Справа №463/524/18
Провадження №1-кп/463/122/19
іменем України
02 грудня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру до судових розслідувань №1201814004000143 від 16.01.2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ, Миколаївського району, Львівської області, громадянина України, українця, не працюючого, раніше судимого, останній раз вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.12.2017 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.71 КК України шляхом складання вироків визначено остаточне покарання - 3 роки 1 місяць позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, суд -
обвинувачений ОСОБА_6 , 16 січня 2018 року у період часу з 01 год. 00 хв. по 01 год. 30 хв., маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_8 , який виразився у тому, що ОСОБА_6 зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає потерпілий ОСОБА_8 , оскільки на той момент вхідні двері до приміщення квартири не були зачинені, через несправність замка вхідних дверей. Після чого, ОСОБА_6 почав вимагати у потерпілого ОСОБА_8 надати йому всі наявні у помешканні грошові кошти. Отримавши відмову потерпілого, ОСОБА_6 почав погрожувати йому застосуванням зброї, а саме тим, що прострелить потерпілому коліна, при цьому свою правою руку відвів за спину, під куртку, емітуючи наявність вогнепальної зброї, тим самим погрожуючи застосуванням щодо потерпілого насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я особи, та яку потерпілий, остерігаючись за своє життя, сприймав як реальну.
В подальшому, ОСОБА_6 , змусивши потерпілого мовчати, пройшов у приміщення кімнати та особисто почергово почав із приміщення кімнати забирати наступні речі, які належали потерпілому: мобільний телефон марки «blaсkberry bold»-9900 чорного кольору, вартістю 1500,00 гривень, сім-карта оператора «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_1 , вартістю 25,00 гривень із залишком на рахунку 10,00 гривень, карта пам'яті на 32 ГБ, вартістю 300,00 гривень, ноутбук марки «НР» сірого кольору із зарядним пристроєм до нього вартістю 6000,00 гривень, колонку (комбік) до гітари чорного кольору вартістю 2000,00 гривень, електричну гітару, яка була у футлярі чорного кольору під шкіру марки «Ibunaz», вартістю 17000,00 гривень, мобільний телефон марки «Самсунг», синього кольору вартістю 4000,00 гривень у чорному футлярі, вартістю 200,00 гривень із сім-картою оператора «Водафон» вартістю 50,00 гривень, павер-банк марки Xiaomi білого кольору ємністю 20000 mAh, вартістю 1000,00 гривень, балонову куртку темно-зеленого кольору марки «Бершка», у розміру «S» вартістю 2000,00 гривень.
В той час, коли ОСОБА_6 забирав вказані речі, потерпілий підвівся з ліжка і в цю ж мить ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 удар коліном в ділянку голови, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у виді крововиливу і садна на слизовій оболонці нижньої губи зліва.
В подальшому, ОСОБА_6 , поскладавши речі у поліетиленовий пакет, покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 заволодів майном потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 33 085,00 грн (тридцять три тисячі вісімдесят п'ять гривень), чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на згадану суму.
Таким чином скоїв злочин передбачений ч. 3 ст.187 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному визнав частково. Пояснив, що дійсно 16 січня 2018 року у період часу з 01 год. 00 хв. по 01 год. 30 хв., зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає потерпілий ОСОБА_8 . Зазначив, що прибув саме до потерпілого оскільки йому було відомо, що такий продає нарклотичні засоби тому вирішив, заволодіти належним йому майном та коштами. Спершу постукав у вікно квартири, ніхто не відреагував. Підійшовиши до вхідних дверей, взявшись за дверну ручку виявив, що такі не закриті на замок і тому зайшов в середину. В приміщенні квартири знаходився лише ОСОБА_8 і він сказав останнюму, віддати наявні у нього кошти. Після відповіді потерпілого про відсутність грошей висловив вимогу віддати всі цінні речі, на що потерпілий фізичного опору не чинив та не заперечував, дав йому порожні пакети та допоміг зібрати вказане в обвинувальному акті майно. Підтвердив, що дійсно наніс потерпілому один удар коліном правої ноги в ділянку голови в момент коли потерпілий намагався піднятись з ліжка. Однак категорично заперечує, що погрожував ОСОБА_8 вогнепальною зброєю, оскільки така у нього була відсутня. Також пояснив, що вказані дії вчиняв самостійно без відома його знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які очікували його на початку вулиці на значній відстані від місця злочину. Підсумовуючи ОСОБА_6 повідомив, що він свою вину у пред'явленому обвинувачені визнає, підтверджує правдивість викладених в обвинувальному акті обставин вчинення злочину за винятком наявності з його сторони погрози на адресу потерпілого про засотосування зброї. Вважає, що його дій помилково кваліфіковано, як розбійний напад, оскільки він вчинив грабіж. З приводу заявлено цивільного позову потерпілим, зазначив, що жодних заперечень щодо вказано переліку викраденого майна та його вартості не має, позовні вимоги фактично визнає, однак зобов'язується їх виконати лише у випадку його швидко звільнення з під варти.
Не зважаючи, що обвинувачений частково заперечив свою вину у розбійному нападі, скоєння ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України доводиться наступними доказами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 16 січня 2018 року за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_3 , в ночі близько 1:30 год він прокинувся від шуму та побачив, що в квартиру зайшов обвинувачений ОСОБА_6 . Який сказав, щоб він заспокоївся та віддав належне майно, окрім того погрожував, що в протилежному випадку його вивезуть в ліс. Попросив щоб йому дати пакет та сам почав складати речі. В той же час сказав показати все, що має потерпілий, а коли він намагався встати з ліжка, обвинувачений сказав щоб він не рухайся бо прострілить коліно і в цей момент зробив рух рукою за спину, емітуючи наявність пістолета за поясом. Через деякий час він знов намагався встати і обвинувачений вдарив його коліном в обличчя. Повідомив суду, що він пістолета чи будь-якого схожого предмета не бачив, однак реально сприймав погрозу застосування зброї обвинуваченим. Зазначив, що ОСОБА_6 сам поскладав речі в пакет, а саме майно вказане в обвинувальному акті та залишив помешкання. З цього часу жодне майно чи кошти йому не повернуто.
В частині поданого ним цивільного позову потерпілий заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обємі, просить суд стягнути з обвинуваченого майнову шкоду завдану внаслідок злочинних дій у розмірі 33 085 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , суду показав, що познайомився з обвинуваченим 15 січня 2018 року на вул. Щурата у м. Львові, також разом з ними був ОСОБА_11 . Цього ж дня у вечері, вони викликали таксі та приїхали на вул. Митропила Липківського, 20. ОСОБА_6 сказав, що йому потрібно йти забрати якісь речі та він зайшов в двох поверховий особняк, а вони з ОСОБА_12 залишились чекати на вулиці. ОСОБА_6 повернувся через декілька хвилин, в руках він тримав пакунки, вміст яких йому не відомий. Він також допомагав нести один з пакетів, який йому дав ОСОБА_6 . Після цього вони разом поїхали в ломбард. ОСОБА_6 повідомив, що йде здасть телефон, після цього вони разом, в районі за місцем проживання, випили спиртні напої та розійшлись. Які саме були речі в пакетах йому не відомо, після цих подій з обвинуваченим не зустрічався.
Також вина обвинуваченого підтверджується наступними письмовими доказами.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.01.2018 року (том 1 а.с.38), з якої вбачається, що ОСОБА_8 повідомив, що до нього в квартиру зайшла невідома особа, яка погрожувала що буде стріляти та наказала віддати кошти та майно. В даному протоколі зазначено, що потерпілий особу бачив та може впізнати за тілобудовою та рисами обличчя.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.01.2018 року (том 1, а.с.47-50) з якого вбачається що потерпілий ОСОБА_8 впізнав серед пред'явлених осіб за рисами обличчя обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу яка вчинила на нього розбійний напад (том 1 а.с.51-52).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2018 року (том 1, а.с.60-64) з якого вбачається, що ОСОБА_6 за місцем вчинення злочину продемонстрував, яким саме чином заволодів належним потерпілому майном.
На запит Личаківського ВП ГУ НП у Львівсьокій області надано відповідь директора Ломбарду «Заставно-Кредитний дім», про те що гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно 16 січня 2018 р. звертався з приводу закладу майна, зокрема: мобільного телефону Samsung, гітари та комбіка гітарного марки Ibanez (том 1, а.с.44).
Окрім того, згідно висновку судово-медичної експертизи №84 КЗ ЛОР у гр. ОСОБА_8 виявлено: крововилив і садно на слизовій оболонці нижньої губи зліва, які утворились від контакту з тупим предметом, могли виникнути від удару ногою в ліву половину обличчя 16 січня 2018р., як вказує потерпілий, і відноситься до легкого ступеня тяжкості (том 1, а.с. 43)
При винесені даного вироку судом враховуються рекомендації викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10. У п.6, 7 вказаної постанови вказано, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються за частиною третьою статті 187 КК.
В п. 12 постанови пленум Верховного суду України вказує, що погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я.
Отже враховуючи покази потерпілого, в частині погроз зі сторони обвинуваченого, застосувати вогнепальну зброю у випадку невиконання його вимог, що супроводжувалось відповідними рухами обвинуваченого для переконливості погрози, суд вважає, що в даному випадку мала місце погроза застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.
Таким чином вина обвинуваченого доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, оскільки він 16.01.2018 проникнувши у житло потерпілого здійснив напад з метою заволодіння його майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують чи обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлено.
Судом враховується, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак за місцем проживання характеризується позитивно, являється особою молодого віку.
З врахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів являється покарання в межах санкції передбаченої ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Крім цього, встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.309 КК України та з врахуванням вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2017 р. на підставі вимог ст. 71 КК України йому остаточно обрано покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць.
Таким чином при призначенні покарання суд керується вимогами ч.1 ст.71 КК України, відповідно до якого, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме в даному випадку, вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 .
Судом також враховуються рекомендації викладені в п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» Згідно з якими при застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК.
Оскільки фактично, на даний момент, ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року, невідбута частина покарння за яким, приєднується до цього вироку, початок строку відбування покарання за даним вироком слід рахувати з моменту його проголошення.
Також у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання за цим вироком ОСОБА_6 слід зарахувати попереднє ув'язнення, оскільки ухвалою суду від 2 лютого 2018 року обвинуваченого тимчасово залишено у слідчому ізоляторі на час розгляду справи.
Заявлений у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 (том 1, а.с.21), підлягає задоволенню в повному об'ємі, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений скоївши злочин передбачений ч.3 ст. 187 КК України, завдав потерпілому матеріальну шкоду в сумі 33 085,00 грн. Також цивільний позов підлягає задоволенню і в частині відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки, як вказано вище в судовому засіданні доведено завдання потерпілому тілесних ушкоджень та психологічного стресу, що спричинило моральні страждання.
Речові докази по справі відсутні.
Витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні не понесено.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 71, 72, 187 КК України, суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Згідно із вимогами ч.1 ст.71 КК України, із врахуванням вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вказаним вироком, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з часу проголошення вироку.
У строк покарання зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_6 з 2 лютого 2018 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 33 085,00 грн (тридцять три тисячі вісімдесят п'ять гривень) та 5 000 грн (п'ять тисяч гривень) відшкодування завданої моральної шкоди.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
Вирок судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3