Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 19 листопада 2019 року Справа № 915/844/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.
від позивача: Лазаренко Р.М., довіреність від 13.11.2013.
від відповідача 1: Бондарєв Р.С., довіреність від 04.01.2019.
від відповідача 2: Бондарєв Р.С., довіреність від 04.01.2019.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південний Союз",
вул. Шосейна, 14-а, м.Миколаїв, 54029,
до відповідача: Миколаївської міської ради,
вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54027,
до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м. Миколаїв.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вул. 8 Березня, буд. 39",
вул. 8-го Березня, 39, м. Миколаїв, 54029,
2) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "2 Поперечна-32",
вул. 2-га Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54029,
3) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-14",
вул. Шосейна (Фрунзе),14, м. Миколаїв, 54029,
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичні особи:
1) Дерев'янченко Борис Олександрович ,
АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2 ,
про: визнання недійсним свідоцтва про право власності від 10.12.2004 року, визнання незаконним п.3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19 вересня 2008 року про продаж приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки площею 480,00 кв.м.-
СУТЬ СПОРУ: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "Південний Союз" звернулося до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада) з позовом, у якому просить: "визнати незаконним п. 3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19 вересня 2008 року про продаж приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки площею 480,00 кв.м. за 60091,00 (шістдесят тисяч дев'яносто одна) гривню для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по АДРЕСА_3".
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на порушення оскаржуваним рішенням прав ОСББ «Південний Союз», як землекористувача вищевказаної земельної ділянки, що входить до прибудинкової території багатоповерхового житлового будинку позивача по вул. Шосейній, 14-а в м. Миколаєві, та інших об'єднань співвласників багатоквартирних будинків: «вул. 8 Березня, буд. 39», « 2 Поперечна-32», «Фрунзе-14».
Ухвалою суду від 28.08.2018 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2018 о 10 год. 00 хв. (суддя Коваль Ю.М.)
09.10.2019 від відповідача - Миколаївської міської ради надійшов відзив, за змістом якого відповідач не визнає позов у повному обсязі, вказавши, що нежитлова будівля літ. «А» загальною площею 33,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, належала Миколаївській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 10.12.2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 62 від 09.03.1992 року, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року, номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079. В подальшому, реалізовуючи своє право власності, відповідач 29.11.2005 уклав з приватним підприємцем Дерев'янченком Борисом Олександровичем договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А» загальною площею 33,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Посилаючись на ч. 1 ст. 120, ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України, відповідач обґрунтовує прийняття рішення Миколаївською міською радою від 10.10.2006 № 6/46 про надання ПП Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки загальною площею 480 кв.м для реконструкції та обслуговування будівлі (колишньої насосної станції) по АДРЕСА_3 в оренду на 10 років, а потім прийняття рішення від 19.09.2008 року № 27/106 про продаж ПП Дерев'янченку Борису Олександровичу . При цьому відповідач вказує, що позивачем не надано землевпорядної документації, яка підтверджує межі прибудинкової території, не надано доказів призначення вказаної нежитлової будівлі для обслуговування будинку 14-а по вул. Шосейній у м. Миколаєві, а тому не доведено порушення його прав.
03.12.2018 позивачем подана відповідь на відзив, за змістом якої позивач вважає, що право забудови земельної ділянки у нього виникло на підставі рішень Міськвиконкому № 1097 від 01.11.1977 року та № 617 від 03.07.1979 року про виділ земельної ділянки під будівництво дев'ятиповерхового житлового будинку по вулиці 1 Поперечна, вулиця Фрунзе у місті Миколаєві, а на час виникнення вказаних правовідносин діяв Земельний кодекс української РСР 1970 року, нормами якого (зокрема ч. 2 ст. 90 та ч. 5 ст. 20) і необхідно керуватись в підтвердження права на користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 05.12.2018 було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні 20.12.2018 о 10 год. 00 хв.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду №32 від 21.01.2019р. та згідно з результатами автоматизованого розподілу Автоматизованої системи документообігу господарського суду справу №915/844/18 було передано судді Ткаченко О.В. для розгляду та вирішення по суті.
