Провадження №2/447/684/19
Справа №447/1465/19
21.11.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Карбовніка І.М.
при секретарі Данилів О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 08.05.2019 р. приблизно о 21:01 у м. Новий Розділ по пр. Шевченка навпроти будинку 20 мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем, будучи неуважним та не стеживши за дорожньою обстановкою не вибравши безпечної швидкості руху та не дотримавшись безпечного інтервалу здійснив зіткнення з припаркованим т/з ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 чим пошкодив задню бокову ліву частину т/з та залишив місце дорожньо транспортної пригоди до якої він був причетний.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується матеріалами адміністративної справи та постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.06.2019 року.
Оскільки відповідальність відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5431651 від 06.05.2019 року, застраховано у АТ «СГ «ТАС», він звернувся за відшкодуванням до страховика.
Поліс укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб в межах до 100000,00 грн. включно, франшиза - 2000,00 грн. До сьогодні сума 2000,00 грн. франшизи залишається не виплаченою відповідачем, хоча на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення було відправлено претензію з пропозицією в добровільному порядку здійснити виплату франшизи. Претензію відповідачем було проігноровано, жодного реагування на лист від відповідача не надійшло, матеріальні збитки не відшкодовано, у звязку з чим просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Крім майнової шкоди внаслідок спричиненої відповідачем ДТП, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних та душевних стражданнях, яких він зазнав з приводу пошкодження ТЗ, через неможливість користуватися автомобілем в звичному режимі, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Також у моральних стражданнях з приводу бездіяльності відповідача - не виплатою в добровільному порядку частини матеріальних збитків (франшизи).
Моральна шкода, зокрема, виявилася у стресі, у душевних та моральних стражданнях та переживаннях, пов'язаних з пошкодженням його ТЗ, у втраті психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків, у тривалих незручностях - у витрачанні безцінного часу, у додаткових зусиллях, яких необхідно було докласти для відновлення порушеного права.
Розмір заподіяної моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті душевні, моральні, емоційні страждання, які йому довелося пережити, та витрати, пов'язані з відновленням порушеного права, у звязку з чим просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій позов підтримав та просив його задоволити в повному обсязі, а справу слухати у відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що матеріальна шкода у сумі 2000,00 грн. позивачу ним відшкодована. Щодо моральної шкоди, то вважає, що така має бути йому відшкодована, однак в якому саме розмірі, пояснити не зміг.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана-джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовїи підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у їїзавдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між: ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».
Судом встановлено, що 08.05.2019 року близько 21:01 год. в. Новий Розділ, по просп. Шевченка 20, у Львівській області гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, будучи неуважним та нестежавжи за дорожньої обстановкою не вибравши безпечної швидкості руху та не дотримавшись безпечного інтервалу здійснив зіткнення з припаркованим т/з ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 чим пошкодив задню бокову ліву частину т/з та залишив місце дорожньо транспортної пригоди до якої він причетний.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. ст. 122 - 4, 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В рахунок вказаних обставин, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Крім того, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
В судовому засіданні встановлено, що розмір матеріальної шкоди заподіяної з вини відповідача ОСОБА_2 на час винесення рішення суду останнім відшкодована, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до переконання, що така вимога є обгрунтована і підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою ним за подачу позову.
Керуючись ст.ст.2,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02.12.2019 року.
Суддя Карбовнік І. М.