ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 листопада 2019 року Справа № 924/656/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Оніщук О.В.
від відповідача: Андрейко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Подільський цемент", с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 24.09.19р. суддею Виноградовою В.В. о 17:28 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 01.10.19р.
у справі № 924/656/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
до Акціонерного товариства "Подільський цемент", с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про стягнення 494387,67 грн. та 158820,00 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Подільський цемент" про стягнення 494387,67грн. та 158820,00грн. - задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Подільський цемент" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 494387,67грн. збору за зберігання вантажів, 7415,82грн. витрат зі сплати судового збору та 158820,00грн. збору за зберігання вантажів, 2382,30 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Подільський цемент" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема, вказує, що судом не перевірено доводи відповідача про порушення позивачем умов єдиного технологічного процесу щодо подачі завантажених вагонів;
- зазначає, що до матеріалів справи надано добовий план-графік передач вагонів у зимовий період. Відповідно до цього графіку за добу в зимовий період залізницею повинно бути подано 63 завантажених вагони. Однак, відповідно до довідки роботи з вагонами на під'їзній колії у грудні 2018 року за період з 19.12.2018р. по 31.12.2018р. (період затримки) у відповідні дні подано 59, 0, 1, 0, 0, 3, 11, 50, 1, 22, 0, 0, 51 завантажених вагонів. Отже, позивач жодного разу не виконав плану передачі завантажених вагонів, чим порушив вимоги ЄТП та у зв'язку з цим неправомірно (з порушення умов обов'язкового для сторін єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії) затримав вагони;
- обґрунтовує недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Вказує, що в рішенні господарського суду враховано наказ позивача №2758 від 20.12.2018р. як доказ затримки вагонів на с.Хмельницький. У зв'язку з виданням цього наказу та затримкою вагонів позивачем відповідно до накопичувальної картки №22010029 нараховано збір за зберігання вантажів на загальну суму 202908,43грн. без ПДВ (243490,11грн. з ПДВ);
- зазначає, що наказ №2758 від 20.12.2018р. не містить резолютивної частини, а саме слів про затримання вагонів. Отже цей наказ не є наказом про затримку вагонів. Крім цього в наказі №2758 перераховано 45 вагонів, а затримано 46 вагонів. Отже, на переконання скаржника, даний документ не відповідає вимогам ст.ст.76, 77 ГПК України;
- стверджує, що відповідач неодноразово звертав увагу на те, що двократний розмір збору застосовано до позивача неправомірно у зв'язку відсутністю ускладнень на станції. Сума надмірно збільшеного збору становить по накопичувальній картці №28120646 - 115 798,84грн. (з ПДВ), по накопичувальній картці №31120653 - 63 528,00грн. (з ПДВ), на загальну суму 179 326,84грн.. Вказує, що у рішенні суду з цього приводу зазначено, що, будь-яке накопичення вагонів на станції призначення ускладнює роботу станції, оскільки затриманими вагонами зайнята одна зі станційних колій, що ускладнює маневрову роботу станції. Крім того, судом враховується і затримка вагонів на підходах по станції Хмельницький у зв'язку з неможливістю їх подальшого руху до станції призначення через зайнятість останньої.
- вважає, що дане твердження не узгоджується з положеннями ст.36 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., де передбачено наявність як однократного так і двократного розміру збору. Сама лише законодавча наявність двох різних розмірів збору свідчить про те, що затримка вагонів на станції може бути такою, що ускладнює роботу станції, або такою, що не ускладнює її. Отже, ускладнення роботи станції повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами. Покликається на аналогічну правову позицію, яку висловив Вищий господарський суд України у постанові від 19.11.2013р. у справі №915/218/13-г та постанові Верховного Суду від 01.08.2018р. №910/17085/17;
- зазначає, що належними та допустимими доказами ускладнень на станції, які є підставою для збільшення збору за зберігання вантажів можуть бути акти загальної форми. Однак зазначених актів, чи інших доказів, які б вказували про ускладнення роботи станції до матеріалів справи не додано;
- обґрунтовує неналежність доказів щодо повноважень на збільшення розміру збору до двократного. Зокрема зауважує, що з журналу вбачається, що наказ підписаний головним інженером Жмеринської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1 .. До матеріалів справи додано довіреність Філії Південно-Західної залізниці від 31.10.2018р. на ОСОБА_1 на право підпису документів. Однак у наданій до матеріалів справи довіреності відсутні повноваження щодо видання наказів від імені залізниці, як того вимагає ст.36 Статуту залізниць України, а лише в межах структурного підрозділу. Констатує, що надана до справи довіреність не є належним доказом повноважень на збільшення збору до двократного, а судом зазначений аргумент взагалі не досліджувався;
- також вказує, про наявність підстави для залишення позову без розгляду. Зокрема зазначає, що ордер адвоката КС №138384 не містить назви органу, в якому здійснюється представництво. Стверджує, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Також додає, що договір про надання правової допомоги не передбачає права адвоката на підписання позовної заяви та до матеріалів справи не додано оригіналу ордеру, а лише його копію.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Подільський цемент" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 та призначено справу №924/656/19 до розгляду на 26.11.2019 р. об 15:00год..
01.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Подільський цемент" Андрейка О .О. надійшла заява про внесення даних РНОКПП/ коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи з додатком (електронний суд).