Ухвалою суду від 24.01.2019 справу № 915/844/18 постановлено прийняти до провадження суддею Ткаченком О.В., розгляд справи почато спочатку, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, повторно провести підготовче провадження у справі, підготовче засідання у справі призначити на "14" лютого 2019 року о 10 год. 30 хв.
Проте судове засідання, призначене на 14.02.2019, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (хворобою) судді Ткаченко О.В.
Ухвалою суду від 18.02.2019 учасникам справи повідомлено, що розгляд справи у підготовчому засіданні відбудеться "19" березня 2019 року об 11 год. 30 хв.
19.03.2019 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, за змістом якої позивач, просить :
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 10.12.2004 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 62 від 09.03.1992 року, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року, номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079.
- визнати незаконним п.3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19 вересня 2008 року про продаж приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки площею 480,00 кв.м за 60091,00 грн для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по АДРЕСА_3.
Ухвалою суду від 19.03.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 09 квітня 2019 року об 11 год. 30 хв.
Судове засідання, призначене на 09.04.2019 не відбулось у зв'язку з відпусткою судді Ткаченко О.В. про що було складено відповідне повідомлення.
Ухвалою суду від 11.04.2019 учасникам справи повідомлено, що розгляд справи у підготовчому провадженні відбудеться 22 квітня 2019 року о 15:00.
Ухвалою суду від 22.04.2019 закінчено підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 14.05.2019 о 12:00.
Від позивача до судового засідання 14.05.2019 надійшла заява про уточнення правових підстав позову, за змістом якої позивач посилаючись на п. 6.6. акту приймання-передавання від 01.12.2009 року житлового комплексу по вул.. Фрунзе, 14-а з балансу ЖКП «Бриз» на баланс ОСББ «Південний Союз» та відомості зазначені у плані території прибирання, а також відомості з викопіювання з плану міста Миколаєва, вказує, що спірний об'єкт - колишня насосна, розташована у межах земельної ділянки переданої за актом приймання-передачі під назвою «план території прибирання» є тим самим об'єктом нерухомості, який зазначено у п. 6.6. акту приймання-передавання під назвою «цегельна будова». В обґрунтування вимоги щодо скасування свідоцтва про право власності від 10.12.2004 року позивач вказує на порушення пунктів 2, 3 ст. 17 закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.
Ухвалою суду від 14.05.2019 розгляд справи було відкладено на 22.05.2019 об 11:00.
Ухвалою суду від 22.05.2019 розгляд справи по суті відкладено у судовому засіданні 02.07.2019 о 12:00, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв).
18.07.2019 від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до суду надійшов відзив, за змістом якого він вказує, що оформлення права власності та видача свідоцтва про право власності від 10.12.2004 № 8962079 здійснювалось з дотриманням Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), що діяло до 31.12.2012. Відповідач вважає, що позивач не є власником вказаного майна, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований 28.03.2008, а отже реєстрація та видача оскаржуваного свідоцтва в 2004 році жодним чином не могла впливати на права та законні інтереси позивача.
Ухвалами суду від 02.07.2019, від 25.07.2019, від 19.09.2019, від 25.10.2019 розгляд справи по суті неодноразово відкладався.
При цьому суд зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція) визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного на ефективний засіб юридичного захисту.
Стаття 42 ГПК України, одним із прав учасників у справі визначає право брати участь у судових засіданнях, заперечувати проти доводів та міркувань інших учасників судового процесу, подавати заяви та клопотання.
Ухвалою суду від 25.10.2019 розгляд справи по суті було призначено у судовому засіданні 19.11.2019 о 12:00.
Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом змінити предмет позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням поданої 19.03.2019 заяви про зміну предмету позову (Т. 1 а.с. 247-249) та заяви про уточнення правових підстав позову від 14.05.2019. (Т.2 а.с. 79-83)
Крім того, 02.07.2019 позивачем у справі було подано заяву про призначення експертизи з метою встановлення конфігурації і меж земельної ділянки прибудинкової території та дослідження цільового призначення земельної ділянки, відведеної на підставі рішення виконкому міськради № 582 від 16.06.1981 року.
