Справа №538/1061/19
1-кп/538/71/19
25 листопада 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі суду:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника
служби у справах дітей ОСОБА_5
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця кримінальне провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170230000316 від 15.06.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Христанівка Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, студента професійно-технічного училища № 32 м. Заводське Лохвицького району Полтавської області, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Так, судом встановлено, що 14.06.2019 року близько 19 години 15 хвилин ОСОБА_8 знаходився на вулиці Христини Литвиненко, поблизу господарства № 2 в с. Христанівка Лохвицького району Полтавської області, виявив автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 . Підійшовши до вказаного автомобіля, ОСОБА_8 виявив, що передній капот не замкнутий, після чого у нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 діючи з корисливою метою, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, шляхом від'єднання, таємно викрав із відсіку двигуна автомобіля ИЖ 412 ИЭ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , акумуляторну батарею марки Westa, номер НОМЕР_3 , вартістю 1550 грн.
Після цього, ОСОБА_8 разом із викраденим залишив місце вчинення правопорушення та у подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні провину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 14.06.2019 року він був у м. Лохвиця та поїхав вдень до с. Христанівка за колесами до велосипеду. Проїжджаючи повз вулиці Христини Литвиненко біля господарства № 2, він побачив автомобіль ИЖ 412 ИЭ, в якому був відкритий капот і у нього виник умисел на викрадення акумулятора. Увечері, близько 19.00 години він зняв акумулятор з даного автомобіля, заховав його у кущі. Викрадений акумулятор хотів залишити у себе. Щиро кається, просить суд суворо не карати.
Незважаючи на визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_8 його провина в інкримінованому злочині в ході судового слідства знайшла своє підтвердження в повному обсязі і підтверджується здобутими в процесі судового розгляду доказами.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що у червні 2019 року він приїхав до тещі ОСОБА_9 для оброблення землі на власному автомобілі ИЖ 412 ИЭ, транспортний засіб залишив біля подвір'я, відкрив капот, щоб охолодити двигун. Коли був на городі, він бачив як проходив по вулиці ОСОБА_8 . Після того, як вони обробили город, вийшов на вулицю, щоб поїхати додому та побачив, що в машині відсутній акумулятор. Після чого він звернувся до дільничного про крадіжку акумулятора. Просить суд суворо не карати обвинуваченого, оскільки останній йому повернув акумулятор та попросив вибачення.
Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_7 є її зятем, у червні 2019 року він приїхав до неї додому на машині допомогти по господарству. Після закінчення обробки огороду ОСОБА_7 пішов до машини та виявив відсутність в машині акумулятора та їй про це розповів. Додала, що за годину до закінчення польових робіт вона з зятем бачили як ОСОБА_8 проходив по вулиці.
Крім того, вина обвинуваченого так само підтверджується оприлюдненими та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14.06.2019 року ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду місця події від 14.06.2019 року з фото таблицею за участю потерпілого ОСОБА_7 ;
- заявою ОСОБА_8 про видачу добровільно акумулятора від 15.06.2019 року;
- протоколом огляду від 15.06.2019 року з фото таблицею за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_4 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицею від 21.06.2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_4 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 ;
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки ИЖ 412 ИЭ, д.н.з. НОМЕР_1 від 22.06.2005 року НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_10 ;
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу від 14.07.2019 року акумуляторної батареї марки Westa, номер НОМЕР_3 , яка передана на зберігання потерпілому ОСОБА_7 ;
- товарним чеком від 19.06.2019 року, виданим ФОП ОСОБА_11 вартості акумуляторної батареї марки Westa, станом на 14.06.2019 року у розмірі 1550 грн;
- даними, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 .
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, за ознакою таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Вина неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні вище зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і неповнолітнім обвинуваченим не оспорюється.
При вирішенні питання про вид та міру покарання неповнолітньому винному ОСОБА_8 , суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та визнає ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України, такими, що пом'якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Окрім того, суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_8 виключно позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, думку представника служби у справах дітей, злочин вчинив вперше.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до п. 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення інтересів дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей- правопорушників.
В п. 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.
Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, передбачені розділом ХV КК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин середньої тяжкості, може бути звільнений від кримінального покарання, якщо суд визнає, що винний щиро розкаявся, позитивно характеризується і на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд може застосувати один або декілька примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 КК України. Заходи, вказані у ч. 2 ст. 105 КК України, застосовуються тоді, коли суд дійде висновку, що неповнолітній, може бути виправлений без реального виконання кримінального покарання, але лише за умови застосування примусових заходів виховного характеру: застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, та інші.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15 травня 2006 року № 2, суд застосовує заходи виховного характеру при звільненні неповнолітнього засудженого від покарання згідно із ч. 1 ст. 105 КК України.
Згідно роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні), керуючись ст.105 КК звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15 травня 2006 року № 2, Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники.
Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду.
Строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика,
цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого неповнолітнім ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, і який вчинено вперше, обставини його вчинення, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, який характеризуються виключно позитивно, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, висновки органу пробації про те, що його перевиховання можливе без позбавлення волі, суд доходить до висновку, що неповнолітній обвинувачений на час ухвалення вироку не потребує застосування покарання та його можливо звільнити від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
При таких обставинах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 105 КК України, а також ч. 3 ст. 497 КПК України, суд дійшов висновку про можливість звільнення від покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 , який вперше обвинувачуються у вчиненні злочину середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, висловив впевнення не вчиняти у майбутньому злочинів та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
Вирішуючи питання про вид заходу виховного характеру, перелік яких визначений ч. 2 ст. 105 КК України, суд вважає, що найбільш ефективним та таким, що забезпечить позитивний виховний вплив, буде примусовий захід виховного характеру, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_8 під нагляд відповідно матері, за їх згодою до досягнення обвинуваченим ОСОБА_8 повноліття, та врахувавши положення ст. 497 КПК України, звільнити його від призначеного покарання.
Враховуючи вищевказані обставин справи суд дійшов до переконання, що саме такий вид примусового заходу виховного характеру буде необхідним, достатнім і найбільш ефективним для виправлення неповнолітнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374, 395, 497, 498 КПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 1, п. 3 ч. 2 , ч. 3 ст. 105 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_8 від покарання і застосувати примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_8 під нагляд матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення обвинуваченим повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за їх згодою.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався.
Речовий доказ по справі - акумуляторна батарея марки Westa, номер 2080525221, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 , вважати повернутим останньому.
Цивільний позов не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1