номер провадження справи 18/147/19
про закриття провадження у справі
28.11.2019 справа № 908/2714/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут В.В.,
розглянувши матеріали справи № 908/2714/19
за позовом приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10)
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 13985,85 грн.,
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" 13985,85 грн. страхового відшкодування. Позов заявлено на підставі статей 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 справу № 908/2714/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В. )
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 відкрите провадження у справі № 908/2714/19, присвоєно справі номер провадження 18/147/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від позивача 31.10.2019 надійшла заява, в якій позивач повідомив про повне погашення відповідачем боргу, просив суд закрити провадження у справі та покласти судові витрати на відповідача (1921,000 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги). До заяви надано копію платіжного доручення № 1850 від 23.10.2019 про сплату відповідачем 13985,85 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 06.11.2019.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 06.12.2019.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, ухвалу прийнято 28.11.2019 без її проголошення.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 16.10.2019 та повноважному представника відповідача 15.10.2019.
Підставою для звернення з позовом до суду є несплата відповідачем шкоди, завданої особою, винною у ДТП, відповідальність якої застраховано відповідачем. Спричинення шкоди сталося внаслідок скоєння 22.04.2019 дорожньо-транспортної пригоди в місті Івано-Франківськ на вулиці Набережній за участю автомобіля "Renault SANDRERO" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Ford KUGA" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (застрахований позивачем автомобіль). Позивачем, на підставі Страхового акту № 136464 від 08.05.2019, виходячи з Рахунку №Сч00020192 від 22.04.2019, Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 136464 від 22.04.2019, виплачено 13985,85 грн. за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу за договором добровільного страхування наземного транспорту PVP.S № 1801622 від 01.06.2018. Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу "Renault SANDRERO" державний номер НОМЕР_1 застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Кредо", що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АМ/6734322. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у сумі 13985,85 грн., проте відповідачем заяву позивача залишено без задоволення. За доводами позивача, після сплати страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до відповідача в тій частині, що страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Посилаючись на приписи ст.ст. 528, 625, 993, 1188 ЦК України, ст. 20 ГК України, Закон України "Про страхування" та Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач просив позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що 18.06.2019 ним отримано від ПрАТ «ПРОСТО-страхування» заяву про страхове відшкодування, проте, документи, які є необхідними для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, а саме: Звіт № 136464 про визначення вартості матеріального збитку, отриманий ТДВ «СК «Кредо» лише 01.10.2019, як додаток до позовної заяви. Неможливість прийняття рішення за заявою позивача до отримання Звіту відповідач обґрунтовує тим, що на підставі наданих позивачем документів ТДВ «СК «Кредо» не мало змоги провести розрахунок вартості матеріального збитку, завданого потерпілій особі, зокрема, розрахувати коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля. За доводами відповідача, відповідно до абз. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», з огляду на несвоєчасне надання позивачем всіх необхідних документів, строк прийняття рішення про страхове відшкодування та його виплата збільшується на кількість днів такого прострочення. Оскільки звіт № 136464 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Ford KUGA" державний номер НОМЕР_2, отриманий лише 01.10.2019, виплата страхового відшкодування проведена у строки, передбачені Законом «Про ОСЦПВВНТЗ». Вважає, що, з огляду на наведене, справа до судового розгляду доведена не з вини ТДВ «СК «Кредо», тому витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. не підлягають задоволенню. Також вказав на неспіврозмірність їх розміру із ціною позову. Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Матеріали справи свідчать, що в місті Івано-Франківськ на вулиці Набережній 22.04.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault SANDRERO" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Ford KUGA" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (застрахований позивачем автомобіль).
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Европротокол») від 22.04.2019 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .
Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту PVP.S № 1801622 від 01.06.2018 на момент ДТП автомобіль "Ford KUGA" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований власником ОСОБА_3 в ПрАТ "ПРОСТО-страхування" (позивач).
Строк дії договору добровільного страхування - з 01.06.2018 по 01.06.2019.
