній смузі зупинився інший транспортний засіб та який перетинала зліва направо по ходу руху автомобіля пішохід ОСОБА_1 , не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу та допустив наїзд на ОСОБА_1 . Внаслідок чого позивачу спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та перебувають в причинному зв'язку з ДТП. Вироком по справі № 644/10062/18, який ухвалений 08.02.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова ОСОБА_2 . визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В результаті зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди позивач понад шести місяців була прикута до ліжка, не могла рухатись, перебувала на лікарняному, втратила в зарплаті. На лікування було витрачено 14422 грн. 11 коп. Разом з тим в результаті вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в результаті ДТП) позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю, неможливістю вільно пересуватися, була прикута до ліжка понад шести місяців, все це вибило її з привичного життєвого укладу та завдало моральних страждань. Враховуючи викладене позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.06.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.09.2019 року закрито провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання.
Позивач подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 21 листопада 2018 року приблизно об 11 год 00 хв. годин перебуваючи за кермом технічно справного автомобіля ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , рухаючись із швидкістю 40 км/год по вул. Роганській із сторони вул. С. Грицевця в сторону вул. Миру в м.Харкові, в порушення вимог п.п.18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
П.18.1- «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»
П.18.4- «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода або небезпека»
Діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку АДРЕСА_1 , перед яким у сусідній смузі зупинився інший транспортний засіб та який перетинала зліва направо по ходу руху автомобіля пішохід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух та допустив наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого останній спричинені тілесні ушкодження у вигляді підвивиху 1-го шийного хребця вправо, закриті травми грудної клітини: перелом 1,2,3,4 ребер зліва по середнє-пахвовій лінії із зсувом, перелом лівої лопатки без зсуву, закриті переломи поперекових виростків 3,4,5 поперекових хребців справа; закритий перелом лонної і сідничної кісток зліва з незначним зсувом, перелом лонної кістки справа, перелом бокових мас крижа зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/969-А/18 від 14.12.2018 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та перебувають в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Порушення вимоги п.п.18.1,18.4 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_2 , відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1338/18 від 20.12.2018 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що настали.
Зазначені обставини встановлені вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.02.2019 року, який набрав законної сили 12.03.2019 і яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік. Відповідно до ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов не заявлявся (а.с. 8-11).
Як вбачається з виписки № 29641 «Міської клінічної лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого - ОСОБА_1 перебувала в стаціонарі зазначеної установи з 21.11.2018 року по 01.12.2018 року, хвора виписна зі стаціонару, для додаткового амбулаторного лікування (а.с. 12).
Позивачем понесені витрати на лікування за період з 21.11.2018 року по 22.12.2018 року становлять 14422 грн. 11 коп., що підтверджується відповідними копіями квитанцій (а.с. 13-17).
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо майнової шкоди, то за своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Щодо моральної шкоди, то за ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
На підставі досліджених письмових доказів та встановлених вироком обставин, які доказуванню не підлягають, позивачем ОСОБА_1 доведено факт, розмір та вину відповідача ОСОБА_2 у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона зазнала матеріальної шкоди в розмірі 14422 грн. 11 коп. внаслідок ДТП, що сталося 21.11.2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача.
Також позивачем були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до положень ст.137 ЦПК України.
Також суд вважає доведеними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, виходячи з вимог розумності та справедливості.
Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві знайшли своє підтвердження, при цьому відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов з відповідними запереченнями та доказами не надав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позов в повному обсязі на підставі ст. 141 ЦПК України, виходячи з загальної суми позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1174. 22 грн., від якого позивач звільнена при зверненні з даним позовом відповідно до закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 95, 139, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди виникненої в результаті дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 14422 гривні 11 копійок, моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, а всього 117 422 (сто сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні 22 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до п. 15, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідний суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення виготовлений 3 грудня 2019 року.
Суддя: