Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/965/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Нерода І.В.
за участю представника відповідача: Бодрягов В.С., ордер РН - 386 № 01
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "-Метелик-"
до Товариства з обмеженою відповідальністю" Арсенал Агро"
про визнання договору поставки недійсним
Процесуальні дії по справі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Івниця" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" про визнання недійсним договору поставки № 135/п від 18.04.2019.
Ухвалою від 17.09.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 17.10.2019.
Ухвалою господарського суду від 17.10.2019 суд постановив позивачем у справі вважати - Товариство з обмеженою відповідальністю "-Метелик-". Підготовче засідання відкладено на 05.11.2019.
В судовому засіданні 05.11.2019 представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України, оскільки позивачем не направлено до суду представника та не повідомлено останнім про причини неявки.
Суд, розглянувши вище зазначену заяву позивача, постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 05.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/965/19 до судового розгляду по суті на 21.11.2019.
11.11.2019 на адресу суду від відповідач надійшли письмові заперечення на ухвалу про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки № 135/п від 18.04.2019 укладено з перевищенням повноважень особи, яка його підписала.
Зокрема позивач зазначає, що протоколом №1 загальних зборів учасників від 22 січня 2019 року було створено колегіальний виконавчий орган ТОВ "Івниця" - "Дирекція".
Вказує, що за умовами Статуту члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.
У всьому, що не врегульовано Статутом товариства, Учасники керуються чинним законодавством України.
Позивач вважає, що договір поставки № 135/п від 18.04.2019, всупереч нормам ст.ст. 44, 46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", укладено від імені Товариства генеральним директором з перевищенням повноважень, без будь-якого погодження з іншими членами Дирекції та загальними зборами учасників.
Вважає, що в силу приписів ст. 46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" подальше схвалення оспорюваного правочину є неможливим, оскільки він був укладений не тільки з перевищенням повноважень особи, яка його підписала, але й на вкрай невигідних для юридичної особи умовах.
Крім того, позивач зауважує, що станом на день звернення до суду Генеральним директором ТОВ "Івниця" є ОСОБА_1 , який входив в складу Дирекції товариства, є директором і засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Капітал Менеджмент", яке в свою чергу є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця".
Ні як представник Дирекції, ні як засновник ОСОБА_1 протоколів про надання згоди на укладення спірного договору не підписував.
За викладених обставин позивач вважає договір поставки № 135/п від 18.04.2019 недійсним з підстав укладення його особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Зазначає, що статутом позивача (в редакції на день укладення спірного договору) не передбачалось жодних обмежень генерального директора Товариства щодо представництва юридичної особи.
Вказує, що статутом позивача не встановлено також обмежень щодо суми, типу, предмета правочинів для укладення яких має надавати згоду виконавчий орган товариства або вищий орган управління ТОВ "Івниця".
Відповідач також звертає увагу, що позивач підписував додаткові угоди (специфікації) до договору, підписував товаророзпорядчі документи на отримання товару та частково здійснив оплату отриманого товару.
Зважаючи на викладені обставини, відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та просить відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду спору позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представника позивача в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника позивача.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В судовому засіданні від 21.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
18.04.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івниця", назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "-Метелик-" (покупець, позивач), укладено договір поставки №135/п (а.с.11-15), за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлений строк покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплати його вартість (п.1.1 договору).
У пункті 1.2 договору сторони погодили, що загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, пакування та маркування, ціна, строки поставки та оплати, визначаються також в додаткових угодах (специфікаціях), які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до договору.
На виконання умов п.1.2 договору сторони узгодили та підписали наступні додаткові угоди (специфікації) до договору:
- №1 від 18.04.19 на суму 63494,66грн зі строком оплати до 25.04.19;
- №2 від 19.04.19 на суму 11202,90грн зі строком оплати до 25.04.19;
- №3 від 22.04.19 на суму 220008,43грн зі строком оплати до 22.04.19;
- №4 від 23.04.19 на суму 33041,76грн зі строком оплати до 02.05.19;
- №5 від 24.04.19 на суму 9807,36грн зі строком оплати до 26.04.19;
- №6 від 25.04.19 на суму 71091,02грн зі строком оплати до 26.04.19;
- №7 від 10.05.19 на суму 151077,55грн зі строком оплати до 10.05.19;
- №8 від 14.05.19 на суму 7531,20грн зі строком оплати до 14.05.19 (а.с.14-21).
Позивач посилаючись на норми статей 44, 46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 92, 98, 203, 215 ЦК України просить суд визнати договір поставки, укладений між сторонами недійсним.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання договору поставки №135/п від 18.04.2019 недійсним.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач, звертаючись до суду з позовом послався на недійсність зазначеного правочину з огляду на те, що директор ТОВ "Івниця" Дідківський А.В. не мав необхідного обсягу повноважень для укладення спірного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).
При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно п. 3.12.1 статуту ТОВ "Івниця" в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 1 від 22.01.2019, що діяла станом на день укладення спірного договору, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників (пп 3.12.2 Статуту).
За приписами пп 3.12.4.статуту, виконавчий орган товариства є колегіальним. Назвою колегіального виконавчого органу є "Дирекція".
Нормами підпункту 3.12.5. статуту визначено, що члени колегіального виконавчого органу товариства діють від імені товариства без довіреності та без обмежень.
Згідно підпункту 3.12.7. статуту, очолює та керує діяльністю Дирекції - Генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються Загальними зборами Учасників Товариства. Персональний склад Дирекції, обирається та повноваження їх припиняються Загальними зборами Учасників Товариства самостійно або за поданням Генерального директора. Кількісний склад Дирекції становить 3 (три) особи.
Підпунктом 3.12.8. статуту передбачено, що членами дирекції є:
- Дідківський Андрій Валерійович - Генеральний директор Товариства;
- Сподій Сергій Юрійович - Перший заступник генерального директора Товариства;
- Грабович Світлана Михайлівна - Заступник генерального директора Товариства з правових питань.
Дирекція підзвітна Загальним зборам, та організовує виконання їх рішень.
Згідно підпункту 3.14.1 посадовими особами товариства є члени виконавчого органу.
Суд встановив, що спірний договір від імені ТОВ "Івниця" укладений директором Дідківським Андрієм Валерійовичем, який діяв на підставі статуту.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень статуту (в редакції чинній на час укладення спірного договору) члени колегіального органу, до складу якого також входив генеральний директор Товариства ОСОБА_2 , члени колегіального виконавчого органу товариства діють від імені товариства без довіреності та обмежень.
Тобто, укладаючи з відповідачем договір поставки № 135/п від 18.04.2019 директор ТОВ "Івниця" (позивач) ОСОБА_2 не мав жодних обмежень щодо представництва юридичної особи, тому спірний договір підписано особою з необхідним обсягом цивільної дієздатності.
До того ж, суд зауважує, що позивач на виконання спірного договору підписував додаткові угоди (специфікації), отримував товар за видатковими накладними та частково здійснював оплату такого товару, що вказує на те, що Товариство погодилось з правомірністю укладеного договору.
Так, при винесенні рішення від 28.10.2019 Господарським судом Житомирської області у справі № 906/743/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" про стягнення 542332,35 грн., яке набрало законної сили 20.11.2019, зокрема, встановлено, що в період з 19.04.19 по 14.05.19 позивач за договором №135/п від 18.04.19 поставив відповідачу товар на загальну суму 567254,88грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №369 від 19.04.19 на суму 63494,66грн; №371 від 19.04.19 на суму 11202,90грн; 387 від 22.04.19 на суму 220008,43грн; №402 від 24.04.19 на суму 33041,76грн; №414 від 24.04.19 на суму 9807,36грн; №429 від 26.04.19 на суму 71091,02грн; №506 від 10.05.19 на суму 151077,55грн; №545 від 14.05.19 на суму 7531,20грн .
Після отримання товару відповідачем були проведені наступні оплати:
- згідно платіжного доручення №367 від 25.04.19 сплачено 11202,90грн;
- згідно платіжного доручення №370 від 25.04.19 сплачено 33041,76грн;
- згідно платіжного доручення №371 від 25.04.19 сплачено 9807,36грн;
- згідно платіжного доручення №401 від 03.05.19 сплачено 40000,00грн.
Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору поставки №135/п від 18.04.2019 є необґрунтованими, недоведеними належними да допустимими доказами, тому позов задоволенню не підлягає.
Водночас, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи доводи про те, що спірний договір укладено директором ТОВ "Івниця" з перевищенням повноважень з огляду на те, що такий договір є значним правочином та на його укладення повинна була дана згода загальними зборами учасників з наступних підстав.
Відповідно до ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.
Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.
Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.
Згідно чт. 46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину.
До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.
З аналізу норм ст. 44, 46 вище загаданого закону можна зробити висновок, що для надання згоди загальними зборами учасників на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини), в даному випадку укладення договору поставки, в статуті Товариства мав би бути визначений порядок надання такої згоди.
Натомість, положення статуту позивача не містять порядку щодо надання згоди на вчинення значних правочинів Товариством.
Отже, посилання позивача на норми ст.46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", як на підставу для визнання договору поставки недійсним, є безпідставними.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладені обставини,суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому суд відмовляє в задоволені позову.
В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.11.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу ТОВ "Метелик" (01105, м.Київ, Печерський район, вул. Професора Підвисоцького, буд.5) (рек. з повід.)
3- відповідачу (рек. з повід.)