04.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Подільський цемент" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких покликається, зокрема, на те, що суд при розгляді справи не досліджував обставини наявності, чи відсутності боргу, натомість вийшов за межі позовних вимог позивача та вирішив стягнути з відповідача 494387,67грн. та 158820,00грн. збору за зберігання вантажів. Також, вказує, що порушення норм процесуального права в даному випадку призвело до неправильного вирішення справи, адже позивач не надав жодного належного та допустимого доказу наявності заборгованості у відповідача за договором №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р..
08.11.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/656/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді м.Києва, або у Господарському суді Київської області, або у Подільському районному суді м.Києва.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/656/19 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Київської області (адреса: МСП 01032, м.Київ-32, вул.Симона Петлюри , 16/108).
11.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Подільський цемент" надійшло клопотання від 09.11.2019р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/656/19, забезпечення проведення якої просить, зокрема, із Господарським судом Київської області.
Листом Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. №924/656/19/5076/19 зазначене вище клопотання повідомлено АТ "Подільський цемент" про те, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. було задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/656/19 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Київської області (адреса: МСП 01032, м.Київ-32, вул.Симона Петлюри , 16/108).
19.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов письмовий відзив від 15.11.2019р. на апеляційну скаргу.
25.11.2019р. через електронний суд до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Подільський цемент" надішли додаткові пояснення по справі.
Представник скаржника в судовому засіданні 26.11.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 26.11.2019р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 01.05.2014р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" (власник колії) було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії №379 (далі - договір), згідно якого та Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії та є продовженням колії №3 станції Гуменці Південно-Західної залізниці і обслуговується власним локомотивом (п.1 договору).
Відповідно до п.4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування та організації руху на під'їзній колії підприємства ПАТ "Подільський цемент".
Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить по вазі 3300 тон/бр., не більше 36 вагонів, з під'їзної колії по вазі 2304 тон/бр., не більше 25 завантажених вагонів (п.7 договору).
У відповідності до п.11 договору, максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: додається додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Пунктом 18 договору, встановлено, що для скорочення часу користування вагонами на під'їзній колії, вантажні операції по навантаженню та вивантаженню підприємство зобов'язується виконувати цілодобово і в терміни вказані в договорі. Виключенням є зимовий період року при відсутності вантажів під вивантаження та значного зменшення об'ємів навантаження.
Договір укладається на 5 років з 01.05.2014р. по 01.05.2019р. (п.21 договору).
Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 01.05.2014р. №379 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Також, до договору сторонами підписано додаток 1 "Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів".
Додатковою угодою №1 від 29.09.2014р. сторони внесли зміни до договору №379 від 01.05.2014р. щодо місцезнаходження та реквізитів залізниці.
В подальшому 22.06.2015р. до договору було укладено додаткову угоду №2, якою сторони виклали в новій редакції п.11 договору, де визначили максимальну переробну спроможність вантажних пунктів (№ колії, назву вантажу, що переробляється, засоби механізації, розмір фронту, терміни виконання вантажних операцій та максимальну переробну спроможність).
Додатковою угодою №3 від 03.12.2015р. сторони погодили по всьому тексту договору назву "Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" замінити на "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
У додатковій угоді №3 від 25.10.2016р. було викладено в новій редакції п.11 договору з визначенням максимальної переробної спроможності вантажних пунктів (№ колії, назву вантажу, що переробляється, засоби механізації, розмір фронту, терміни виконання вантажних операцій та максимальну переробну спроможність).
Відповідно до технічного паспорту при станції Гуменці ДТГО "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Подільський цемент" з додатком 5 "Характеристика пристроїв і механізмів для вивантаження-навантаження" (характеристика вантажних фронтів; затверджений сторонами 27.03.2014р. Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ПАТ "Подільський цемент" та станції примикання Гуменці Південно-Західної залізниці, яким передбачено вирішення питань, зокрема, розробки розрахункових вагонопотоків по прибуттю та відправленню з урахуванням плану випуску продукції підприємством; оптимальне використання технічних засобів і пристроїв у основного власника під'їзної колії та його контрагента (технологічні карти вантажних фронтів).
Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії підприємства ПАТ "Подільський цемент", затвердженою начальником Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці та погодженою головою правління ПАТ "Подільський цемент", встановлено основні положення і порядок роботи залізничної колії підприємства, яка примикає до продовження станційної колії №3 станції Гуменці. Передбачено, що вагова норма в напрямку станції Гуменці - підприємство - 3300 т, а в напрямку підприємство - станція Гуменці - 2304 т. Розмір одночасної подачі вагонів на підприємство - 144 вісі (36 вагонів), а з підприємства не більш 100 вісей (25 вагонів). Зазначено, що виконання інструкції є обов'язковим для всіх працівників залізничного цеху (ЗП і ПВ), відповідальних осіб за транспорт в цехах підприємства і інших працівників, що беруть безпосередню участь в поїзних, маневрових і вантажних роботах.
Надалі, 15.02.2018р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" (замовник) укладено договір про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 (далі - договір), згідно п.1 якого, предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.2 договору, перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.05.2009р. №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009р. за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору узгоджено обов'язки замовника, зокрема: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (пп.2.1.1); не використовувати вагони перевізника інакше як для здійснення заявленого перевезення вантажів відповідно до планів перевезень, Правил перевезення вантажів та умов договору (пп.2.1.4); сприяти виконанню узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під'їзних коліях згідно з договором про експлуатацію під'їзної колії (договором про подачу та забирання вагонів), та не використовувати вагони, як місця для зберігання вантажів (пп.2.1.5); оплачувати Перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп.2.1.6); самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсязі запланованих перевезень, вагонообігу, терміну перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пп.2.1.6.1); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажу перевізником (маси вантажу), митними чи іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп.2.1.7); негайно інформувати перевізника про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів з причин, які не залежать від перевізника (пп.2.1.15).