У судовому засіданні 19.11.2019 представником позивача заявлено про передчасність заявленого клопотання, вказано, що на даний час земельна ділянка не набула конкретних меж та відсутня необхідність на даний час у проведенні експертного дослідження.
Крім того суд зауважує, що у відповідності до ст. 181 ГПК України проведення експертизи можливе лише на стадії підготовчого провадження у справі. З огляду на наведене суд відмовляє у призначенні експертизи.
Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2019 підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову та просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 10.12.2004 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 62 від 09.03.1992 року, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року, номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079.
- визнати незаконним п.3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19 вересня 2008 року про продаж приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки площею 480,00 кв.м за 60091,00 грн. для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по АДРЕСА_3.
Представником відповідача 18.11.2019 до суду було подано та у судовому засіданні 19.11.2019 підтримано заяву про витребування від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 480 кв.м, у тому числі 68 кв.м під капітальною забудовою, 412 кв.м під проходами та проїздами за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування з віднесенням її до земель громадських та релігійних організацій, для реконструкції та обслуговування будівлі (колишньої насосної станції) з подальшим розміщенням громадського офісу та комплексним благоустроєм території (облаштування квіткового майданчика для відпочинку) по АДРЕСА_3.
Розглянувши подане клопотання, враховуючи, що факт знаходження нежитлової будівлі- колишньої насосної станції підтверджено актом приймання-передавання від 01.12.2009, а необхідність дослідження вказаних позивачем документів не випливає з предмету спору у даній справі, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Представник відповідачів у судовому засіданні 19.11.2019 проти позовних вимог заперечував з викладених у відзиві і поданих поясненнях підстав, вказуючи, що земельна ділянка на баланс позивачу за актом у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 не передавалась, а цегельна будова правомірно знаходиться у власності інших осіб.
Треті особи своїм правом на надання пояснень не скористались, судових засідань не з'являлись. Ухвала суду від 25.10.2019 була направлена на адреси третіх осіб та у відповідності до наявних в матеріалах справи поштових повідомлень була отримана ОСББ «вул. 8 Березня, буд. 39».
Направлені на адресу третіх осіб - ОСББ «Фрунзе 14», ОСББ « 2 Поперечна-32», ОСОБА_2 ухвали суду від 25.10.2019 повернулись з поштовими відмітками «за закінченням терміну зберігання».
З наявної в матеріалах справи адреси третьої особи Дерев'янченка Б.О. ( АДРЕСА_1 ) ухвали суду повертаються з поштовими відмітками «за відсутністю адресата» та «помер».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
З огляду на викладене судом вжито належні та достатні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 19.11.2019 у відповідності до ст. 233 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
29.11.2005 між територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та приватним підприємцем Дерев'янченком Борисом Олександровичем було укладено договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлової будівлі літ. «А» загальною площею 33,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Вищевказана будівля належала Миколаївській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 10.12.2004 року, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року, номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079. (Т. 2 а.с. 95-96).
Як вбачається з наданої копії свідоцтва про право власності від 10.12.2004, воно видане Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради № 62 від 09.03.1992 «Про розмежування державного майна/комунального майна/ між власністю області і власністю міст обласного підпорядкування і районів області». (Т. 2 а.с. 98-101)
Пунктом 5. рішення Миколаївської міської ради № 6/46 від 10.10.2006 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 490 кв.м, у тому числі 68,0 кв.м під капітальною забудовою, 412,0 кв.м під проїздами та проходами, за рахунок земель міста, ненаданих у власність або користування, з віднесенням її до земель громадських та релігійних організацій, для реконструкції та обслуговування будівлі (колишньої насосної станції) з подальшим розміщенням громадського офісу та комплексним благоустроєм території (облаштування квіткового майданчика для відпочинку) по АДРЕСА_3. Земельна ділянка має обмеження у використанні, згідно з УКПОКЧЗД: правові типу 1.1.-«зміна цільового використання», на частку земельної ділянки площею 29 кв.м діють обмеження спеціальні, типу 4.3.1.- «в санітарно-захисних зонах інженерно-технічних споруд і комунікацій».