Згідно п. 1.7 договору страховими ризиками, страховими випадками визнано - пошкодження або знищення застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю двох або більше керованих наземних ТЗ , та є контактним (наявне зіткнення) з вини третьої особи - встановленого учасника , який керував ТЗ , який підлягає обов'язковому страхуванню ЦПВВНТЗ, та допустив таке контактне зіткнення із застрахованим ТЗ. При цьому ДТП має бути належним чином оформлено компетентними органами державної влади або Європротоколом.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з матеріалів справи, водієм ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_3 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 22.04.2019 (європротокол).
З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 22.04.2019 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Ford KUGA" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 завдано пошкодження (задній бампер, кришка багажника, вихлопна труба).
Європротокол заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Водій автомобіля "Renault SANDRERO" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вину в ДТП визнав.
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 22.04.2019 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов'язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
ПрАТ «ПРОСТО-страхування» 08.05.2019 складено страховий акт № 136464, відповідно до якого зазначене вище ДТП визнано страховим випадком, страхове відшкодування до виплати визначено в розмірі 13985,85 грн. згідно рахунку ФОП Погорелова Сергія Геннадійовича № Сч00020192 від 22.04.2019. Страхове відшкодування виплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 8365 від 10.05.2019.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону "Про страхування", надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.
Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Судом встановлено, що на підставі Страхового акту № 136464 від 08.05.2019, виходячи з Рахунку №Сч00020192 від 22.04.2019, Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 136464 від 22.04.2019, позивачем виплачено 13985,85 грн. за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу "Renault SANDRERO" державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Кредо", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/006734322 (згідно роздруківки з бази МТСБУ), який є діючим станом на 22.04.2019.
Позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 04-1645 від 10.06.2019 про виплату страхового відшкодування, згідно з якою позивач просив відповідача сплатити суму в розмірі 13985,85 грн. відшкодування в порядку регресу та попереджав, що у разі несплати змушений буде звернутися до суду з відповідним позовом, внаслідок чого витрати можуть зрости у зв'язку зі сплатою судового збору 1921,00 грн. та оплати послуг з надання професійної правничої допомоги (приблизно 3000,00 грн.). Відповідач підтвердив у відзиві на позов, що заява позивача про страхове відшкодування отримана 18.06.2019.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач за захистом порушених прав звернувся з позовом до суду.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідальність власника наземного транспортного засобу "Renault SANDRERO" державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Кредо" (відповідач). Тобто, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до пункту 36.2 вказаної статті страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (абзац другий п. 36.2 ст. 36);
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 35 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (абзац третій п. 36.2 ст. 36).
Матеріали справи свідчать, що після відкриття провадження у даній справі відповідач склав страховий акт № 727 від 23.10.2019 та сплатив суму страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжного доручення № 1850 від 23.10.2019 на суму 13985,85 грн.
Отже, відповідач заяву позивача визнав, проте, сума страхового відшкодування сплачена після порушення провадження у справі.
Таким чином, з огляду на сплату заявленої до стягнення суми, предмет спору відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі за позовом про стягнення 13985,85 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, оскільки відповідачем вимоги щодо сплати страхового відшкодування задоволені після пред'явлення позову, судовий збір на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Позивачем до матеріалів справи додано копію договору № 23 про надання правової допомоги від 13.01.2019, відповідно до додатку № 1 якого (реєстр справ) Адвокатське бюро «Синюк та партнери» надає АТ «ПРОСТО-страхування» правову допомогу щодо стягнення 13985,85 грн. по страховій справі № 136464 (страхувальник Мецан Р.Л.); копію свідоцтва №6423/10 про право на заняття адвокатською діяльністю Синюком Станіславом Леонідовичем; копію ордеру серія КС № 444173 від 18.02.2019. Актом виконаних робіт від 31.07.2019 (додаток № 2) засвідчено факт надання Адвокатським бюро «Синюк та партнери» правової допомоги ПрАТ «Просто-страхування» по страховій справі № 136464 (страхувальник ОСОБА_3 ) на суму 5000,00 грн. В детальному опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 31.07.2019 сторони узгодили, яку саме правову допомогу надано замовнику (позивачу) по страховій справі № 136464 (страхувальник ОСОБА_3 , учасник ДТП - ОСОБА_2 ) та її вартість. Згідно платіжного доручення № 12316 від 09.07.2019 позивач перерахував на рахунок адвокатського об'єднання 72000,00 грн. вартості правничої допомоги за договором № 23 від 03.01.2019.