У відповідності до п.2.2 договору, до обов'язків перевізника віднесені, з-поміж іншого: розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів (пп.2.3.1); приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (пп.2.3.2); складати документи, передбачені п.1.3 цього договору щодо нарахування сум платежів (пп.2.3.5).
Розділом 3 договору врегульовано питання вартості послуг, зокрема, у п.3.2.1 договору зазначено, що у всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округлюється до повної. Розмір ставок плати за використання вагонів перевізника у вантажному та порожньому рейсах зазначено в додатку 2 до договору, а в подальшому зміни цих ставок визначаються перевізником в односторонньому порядку і доводяться замовнику шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті перевізника (www. uz .gov.ua та www. uz -cargo.ua) та /або публікація оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.
За час перебування вагона перевізника з нумерацією, що починається на "5" в користуванні замовника під вантажними операціями або в інших випадках нараховується плата за користування вагоном в порядку, визначеному правилами користування вагонами для вагонів парку залізниць та за ставками встановленими Збірником тарифів (п.3.4 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в п.14.2 розділу 14 договору.
У разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг перевізник припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі ст.62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу (п.5.2 договору).
Моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника (абз.3 п.5.3 договору).
У відповідності до п.8.1 договору, сторони домовились про використання електронного документообігу.
Підпунктом 8.2.1 договору передбачене оформлення документів з накладанням електронного цифрового підпису, зокрема, накладної та супроводжувальних документів при перевезенні у внутрішньому сполученні; підпунктом 8.2.2. договору - можливість оформлення документів з накладанням електронного цифрового підпису, зокрема, накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92.
У разі судового розгляду справи чи виникнення претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері (п.8.8 договору).
Згідно п.12.1 договору, він вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018р. до 31.12.2018р.. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Договір про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Згідно накладних (імпорт) від 09.12.2018р. №№38653, 38654, 38655, 38656, 38657, 38658, 38659, 38660, 38661 відправником - ОО КТК Польська (Польща) було відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" зі станції Хрубешов до станції Гуменці вугілля вагонами відповідно №№55561583, 61724373, 52868890, 62002969, 52869997, 55007314, 56544679, 61959714, 63314058; відповідно до накладних від 14.12.2018 р. №№38731, 38732, 38733, 38734, 38735, 38736, 38737 38738, 38739 - вагонами відповідно №№52871035, 52906922, 52907284, 61931655, 61961967, 62002761, 63363741, 63370720, 61390605.
Відповідно до накладної №46953360 відправником - ТОВ "Юнікас-ТК" 10.12.2018р. зі станції Мудреная відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" на станцію Гуменці шлак вагонами №№55074918, 63554232, 58583568, який отримано 20.12.2018р..
У відповідності до накладної №47021928 відправником - ОСОБА_4. 12.12.2018 р. зі станції Правда відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" на станцію Гуменці вугілля вагоном №53455226, яке отримано 20.12.2018р..
Згідно акту загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1827 від 19.12.2018р. станцією Гуменці було затримано вагони №№52871035, 52906922, 52907284, 61390605, 61931655, 61961967, 62002761, 63363741. 63370720, 58432857, 60222932, 63899348, 65064123, 65283483, 65750648, 65880973, 66769050. 67856732, 67858977, 67890509 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Вказано, що 19.12.2018р. в 18год. 10хв. вищевказані вагони прибули під вивантаження вантажу (вугілля); клієнт ПАТ "Подільський цемент" повідомлений в 18год. 40хв.; вагони знаходяться на виставочній колії в очікуванні подачі; час початку затримки вагонів 19.12.2018р., 18:40.
Відповідно до акту загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1840 від 20.12.2018р. було затримано вагони №№55074736, 55074918, 63544232, 58583568, 53455226, 55007314, 52869997, 61959714, 56544679, 63314058, 62002969, 52868890, 55561583, 61724373 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Зазначено, що вищевказані вагони прибули 20.12.2018р. в 17год. 10хв.; клієнт ПАТ "Подільський цемент" повідомлений в 18год. 00хв.; вагони знаходяться на виставочній колії в очікуванні подачі; час початку затримки вагонів 20.12.2018р., 18:00.
У відповідності до наказів про збільшення до двократного збору за зберігання вантажів, які прибули на адресу ПАТ "Подільський цемент", у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням на підставі ст.36 Статуту залізниць України: від 21.12.2018р. №879 - у вагонах №№61390605, 52907284, 63370720, 62002761, 52871035, 52906922, 63363741, 61931655, 61961967 по відправкам №№ 38739, 38733, 38738, 38736, 38731, 38732, 38737, 38734, 38735, вантаж - вугілля, які прибули зі ст.Хрубешов Польська зал.; від 22.12.2018р. №885 - у вагонах №№55007314, 52869997, 61959714, 56544679, 63314058, 62002969, 52868890, 55561583, 61724373 по відправкам №№38658, 38657, 38660, 38659, 38661, 38656, 38655, 38653, 38654, вантаж - вугілля, які прибули зі ст. Хрубешов Польська зал.; від 22.12.2018р. №883 - у вагонах 55074918, 63554232, 58583568 по відправці №46953360, вантаж - шлак, які прибули зі ст.Мудрьона Придн. зал.; від 22.12.2018р. №884 - у вагоні №53455226 по відправці №47021928, вантаж - вугілля, який прибув зі ст.Правда Придн.зал..