У відповідності до п. 5.1. рішення Миколаївської міської ради № 6/46 від 10.10.2006 року вирішено передати приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 480 кв.м для реконструкції та обслуговування будівлі (колишньої насосної станції) з подальшим розміщенням громадського офісу та комплексним благоустроєм території (облаштування квіткового майданчика для відпочинку) по АДРЕСА_3.
В подальшому згідно п. 3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19.09.2008 вирішено продати приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельну ділянку площею 480 кв.м за 60091,00 грн для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по вул. 8Березня, 39/1 у Заводському районі міста Миколаєва.
Як вказує позивач та підтверджує відповідач, в подальшому згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.07.2018 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т., реєстровий номер 1608, за яким власником об'єктів нерухомості (земельної ділянки та нежитлової будівлі) став ОСОБА_2 .
У відповідності до наявної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.03.2008 року було проведено державну реєстрації ОСББ «Південний Союз» (23.04.2008 за номером 15221200000016938 внесено запис до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано позивача).
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Так, в силу ч.6 ст. 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від № 1521 від 11 жовтня 2002 року «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (яка була чинною на момент створення ОСББ «Південний Союз») був затверджений Порядок передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно п. 2 Порядку визначено, що рішення про прийняття житлового комплексу або його частини приймається загальними зборами об'єднання. При цьому, за змістом п.5 Порядку (в редакції чинній станом на 01.12.2009 - день складання акту приймання-передавання), передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання. У разі втрати план земельної ділянки, технічний паспорт будинку або технічна документація виготовляються чи відновлюються за рахунок підприємства, установи чи організації, з балансу яких передається житловий комплекс або його частина, протягом місяця після надходження відповідного звернення від об'єднання.
Як свідчить акт приймання-передавання від 01.12.2009 року, з балансу ЖКП «Бриз» на баланс ОСББ «Південний Союз», передано житловий комплекс по вулиці Фрунзе, 14-а.
Розділ 6 вказаного акту приймання - передавання під назвою «Наслідки огляду та випробувань житлового комплексу» містить пункт 6.6. «Прибудинкова територія» наступного змісту: «На прибудинковій території усередині двору розташовані кілька приватних гаражів, сараїв і одна цегельна будова. Асфальт усередині двору розламаний і має потребу у відновленні.»
У розділі щодо технічної документації, яка передається разом із житловим комплексом зазначено, що план земельної ділянки відсутній.
Натомість був доданий план території прибирання площею 2 810 м.кв., на якому схематично відображений спірний об'єкт під назвою «цегельна будова» (колишня насосна станція). Вказаний план прибирання території надавався позивачем для огляду у судовому засіданні, та його копія залучена судом до матеріалів справи. (Т. 2 а.с. 84а.)
Таким чином суд доходить до висновку, що позивач після створення та реєстрації ОСББ «Південний Союз» не отримав план земельної ділянки в порядку передбаченому законом, про що є відмітка у акті приймання - передавання від 01.12.2009 року.
При цьому суд зауважує, що ухвалою від 03.12.2018 Миколаївську міську раду було зобов'язано надати документи щодо користування ЖКП «Бриз» прибудинковою територією площею 2810 кв.м.
У відповідності до наданої на виконання вимог ухвали суду відповіді Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 20.12.2018 № 02-03/4255 повідомлено, що в управлінні відсутня будь-яка інформація щодо надання у власність чи користування земельної ділянки ЖКП «Бриз» на території м. Миколаєва. (Т. 1 а.с. 214)
Згідно отриманого від Депратаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради листа від 14.12.2018, вказано, що даний департамент не є розпорядником інформації щодо користування ЖКП «Бриз» будь-якою земельною ділянкою, та зазначено, що територія площею 2810 кв.м є територією, яка вираховувалась для прибирання, забезпечення чистоти та порядку на прибудинковій території. (Т.1 а.с. 212-213)
Крім того суд доходить до висновку, що у пункті 6.6. «Прибудинкова територія» вказані об'єкти, які були оглянуті, та вказано, що на прибудинковій території усередині двору розташовані кілька приватних гаражів, сараїв і одна цегельна будова. Проте це не свідчить про передання вказаної цегельної будови на баланс ОСББ «Південний Союз».
