Справа № 210/3857/19
Провадження № 2/210/1841/19
іменем України
"03" грудня 2019 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н.А.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 в особі законного представника: ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_1 із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ті обставини, що вона є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В спірному житлі зареєстрований відповідач, який доводиться позивачеві племінником. Відповідач не проживає в спірному житлі з 2010 року. За весь час непроживання відповідач не з'являвся в спірному житлі та не виявляв бажання щодо вселення в нього та проживання в ньому. При цьому, наявність реєстрації відповідача у спірному житлі позбавляє позивача, як власника житла, можливості здійснювати право користування та розпорядження ним у повному обсязі.
Крім того, позивач вимушений нести витрати щодо сплати комунальних послуг з розрахунку, включаючи відповідача, що вводить його у зайві витрати. Також реєстрація відповідача в спірному житлі позбавляє позивача можливості оформити субсидію.
Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.09.2019 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, подачі зустрічної позовної заяви.
У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадженнябез виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2006 року який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., свідоцтва ВЕВ №673164, зареєстровано в реєстрі за №10053, зареєстровано в реєстрі права власності 06.09.2006 року за № 11745937.
Як вбачається з акту про фактичне не проживання за місцем реєстрації від 15.032019 р., складеного головою правління Єгоровим І.Г., відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2010 року і до сьогоднішнього дня.
Судом 09.07.2019 р. було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
17 вересня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на запит з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, на даний час у домоволодінні залишається бути зареєстрованими відповідач по справі, який не отримує кореспонденцію за вищевказаною адресою, особистих речей в будинку не має.
Подальша формальна реєстрація відповідача в житловому будинку є порушенням прав на безперешкодне користування будинком позивачем.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також дана позиція викладена у ч. 1ст. 321 ЦК України, де сказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 15 ЦК України у частині 1 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч.1, ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Таким чином, само по собі рішення суду про визнання відповідача таким що втратив право користування жилим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є підставою для подальшого зняття останнього з реєстрації в цьому приміщенні.
При цьому, у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог, зокрема: про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином з письмових матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає за місцем своєї реєстрації, чим обмежує право позивача на власність та вільне розпорядження нею, а тому суд вважає що позов необхідно задовольнити.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 12, 76, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 в особі законного представника: ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив
право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою:
АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Н. А. Літвіненко