У Книзі повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно зі ст.36 СЗУ містяться записи щодо повідомлення за наказом №879 від 21.12.2018р. о 19:05, за наказами №№883, 884, 885 від 22.12.2018р. - о 19:00, 19:05, 19:10 із зазначенням номерів телефонів особи, яку повідомлено.
27.12.2018р. працівниками залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1916 про те, що вагони №№61390605, 52907284, 63370720, 62002761, 52871035, 52906922, 63363741, 61931655, 61961967 затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. 27.12.2018р. в 18год. 30хв. вищевказані вагони подаються на п-к. ПАТ "Подільський цемент" під вивантаження. Час початку затримки вагонів 19.12.2018р. 18:40 (акт №1827 від 19.12.2018р.), час закінчення затримки вагонів 27.12.2018р. 18:30. Акт підписаний представниками залізниці, містить запис про те, що представник одержувача від підпису відмовився, про що також складено акт загальної форми №1917 від 27.12.2018р..
Також, 27.12.2018р. працівниками залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1912 про те, що вагони №№55007314, 52869997, 61959714, 56544679, 63314058, 62002969, 52868890, 55561583, 61724373, 55074918, 63554232, 58583568, 53455226 затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. 27.12.2018р. в 18год. 30хв. вищевказані вагони подаються на п-к. ПАТ "Подільський цемент" під вивантаження. Час початку затримки вагонів 20.12.2018р. 18:00 (акт №1840 від 20.12.2018р.), час закінчення затримки вагонів 27.12.2018р. 18:30. Акт підписаний представниками залізниці, містить запис про відмову представника одержувача від підпису, про що також складено акт загальної форми №1915 від 27.12.2018р..
Надалі, 29.12.2018р. працівниками залізниці складено акти загальної форми №№1934 та 1938 про те, що вантажовласник ПАТ "Подільський цемент" відмовився від підпису накопичувальної картки ф.ДФУ-92 з причин необхідності оформити паперову (№28120646).
Згідно накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ДФУ-92 №28120646 від 28.12.2018р., згідно з якою ПАТ "Подільський цемент" на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів за 7 діб нараховано "збір за зберіг.вантажів при перев.експ.-імп. та внутр.вант. в вагонах: двокр.розмір" в сумі 123879,60грн. за актами ГУ-23 №1912, №1840 (вагони №№55007314, 52869997, 61959714, 56544679, 63314058, 62002969, 52868890, 55561583, 61724373, 55074918, 63554232, 58583568, 53455226) та в розмірі 85201,70грн. за актами ГУ-23 №1916, №1827 (всього на 209081,30грн.). Картка містить підпис працівника станції. Працівником вантажовласника картка підписана із зауваженням, відповідно до якого вантажовласник з нарахуванням не згідний, оскільки ПАТ "Подільський цемент" мав можливість прийняти вагони на під'їзну колію; вагони затримано на станції Гуменці безпідставно.
У відповідності до накладної №46716346 відправником - ОСОБА_4 02.12.2018 р. зі станції Правда відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" на станцію Гуменці вугілля вагонами №№61035630, 61179545, 61179529, 61179586, 65806085, 62975214, 56663651, 56843055, 60717253, 56821986, яке отримано 27.12.2018р..
Відповідно до накладної №46810198 відправником - ПАТ "Дніпровський меткомбінат" 05.12.2018р. зі станції Кам'янське відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" на станцію Гуменці шлак вагонами №№63568224, 61398830, 63520951, 60791563, 59472910, 61660429, 63175020, 61100574, 56814585, 56597040, 63403547 (закреслено), 63390785, 60514122, 63552921, 63326367, 63403539, 63447403, 63301477, 63704027, який отримано 27.12.2018р..
Згідно накладних №№46690616, 46690467, 46690590, 46690574, 46690624, 46690558, 46690517, 46614798, 46614806, 46614822, 46614830, 46614905, 46614871, 46690608, 46690541, 46690533, 46690475, 46690525 відправником - ПАТ "Запоріжсталь" 01.12.2018р. було відправлено отримувачу - ПАТ "Подільський цемент" зі станції Запоріжжя-Ліве до станції Гуменці шлак вагонами відповідно №№63447627, 52244266, 56619539, 55637086, 61033775, 56618622, 53143483, 52878840, 56699952, 56681646, 56813587, 53466165, 56681570, 56858236, 53564910, 53575007, 53454260, 53577698. Вантаж отримано 27.12.2018р..
У відповідності до наказу ДС Хмельницький від 20.12.2018р. №2758 (15:15) про неприйняття вагонів №№ 52244266, 65806085, 53143483, 53454260, 53466165, 53564910, 53575007, 53577698, 55637086, 56597040, 56618622, 56619539, 56681570, 56681646, 56699952, 56813587, 56814585, 56821986, 56843055, 56858236, 59472910, 60514122, 60717253, 60791563, 61033775, 61035630, 61100574, 61179529, 61179545, 61179586, 61398830, 61660429, 62975214, 63175020, 63301477, 63326367, 63390785, 63403539, 63447403, 63447627, 63520951, 63552921, 63568224, 63704027, 52878840 залізничною станцією призначення з причин, що залежать від вантажоотримувачів, власників або користувачів колії незагального користування по ст.Гуменці (причина №50) та наказ ДС Хмельницький від 27.12.2018р. №2829 (12:15) про продовження руху зазначених вагонів та вагону 56663651 на станцію призначення Гуменці у зв'язку з відновленням прийому вагонів.
Відповідно до акту з відповідним повідомленням: від 20.12.2018р. №1 форми ГУ-23а про затримку вагонів (початок затримки), у якому зазначено про затримку вагонів №№ 53577698, 53454260, 53575007, 53564910, 56858236, 56681570, 53466165, 56813587, 56681646, 56699952, 52878840, 53143483, 56618622, 61033775, 55637086, 56619539, 52244266, 63447627, 63390785, 60514122, 63552921, 63326367, 63403539, 63447403, 63301477, 63704027, 56597040, 56814585, 61100574, 63175020, 61398830, 61660429, 59472910, 60791563, 63568224, 63520951, 62975214, 26663651, 56843055, 60717253, 46821986, 61035630, 61179545, 61179529, 61179586, 65806085 через неприйняття їх вантажовласником з причин неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, вагони затримані 20.12.2018р. о 15год. 15хв. згідно з наказом про затримку поїзда №2758 від 20.12.2018р.; від 27.12.2018р. №1 форми ГУ-23а із зазначенням часу закінчення затримки вищезазначених вагонів: 27.12.2018р. о 12год. 00хв. з посиланням на наказ про відновлення руху №2829 від 27.12.2018р..
22.01.2019 р. працівниками залізниці складено акт загальної форми №164 про те, що вантажовласник ПАТ "Подільський цемент" відмовився від підпису накопичувальної картки ф.ДФУ-92 №22010029 з причин необхідності оформлення паперової накопичувальної картки.
У відповідності до накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ДФУ-92 №22010029 від 22.01.2019р. ПАТ "Подільський цемент" на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів за 6 діб нараховано "збір за зберіг.вантажів при перев.експ.-імп. та внутр.вант. в вагонах: однокр.розмір" в сумі 44088,43грн. за накладною вн.сполучення №46716346 (вагони №№ 65806085, 61179586, 61179529, 61179545, 61035630, 56821986, 60717253, 56843055, 56663651, 62975214), 78774,72грн. за накладною №46810198, 4446,96 за накладною №46690616 (вагон №63447627), 4446,96грн. за накладною №46690467 (вагон №52244266), 4510,49грн. за накладною 46690590 (вагон №56619539), 4383,43грн. за накладною №46690574 (вагон №55637086), 4446,96грн. за накладною №46690624 (вагон №61033775), 4510,49грн. за накладною №46690558 (вагон №56618622), 43893,43грн. за накладною №46690517 (вагон №53143483), по 4446,96 грн. за накладними №46614798 (вагон №52878840), №46614806 (вагон №56699952), №46614822 (вагон №56681646), №46614830 (вагон №56813587), №46614905 (вагон №53466165), №46614871 (вагон №56681570), №46690608 (вагон №56858236), №46690541 (вагон №53564910), №46690533 (вагон №53575007), №53454260 (вагон №53454260), №46690525 (вагон №53577698) (всього на 202908,43грн.). Картка містить підпис працівника станції. Працівником вантажовласника картка підписана із зауваженням, відповідно до якого вантажовласник з нарахуванням не згідний, оскільки ПАТ "Подільський цемент" мав можливість прийняти вагони на під'їзну колію; вагони затримано на ст. Хмельницький безпідставно.
Згідно акту загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1908 від 27.12.2018 р. було затримано вагони №№52244266, 52878840, 53143483, 53454260, 53466165, 53564910, 53575007, 53577698, 55637086, 56597040, 56618622, 56619539, 56681570, 56681646, 56699952, 56813587, 56814585, 56858336, 59472910, 60514122, 60791536, 61033775, 61100574, 61398830, 61660429, 63175020, 63301477, 63326367, 63390785, 63403539, 63447403, 63447627, 63520951, 63552921, 63568224, 63704027, 56663651, 56821986, 56843055, 60717253, 61035630, 61179529, 61179545, 61179586, 62975214, 65806085 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Зазначено, що 27.12.2018р. поїздом №3853 в 16 год. 12 хв. вищевказані вагони прибули під вивантаження вантажу (вугілля-шлак); клієнт ПАТ "Подільський цемент" повідомлений в 16год. 30хв.; вагони знаходяться на виставочній колії №7 в очікуванні подачі; час початку затримки вагонів 27.12.2018р., 16:30. Про відмову клієнта ПАТ "Подільський цемент" від підписання вказаного акту складено акт загальної форми №1909 від 27.12.2018р..
Відповідно до наказів про збільшення до двократного збору за зберігання вантажів, які прибули на адресу ПАТ "Подільський цемент", у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням на підставі ст.36 Статуту залізниць України: від 29.12.2018р. №906 - у вагонах №№63520951, 63568224, 60791563, 59472910, 61660429, 61398830, 63175020, 61100574, 56814585, 56597040, 63704027, 63301477, 63447403, 63403539, 63326367, 63552921, 60514122, 63390785 по відправці №46810198, вантаж - шлак, які прибули зі ст.Кам'янське Придн. зал.; від 29.12.2018р. №907 - у вагонах №№63447627, 52244266, 56619539, 55637086, 61033775, 56618622, 53143483, 52878840, 56699952, 56681646, 56813587, 53466165, 56681570, 56858236, 53564910, 53575007, 53454260, 53577698 по відправкам №№ 46690616, 46690467, 46690590, 46690574, 46690624, 46690558, 46690517, 46614798, 46614806, 46614822, 46614830, 46614905, 46614871, 46690608, 46690541, 46690533, 46690475, 46690525, вантаж - шлак, які прибули зі ст.Запоріжжя-Ліве Придн. зал..
