21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 908/328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
АТ "Банк Кредит Дніпро": Препелиця Ю. В.,
арбітражного керуючого: Верещагін М. В.,
ТОВ "ТД Запоріжоілгруп": Лісовська О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2019
у складі колегії суддів: Чус О. В. - головуючої, Вечірка І. О., Кузнецова В. О.
та постанову Господарського суду Запорізької області від 24.01.2019
у складі судді Черкаського В. І.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ"
про банкрутство
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 у справі № 908/328/18 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ".
2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2019 у справі № 908/328/18 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нікітенка Микиту Олександровича, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до закону. Постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Верховного Суду на веб-порталі "Судова влада України" в мережі - Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 908/328/18 вищезазначена постанова місцевого господарського суду залишена без змін.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована прийняттям місцевим господарським судом постанови при повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин даної справи, з обґрунтуванням та посиланням на норми права, а також без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права.
7. Щодо доводів скаржника про можливість погашення усіх вимог кредиторів не застосовуючи таку міру, як ліквідація юридичної особи, а в рамках санації, зазначено, що враховуючи відсутність будь-яких підстав для введення процедури санації (підприємство-боржник не веде господарську діяльність, відсутність пропозицій щодо санації боржника, укладання мирової угоди, заяв інвесторів чи плану санації, поданого до суду), ці доводи є безпідставними та необґрунтованими.
8. Також судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи скаржника щодо необхідності встановлення дійсної ринкової вартості об'єктів нерухомості боржника зазначивши, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачають обов'язок розпорядника майна чи боржника проводити незалежну ринкову оцінку вартості майна боржника, оскільки у відповідності до статті 22 цього Закону, розпорядник майна зобов'язаний організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 10.09.2019 та постановою місцевого господарського суду від 24.01.2019 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/328/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 908/328/18 за вищезазначеною касаційною скаргою; датою проведення судового засідання визначено 21.11.2019.
12. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 задоволено клопотання арбітражного керуючого Нікітенка М. О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити її проведення.
13. У засіданні суду касаційної інстанції 21.11.2019 представники скаржника, арбітражного керуючого та кредитора (ТОВ "ТД Запоріжоілгруп") надали пояснення у справі.
14. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Доводи скаржника (АТ "Банк Кредит Дніпро")
15. Скаржник доводить, що він, як заставний кредитор не висловлював погодження з рішенням комітету кредиторів на подання клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- посилання у постанові місцевого господарського суду на відомості про інвентаризацію активів та пасивів боржника станом на 20.12.2018 не підтверджує факт неплатоспроможності боржника, оскільки вказана інвентаризація не встановлює дійсної ціни майна боржника;
- ураховуючи ринкову вартість майна існує можливість погашення усіх вимог кредиторів не застосовуючи процедуру ліквідації боржника;
- розпорядником у порушення статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не проведено у встановлені строки визначення вартості майна боржника;
- в інвентаризаційних описах відсутня інформація про інвентарні номери майна, дату придбання або введення його в експлуатацію, не зазначено його реального стану.
Доводи ТОВ "ТД Запоріжоілгруп"
16. ТОВ "ТД Запоріжоілгруп" заперечуючи проти вимог та доводів скаржника посилається на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові акти прийняті з урахуванням всіх обставин справи без порушення норм матеріального та процесуального права.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
17. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
22. Процедури банкрутства мають строковий характер. Всі учасники провадження у справі про банкрутство мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених Законом про банкрутство строків судових процедур задля зменшення негативних наслідків надмірної тривалості цих процедур як для кредиторів так і боржника.
23. Відповідно до частини 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
24. Положеннями статті 22 Закону про банкрутство на розпорядника майна покладено обов'язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
25. Судами першої та апеляційної інстанцій з аналізу відомостей фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ" встановлено, що починаючи з 31.12.2015 показник поточної неплатоспроможності має від'ємне значення нижче за нормативне і характеризує відсутність у підприємства власних оборотних засобів, достатніх для погашення кредиторської заборгованості без збитків для виробничого циклу; ознак доведення до банкрутства, приховування (стійкої фінансової неплатоспроможності), фіктивного банкрутства або незаконних дій у разі банкрутства не виявлено; забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами, забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами та розмір чистих активів становиться стабільно від'ємною з кінця 2015 року, що свідчить про понадкритичну неспроможність
26. Вказані обставини суди оцінили як такі, що підтверджують неплатоспроможність боржника та дійшли висновку про доцільність застосування до боржника ліквідаційної процедури.
27. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди. У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.
28. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень або прийняте рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санації у випадках: якщо є достатні підстави вважати, що рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та встановлена реальна можливість відновити платоспроможність боржника; якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена; в інших випадках, передбачених цим Законом (частини 4, 5 статті 27 Закону про банкрутство).
29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що законодавцем надано право суду (частина 4 статті 27 Закону про банкрутство), навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності певних обставин (після закінчення термінів визначених вищевказаним Законом щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника чи укладення мирової угоди), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
30. На підставі аналізу положень частин 4, 5 статті 27 Закону про банкрутство Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями частини 1 статі 7 Закону про банкрутство, з застосуванням судового розсуду.
31. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
32. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
33. Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).
34. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
35. Завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
36. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/21400/17 та від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17).
37. Відтак, з огляду на завершення строків процедури розпорядження майном, неприйняття зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, фактичне припинення боржником господарської діяльності та встановлену судами недостатність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.
38. Окрім того, згідно з частиною 2 статті 37 Закону про банкрутство, за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута. Отже, законодавцем визначено наявність правових механізмів у процедурі ліквідації боржника, які дозволяють перейти з ліквідаційної процедури до процедури санації за наявності інвестора, який запропонує план санації боржника, або волевиявлення засновників боржника (статті 37, 39 цього Закону), а також укласти мирову угоду у справі про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури за рішенням комітету кредиторів та ліквідатора боржника у разі виявлення активів боржника (статті 77-79 цього Закону). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 5017/651/2012.
39. Колегія суддів з урахуванням встановлених судами обставин констатує недоведеність скаржником того, що погашення боргів при введенні процедури санації відбудеться інакше ніж через продаж майна належного боржнику, а тому введення процедури санації згідно частини 5 статті 27 Закону про банкрутство у такому випадку вочевидь є безпідставним.
Щодо суті касаційної скарги
40. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій.
41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
44. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та необхідність залишення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постанови Господарського суду Запорізької області від 24.01.2019 у справі № 908/328/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
45. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постанову Господарського суду Запорізької області від 24.01.2019 у справі № 908/328/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
Л. Й. Катеринчук