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання щодо визначення суми витрат на правову допомогу адвоката, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховано складність справи, яка не відноситься до категорії складних (стягнення 13985,85 грн. страхового відшкодування, що не потребує розрахунків), а також проаналізовано розумність розміру заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, який, на переконання суду, є значно завищеним.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 904/8304/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним 5000,00 грн. витрат та професійну допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи № 908/2714/19, проте, зважаючи на вищезазначені приписи норм чинного законодавства, критерії розумності та реальності, суд зменшує ці витрати до 2500,00 грн., до стягнення підлягає сума витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Відносно заперечень відповідача щодо покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду зазначає наступне.
За доводами відповідача, виплата страхового відшкодування здійснена ним у строки, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з чим заявлена позивачем вимога про стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає. Посилаючись на абз. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», відповідач зазначив, що з огляду на несвоєчасне надання позивачем всіх необхідних документів, строк прийняття рішення про страхове відшкодування та його виплата збільшується на кількість днів такого прострочення. Вказав, що до заяви про страхове відшкодування позивачем не було долучено всіх необхідних документів для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування. Оскільки звіт № 136464 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Ford KUGA" державний номер НОМЕР_2, отриманий лише 01.10.2019, строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування збільшується на період прострочення.
Так, відповідно до абзацу п'ятого п. 36.2, на норми якої посилається відповідач, у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Неможливість прийняття рішення за заявою позивача до отримання Звіту відповідач обґрунтовує тим, що на підставі наданих позивачем документів ТДВ «СК «Кредо» не мало змоги провести розрахунок вартості матеріального збитку, завданої потерпілій особі, зокрема, розрахувати коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля.
Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки. Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Судом встановлено, що пошкоджений автомобіль "Ford KUGA" державний номер НОМЕР_2 (застрахований позивачем автомобіль) 2015 року випуску, тобто строк експлуатації зазначеного автомобіля станом на момент ДТП не перевищував 7 років, і підстави вважати, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п. 7.39 Методики, відсутні. Отже, коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю.
Так, в переліку додатків направленої на адресу відповідача 10.06.2019 заяви про страхове відшкодування відсутнє посилання на надання звіту № 136464 про визначення вартості матеріального збитку, проте, з матеріалів, наданих позивачем разом з вказаною заявою (копія договору страхування, копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія, копія повідомлення про подію, копія Європротоколу, копія полісу ОСЦВП потерпілого, копія витягу з бази МТСБУ винуватця ДТП, копія акта огляду з фото додатками, копія рахунку СТО, копія страхового акту, копія платіжного доручення, копія довіреності), відповідач мав можливість дійти аналогічних висновків щодо нульового коефіцієнту фізичного зносу.
Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів того, що ним, після отримання 18.06.2019 заяви про страхове відшкодування і до моменту звернення позивача 27.09.2019 з даним позовом, позивача повідомлено про недостатність документів для прийняття рішення про страхове відшкодування. В будь якому разі, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» 90-денний термін на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, відповідачем пропущений, в зазначений строк жодної відповіді позивачу не надано.
З огляду на вищезазначене, суд визнав необґрунтованими доводи відповідача, що строк прийняття рішення про страхове відшкодування та його виплата є збільшеним на період прострочення і виплата страхового відшкодування здійснена ним у строки, передбачені Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі № 908/2714/19 за позовом приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 13985,85 грн. страхового відшкодування. - закрити.
3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ідентифікаційний код 13622789) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.11.2019.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 174, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Левкут