У відповідності до витягу з Книги повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно зі ст.36 СЗУ про накази №906, №907 повідомлено 29.12.2018р. о 17:25, 17:30 із зазначенням номера телефону особи, яку повідомлено.
31.12.2018р. працівниками залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "Подільський цемент" №1960 про те, що вагони №№63520951, 63568224, 60791563, 59472910, 61660429, 61398830, 63175020, 61100574, 56814585, 56597040, 63704027, 63301477, 63447403, 63403539, 63326367, 63552921, 60514122, 63390785, 63447627, 52244266, 56619539, 55637086, 61033775, 56618622, 53143483, 52878840, 56699952, 56681646, 56813587, 53466165, 56681570, 56858236, 53564910, 53575007, 53454260, 53577698 затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. 31.12.2018р. в 16год. 00хв. вищевказані вагони подаються на п-к.ПАТ "Подільський цемент" під вивантаження. Час початку затримки вагонів 27.12.2018р. 16:30 (акт №1908 від 27.12.2018р.), час закінчення затримки вагонів 31.12.2018р. 16:00. Акт підписаний представниками залізниці. Про відмову клієнта ПАТ "Подільський цемент" від підписання вказаного акту складено акт загальної форми №1961 від 31.12.2018р..
Також, 31.12.2019р. працівниками залізниці складено акт загальної форми №1968 про те, що вантажовласник ПАТ "Подільський цемент" відмовився від підпису накопичувальної картки ф.ДФУ-92 №31120653 з причин необхідності оформлення паперової накопичувальної картки ДФУ-92 №31120653.
Відповідно до накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ДФУ-92 №31120653 від 31.12.2018р. ПАТ "Подільський цемент" на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів за 3 доби нараховано "збір за зберіг.вантажів при перев.експ.-імп. та внутр.вант. в вагонах: двокр.розмір" в сумі 132350,00грн. за актами ГУ-23 №1908, №1960 (вагони №№ 63520951, 63568224, 60791563, 59472910, 61660429, 61398830, 63175020, 61100574, 56814585, 56597040, 63704027, 63301477, 63447403, 63403539, 63326367, 63552921, 60514122, 63390785, 63447627, 52244266, 56619539, 55637086, 61033775, 56618622, 53143483, 52878840, 56699952, 56681646, 56813587, 53466165, 56681570, 56858236, 53564910, 53575007, 53454260, 53577698). Картка містить підпис працівника станції. Працівником вантажовласника картка підписана із зауваженням, відповідно до якого вантажовласник з нарахуванням не згідний, оскільки ПАТ "Подільський цемент" мав можливість прийняти вагони на під'їзну колію; вагони затримано на станції Гуменці безпідставно.
Матеріали справи містять лист ПАТ "Подільський цемент" від 01.01.2019р. №25-1278 щодо відмови від підписання накопичувальної картки, зокрема від 31.12.2018р. №31120653.
Крім того, матеріали справи містять телеграму від 30.11.2005р. №Н-1117 з роз'ясненням, відповідно до якого збільшення збору за зберігання відповідно до ст.36 Статуту залізниць України вводиться наказом начальника дирекції, який діє на підставі довіреності, після отримання запиту начальника станції, запит надається по закінченню терміну безоплатного зберігання; довіреність ПАТ "Українська залізниця" від 31.10.2018р. на головного інженера виробничого підрозділу Жмеринської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1 ; виписка з посадової інструкції головного інженера Жмеринської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1 від 20.01.2017р.; лист начальника станції Гуменці від 20.12.2018р. №50 про затримання вагонів, складення відповідних актів та нарахування, зокрема збору за зберігання вантажу із проханням підписати акт загальної форми; довіреності ПАТ "Подільський цемент" від 01.01.2018р. №1, від 31.12.2018р. №241 на право ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підписувати, зокрема акти загальної форми ГУ-23, накопичувальні картки форми ДФУ-92 та отримання їх копій на вимогу; листи ПАТ "Подільський цемент" від 29.12.2018р. №25-1270, від 22.01.2019р. №25-1350 щодо відмови від підписання накопичувальних карток відповідно від 28.12.2018р. №28120646 та від 22.01.2019р. №22010029; листи ПАТ "Подільський цемент" про можливість приймання вагонів та безпідставність затримання останніх станцією Гуменці (від 29.12.2018р., 14.04.2017р., 03.04.2017р., 30.03.2017р., 23.02.2017р.); довідка роботи з вагонами на під'їзній колії ПАТ "Подільський цемент" у грудні 2018 року.
За вказаних обставин, враховуючи затримку вагонів на залізничних станціях з причин, які залежали від Акціонерного товариства "Подільський цемент", Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з останнього 494387,67грн. збору за зберігання вантажу за накопичувальними картками від 28.12.2018р. №28120646 та від 22.01.2019р. №22010029, а також 158820,00грн. збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою від 31.12.2018р. №31120653 з урахуванням ПДВ.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" посилається на умови договору про надання послуг від 15.02.2018р. №10155/ЦТЛ-2018, договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гуменці Південно-Західної залізниці від 01.05.2014р. №379, Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Подільський цемент", зазначає, що упродовж грудня 2018р. та січня 2019р. відповідачем було замовлено неспроможну до опрацювання кількість вантажів, внаслідок чого позивачем було затримано вагони на станції призначення та на підходах в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача. За час затримки вагонів позивачем нараховано збір за зберігання вантажів.
