Справа № 209/2976/19
Провадження № 2/209/1405/19
02 грудня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Байбари Г.А.,
за участі секретаря Кулік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 08.04.2014 року в розмірі 18276,42 грн., яка складається з наступного: 3506,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11523,33 грн. - пеня за прострочене зобов'язання, 1900,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 846,50 грн. - штраф (процентна складова), а також сплачений судовий збір.
На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 08.04.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" і "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідачка при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до п. 2.1.1.5.7 договору відповідачка зобов'язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Згідно п. 1.1.7.11 Умов та правил передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, і якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. В порушення умов кредитного договору та законодавства України, відповідач свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань відповідач станом на 23 червня 2019 року, має заборгованість в розмірі 18276,42 грн., яка складається з наступного: 3506,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11523,33 грн. - пеня за прострочене зобов'язання, 1900,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 846,50 грн. - штраф (процентна складова), а також сплачений судовий збір.
28.11.2019 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву з поштовою еспрес-накладною "Нова Пошта" № 59000465710134 від 27.11.2019 року про відправку копії відзиву позивачу у справі, в якому вона просить застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в Постанові Верховного суду від 03.07.2019 р. (справа № 342/180/17-ц) та відмовити АТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з неї на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 11523,33 грн. - за пенею за прострочене зобов'язання, 1900,00 грн. - за пенею за несвоєчасність сплати боргу, а також 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 846,50 грн. - штрафу (процентна складова). Заборгованість за тілом кредиту визнає в сумі 2500 грн. На обгрунтування своїх заперечень зазначила, що при укладенні нею кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» вона підписала лише анкету заяву 08.04.2014 року, де відсоткова ставка, пеня та штрафи не зазначались. Після цього отримала кредитну картку «Універсальна», яка діяла до 02/2018 року, з кредитним лімітом у сумі 2200 грн., який в подальшому було збільшено до 2500 грн. Будь-які інші банківські документи, у тому числі Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг, вона не підписувала і з ними її не ознайомлювали. Вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині стягнення заявленої суми пені і штрафів, оскільки на її думку доведеною, добросовісною і розумноює лише заборгованість за тілом кредиту в сумі 2500 грн., що підлягає до стягнення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала свої заперечення проти позову викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача - Гребенюк О.С. в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника банку, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 6). Також, до позовної заяви представником позивача Гребенюком О.С. додано заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без представника позивача (а.с. 36).
З'ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 08 квітня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір з відповідачкою ОСОБА_1 шляхом підписання нею анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого відповідачці було надано платіжну кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 2200,00 грн.
У підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві було зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, і виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну карту кредитка «Універсальна». До заяви - анкети банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, де вказано, шо повна версія Умов та Правил надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи розміщена на офіційному сайті ПриватБанку https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 11-34, 69-90).
31.01.2017 року АТ КБ "ПриватБанк" збільшив кредитний ліміт на картковому рахунку до 2500 гривень. В подальшому відбувалися зміни по кредитному ліміту, де кредитний ліміт було збільшено до 3506,59 грн., і ця сума до теперішнього часу відповідачем не погашена та рахується як заборгованість за тілом кредиту на яку нараховано пеню і штрафи, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта (а.с. 43), довідкою про надану кредитну карту (а.с. 44), випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 58-66), розрахунком заборгованості (а.с. 7-10).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи, що відповідачка за своєю ініціативою звернулася до позивача із заявою для отримання кредиту/кредитної карти, підписала цю заяву, отримала на картковий рахунок кредитні кошти та кредитну карту, використовувала кредитні кошти та погашала заборгованість за кредитом, суд вважає, що між сторонами у справі було укладено двосторонній кредитний договір у письмовій формі.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписок по рахунку (а.с. 7-10, 45-55), станом на 23 червня 2019 року банк нарахував відповідачу ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 18276,42 грн., яка складається з наступного: 3506,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11523,33 грн. - пеня за прострочене зобов'язання, 1900,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 846,50 грн. - штраф (процентна складова).
Перевіривши розрахунок заборгованості та виписки по рахунку, суд вважає, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору б/н від 08 квітня 2014 року з відповідачки на користь банку підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 3506,59 грн.
Що стосуються стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 11523,33 грн. за прострочене зобов'язання, пені в сумі 1900,00 грн. за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів в сумі 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 846,50 грн. - штраф (процентна складова), то в цій частині позову необхідно відмовити.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами у справі було укладено, як договір приєднання, умови якого були встановлені банком в розроблених ним Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах (формулярах). Відповідачка за цим договором приєдналася до запропонованого банком договору і не могла запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті - заяві ОСОБА_1 , як позичальника, від 08 квітня 2014 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення пені та штрафів, їх розмір та порядок нарахування, банк посилається на розрахунок заборгованості, виписки по рахункам, а також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які надані суду на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафів.
У Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» дійсно визначені пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а у Витягу з Умов та правил надання банківських послуг містяться положення про дію договору, позовну давність та інші умов.
Проте, з урахуванням того, що додані до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не містять підпису відповідачки, суд вважає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідачка під час підписання заяви - анкети про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку була ознайомлена саме з цими Витягом з Тарифів і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що вона їх розуміла і погодилася з ними. Також не надано доказів, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів), і що в них були зазначені саме ті розмір і порядок нарахування, який вказаний у Тарифах та Умовах, що надані банком суду, і на підставі яких виконаний розрахунок пені та штрафів.
Надані роздруківки із сайту позивача Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не можуть бути належними доказами, бо цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Враховуючи, що в анкеті - заяві відсутня домовленість сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, вказані вище Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг.
Таким чином, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не містять підпису відповідачки і не визнаються нею, не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 08 квітня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, не довів за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, з урахуванням положень статей 76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідачки нарахованих банком пені та штрафів, тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у вигляді тіла кредиту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Таким чином, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача має бути стягнуто 3506,59грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 08 квітня 2014 року за простроченим тілом кредита в розмірі 3506,59 грн., а також 368,57 грн. сплаченого судового збору, а всього 3875,16 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень шістнадцять копійок).
Відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" щодо стягнення заборгованості в сумі 11523,33 грн. - за пенею нарахованою за прострочене зобов'язання, 1900,00 грн. - за пенею нарахованою за несвоєчасність сплати боргу, а також 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 846,50 грн. - штрафу (процентна складова).
Повне рішення складено 02 грудня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.А. Байбара.