Справа №463/7765/19
Провадження №1-кс/463/5303/19
02 грудня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим, -
адвокат ОСОБА_3 звернувся в інтересах ОСОБА_4 до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 11 листопада 2019 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за № 62019140000000899 від 12 вересня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Просить скасувати вказану постанову, зобов'язати слідчого визнати ОСОБА_4 потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 є потерпілим так як внаслідок вчинення кримінального правопорушення йому спричинено тілесні ушкодження: вогнепальні поранення. Вважає постанову слідчого незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам ст. 55 КПК України. Факти, викладені у постанові слідчого не відповідають дійсним обставинам справи, постанова не є вмотивованою та не містить жодної підстави вважати ОСОБА_4 особою, якій не завдано шкоди.
В судовому засіданні скаржник подану скаргу підтримав з мотивів викладених в ній, просив її задовольнити.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомив. За таких обставин у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника органу досудового розслідування.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
З матеріалів скарги вбачається, що постановою від 11 листопада 2019 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 відмовив у визнанні ОСОБА_4 потерпілим в кримінальному провадженні № 62019140000000899 від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.
Таким чином, слідчий виносячи оскаржувану постанову повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення шиту ОСОБА_6 шкоди.
З долучених до матеріалів скарги медичних документів щодо стану здоров'я ОСОБА_4 , які долучались до клопотання про визнання потерпілим, вбачається, що в нього виявлено наскрізне вогнепальне поранення.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Оскаржувана постанова не містить даних щодо встановлення наявності в ОСОБА_4 тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Також не містить постанова даних чи призначалась експертиза, а якщо так, який висновок надав експерти та чи бере його до увага слідчий, а якщо ні, то не зазначено чому. А тому, прийняте слідчим рішення є передчасним.
Крім того, вказану постанову не можна вважати належним чином мотивованою, оскільки пункт 2 ч. 5 ст. 110 КПК України визначає, що мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, а слідчим не надано оцінки всім обставинам при прийнятті оскаржуваної постанови, зокрема медичним документи щодо наявності в ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, їх тяжкості.
ОСОБА_4 на даний час не є стороною кримінального провадження, експертне дослідження щодо наявності та тяжкості тілесних ушкоджень відносно нього не призначалась, а сама лише відсутність такого дослідження не може бути підставою для відмови у визнанні особи потерпілим.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги відсутність на день розгляду скарги даних про закриття кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що постанову слідчого від 11 листопада 2019 року слід скасувати.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Беручи до уваги положення даної норми, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі слід зобов'язати слідчого повторного розглянути питання щодо доцільності визнання ОСОБА_4 потерпілим в кримінальному провадженні № 62019140000000899 від 12 вересня 2019 року.
Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
скаргу ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 від 11 листопада 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим в кримінальному провадженні № 62019140000000899 від 12 вересня 2019 року.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , або іншого слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, повторно розглянути питання визнання ОСОБА_4 потерпілим в кримінальному провадженні № 62019140000000899 від 12 вересня 2019 року.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Ухвали набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1