Як на правову підставу позову посилається на ст.ст.16, 525, 526, 614, 629, 901, 908 ЦК України, ст.ст.179, 193, 307 ГК України, ст.12 Закону України "Про транспорт", ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст.27, 36, 46, 71, 76, 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, Правила перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністра транспорту та зв'язку України від 25.05.1999р. №113, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/656/19 за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Подільський цемент" про стягнення 494387,67грн., призначено підготовче засідання на 11.07.2019р..
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/655/19 за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Подільський цемент" про стягнення 158820,00грн., призначено підготовче засідання на 11.07.2019р.. Також справи №924/656/19 та №924/655/19 об'єднано в одне провадження у справі №924/656/19, справи розглядаються в порядку загального позовного провадження.
Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2019р., 18.07.2019р., 21.08.2019р. підготовче провадження у справі відкладалось.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2019р. було відмовлено у клопотанні відповідача про об'єднання справ №924/656/19, №924/664/19 та №924/657/19 в одне провадження у справі №924/656/19.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.09.2019р. відмовлено у клопотанні відповідача (від 30.08.2019р.) про залишення позовних заяв без розгляду; закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.09.2019р..
У письмовому відзиві на позовну заяву (від 10.07.2019р.) з огляду на положення графи 12 п.11 договору №379 від 01.05.2014р. щодо максимальної переробної спроможності (541 вагонів за добу) відповідач вважає, що АТ "Подільський цемент" мало змогу прийняти вагони, а залізниця порушила свої зобов'язання щодо передачі вагонів на передавальні колії.
Також, не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення по накопичувальних картках №22010029 від 22.01.2019р., №28120646 від 28.12.2018р., №31120653 від 31.12.2019р.. Зокрема, стягнення здійснено в подвійному розмірі, що не відповідає вимогам законодавства (відсутні докази ускладнень на станції, в окремих картках вказано неправильні підстави нарахувань, накази про збільшення збору не підписані начальником залізниці, не надано доказів повідомлення за дві години про збільшену ставку збору); акт загальної форми ГУ23а №1 від 20.12.2019р., який стосується накопичувальної картки №22010029, не підписаний; не додано акту №1908 від 27.12.2018р. про початок затримки вагонів, по яких нараховано збір відповідно до накопичувальної картки №31120653; не додано наказів про затримку вагонів на підходах до станції; не надано документів на підтвердження нарахування та визначення до сплати ПДВ. Крім того, просить застосувати строк позовної давності. До відзиву додано запитання позивачу про обставини, що мають значення для справи, в порядку ст.90 ГПК України.
У письмовій відповіді на відзив (від 15.07.2019 р., 17.07.2019р.) з приводу затримки вагонів та нарахування платежів, позивач пояснює, що додатковою угодою №3 від 25.10.2016р. до договору №379 від 01.05.2014р. передбачено, що сумарна кількість вагонів, яка може одночасно перебувати на вантажних фронтах ПАТ "Подільський цемент" складає 106 вагонів, з яких 13 вагонів - на вантажних фронтах контрагентів; при цьому вантажні фронти (106 вагонів) розмежовуються на фронти навантаження - 64 вагони та фронти вивантаження - 42 вагони. Зазначене також узгоджується із положенням розробленого за ініціативи відповідача Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Подільський цемент" та станції примикання Гуменці Південно-Західної залізниці, а також технічним паспортом під'їзної колії та інструкцією про прядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії підприємства. Окрім того, добовий план-графік, який розроблений на зимовий період, передбачає розрахункову кількість вагонів при вивантажені, які передаються на під'їзну колію відповідача, в кількості 64 завантажених вагони на добу і не більше.
Стосовно стягнення по накопичувальних картках №22010029 від 22.01.2019р., №28120646 від 28.12.2018р. та №31120653 від 31.12.2018р. позивач вказує, що ускладнення роботи станції Гуменці підтверджується затримкою вагонів на підходах по станції Хмельницький; в накопичувальних картках №28120646 та № 31120653 правильно вказано підставу для нарахування; накази про збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократної по накопичувальній картці №28120646 дійсно винесені 21 та 22 грудня 2018р., оскільки накази видаються після двох діб з часу затримки вагонів; зазначені накази не підписані начальником залізниці, оскільки останній делегував дані повноваження начальникам дирекцій; доказом повідомлення про збільшену ставку є Книга повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно ст.36 Статуту залізниць України. Повідомив, що про затримку вагонів з вини вантажоодержувача станція затримки оформляє акт загальної форми ГУ-23а в автоматизованому режимі, тому підписи посадових осіб на актах чи інших документах не передаються. Зауважив, що податок на додану вартість нараховується відповідно до ст.188 Податкового кодексу України; при цьому в накопичувальних картках та відомостях плати за користування вагонами ПДВ не враховується. Щодо доводів відповідача щодо строків позовної давності вказує, що факт складання акту загальної форми ГУ-2-3 або ГУ-23а на початок затримки вагонів не порушує права перевізника, оскільки така затримка є триваючою обставиною. Вважає, що днем порушення прав перевізника на отримання плати за надані послуги слід рахувати день відмови замовника від їх оплати.