Також для огляду та дослідження суду позивачем надавався зроблений за власний рахунок, виготовлено викопіювання з плану міста Миколаєва станом на 20 листопада 2008 року, з якого вбачається, що на території внутрішнього двору будинку по вулиці Фрунзе, 14-а, розташована насосна на місці цеглової будови відображеної на плані території прибирання.
Представник відповідача не заперечує, що з огляду на відсутність інших капітальних споруд на плані, колишня насосна станція і є тією «цегельною будовою», яка зазначена у плані території прибирання та яка вказана у п. 6.6. Акту приймання-передавання від 01.12.2009 року.
З огляду на наведене суд вважає дану обставину встановленою.
Як свідчать всі наявні в матеріалах справи пояснення позивача та підтверджено у судовому засіданні 19.11.2019 представником позивача, станом на момент створення ОСББ «Південний Союз» нежитлова будівля (колишня насосна станція) не використовувалась за своїм функціональним призначенням та не виконувала функції щодо підкачки води.
Наведені обставини узгоджуються з наявним у справі правовстановлюючим документом - свідоцтвом від 10.12.2004 № 278932, згідно з яким об'єктом права власності Миколаївської міської ради визначено саме як «нежитлова будівля літ.А загальною площею 33,8 кв.м». А також у відповідності до листа виконкому Миколаївської міської ради від 09.07.2018 № 7222/02.02.01-01/14/18 на запит позивача, зокрема, вказано, що нежитлова будівля по АДРЕСА_3 є колишньою насосною станцією та довгий час не використовувалась за призначенням.
Вважаючи, що відповідач - 2, видавши свідоцтво від 10.12.2004 року на право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ-А загальною площею 33,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, порушив право спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, які є членами ОСББ "Південний Союз", позивачем було заявлено вимогу про визнання його недійсним.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За вимогами частини 2 статті 10 Закону № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Враховуючи, що спірне приміщення не виконує функцій забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, суд доходить до висновку, що нежитлова будівля літ.А загальною площею 33,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3, не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку позивача.
У відповідності до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, що діяло до 31.12.2012, обов'язковій державній реєстрації підлягало право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.
Таким чином, у відповідності до норм Тимчасового положення виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 10.12.2004 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі рішення № 62 від 09.03.1992, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10.12.2004, номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079.
З огляду на встановлені обставини та, враховуючи, що нежитлова будівля літ.А загальною площею 33,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3, не є допоміжним приміщенням, суд не вбачає порушень права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, які є членами ОСББ "Південний Союз", та порушень норм законодавства при видачі свідоцтва від 10.12.2004 року на право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
В подальшому 29 листопада 2005 року між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Дерев'янченком Борисом Олександровичем укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 33,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
За приписами ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України (чинної на момент виникнення правовідносин) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
19 вересня 2008 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 27/106 «Про продаж земельної ділянки приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу по АДРЕСА_3 для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування».
Частинами 1 та 2 ст. 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України визначено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування на даний час визначений ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на встановлені вище обставини суд вважає недоведеним позивачем факт отримання прибудинкової території площею 2810 кв.м у власність або користування.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову також і в частині визнання незаконним п. 3 рішення Миколаївської міської ради № 27/106 від 19 вересня 2008 року про продаж приватному підприємцю Дерев'янченку Борису Олександровичу земельної ділянки площею 480,00 кв.м за 60091,00 (шістдесят тисяч дев'яносто одна) гривню для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по АДРЕСА_3.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складений та підписаний: « 02» грудня 2019 року.
Суддя О.В. Ткаченко