Також, відповідач у письмових запереченнях (від 14.08.2019р.), поясненнях (від 02.09.2019р.) наголошує на можливості приймання більшої кількості вагонів та відсутності доказів у підтвердження наявності ускладнень на станції, звернувши увагу на перебування вагонів лише на передавальній колії та невідповідність складеним станцією Хмельницький документів (зокрема, наказу) встановленим вимогам. Зазначив, що позивач не має права стягувати ПДВ, оскільки не нарахував такого податкового зобов'язання за датою оформлення документів. Зауважив, що подій ускладнення в роботі станції у період затримки вагонів не було, позивачем доказів наявності ускладнень не надано, а тому обставина наявності таких ускладнень з огляду на ч.2 ст.74 ГПК України є встановленою.
Водночас, позивач у додаткових поясненнях (від 28.08.2019р.), звертає увагу на різницю понять максимальної переробної спроможності та максимальної подачі вагонів, та зазначає, що незважаючи на звернення відповідача до позивача щодо поодиноких випадків затримання вагонів, пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору від 01.05.2014р. №379 від відповідача не надходило. При цьому надав пояснення щодо даних, які містяться у довідці відповідача про перебування вагонів на коліях підприємства у грудні 2018р., та щодо причин порушення термінів доставки вантажів. Зауважив, що накази залізниці є документами внутрішнього користування, вимоги підписання яких двома особами Статутом залізниць не встановлено, а також звернув увагу на наявність всіх необхідних реквізитів у книзі повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за зберігання вантажу. Наголосив на правомірності нарахування ПДВ.
Крім того, у додаткових поясненнях (від 02.09.2019р.) позивач акцентує увагу на тому, що підтвердженням ускладнень роботи станції є, зокрема факт затримки вагонів на підходах до станції Хмельницький.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 позов задоволено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ст.306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п'ята).
У відповідності до положень ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини другої ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.1, 3 ст.909 ЦК України).
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (далі - Статут), Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під'їзних залізничних колій.
Також, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.5 Статуту).
У відповідності до ст.71 Статуту, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
На одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст.46 Статуту).
Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Таким чином, вказані норми передбачають обов'язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт", обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п.9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (п.10 Правил користування).
Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. за №334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).
У відповідності до п.9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже, з врахуванням вище викладеного належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент" (замовник) укладено договір про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018 р., предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до наявних у матеріалах справи накладними від 09.12.2018р., від 10.12.2018р., від 12.12.2018р. позивачем було прийнято до перевезення вантаж на адресу відповідача із зазначенням станції призначення - Гуменці.
Надалі, під час перевезення залізницею складено акти загальної форми ГУ-23, а саме: №1827 від 19.12.2018р., яким зафіксовано затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, їх перебування на виставочній колії в очікуванні подачі та час початку затримки вагонів - 19.12.2018р., 18:40; №1916 від 27.12.2018р. - про те, що вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта та яким констатовано час початку затримки вагонів - 19.12.2018р. 18:40 (акт №1827 від 19.12.2018 р.), час закінчення затримки вагонів 27.12.2018р. 18:30.
Крім того, згідно з актом загальної форми ГУ-23 №1840 від 20.12.2018р. було затримано частину вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, зазначено про знаходження вагонів на виставочній колії в очікуванні подачі та час початку затримки вагонів - 20.12.2018р., 18:00. Згідно з актом від 27.12.2018р. №1912 вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, визначено час початку затримки вагонів - 20.12.2018р. 18:00 (акт №1840 від 20.12.2018р.), час закінчення затримки вагонів - 27.12.2018р. 18:30.
Наказами від 21.12.2018р. №879, від 22.12.2018 р. №885 та від 22.12.2018 р. №884 залізницею було збільшено до двократного збір за зберігання вантажів, які прибули на адресу ПАТ "Подільський цемент" у вищезазначених вагонах, у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням на підставі ст.36 Статуту залізниць України, про що повідомлено відповідача (книга повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно зі ст.36 Статуту залізниць України).
Таким чином, з врахуванням вище викладеного позивачем нараховано відповідачу 209081,30грн. збору за зберігання вантажу на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів (за 1 добу в однократному розмірі, за 6 діб у двократному розмірі), що відображено у накопичувальній картці форми ДФУ-92 №28120646 від 28.12.2018р. (123879,60грн. за актами ГУ-23 №1912, №1840 та 85201,70грн. за актами ГУ-23 №1916, №1827).
Також, у зв'язку із неприйняттям вагонів залізничною станцією призначення з причин, що залежать від вантажоотримувачів, ДС Хмельницький видано наказ від 20.12.2018р. №2758 (15:15) про неприйняття вагонів (перевезення якими здійснювалось за накладними від 02.12.2018р. №46716346, від 05.12.2018р. №46810198, від 01.12.2018р. №№ 46690616, 46690467, 46690590, 46690574, 46690624, 46690558, 46690517, 46614798, 46614806, 46614822, 46614830, 46614905, 46614871, 46690608, 46690541, 46690533, 46690475, 46690525) та у подальшому - наказ ДС Хмельницький від 27.12.2018р. №2829 (12:15) про продовження руху зазначених вагонів та вагону 56663651 на станцію призначення Гуменці у зв'язку з відновленням прийому вагонів.
Водночас, станцією Хмельницький складено акти форми ГУ-23а про затримку вагонів (початок затримки) від 20.12.2018 р. №1 (вагони затримані 20.12.2018р. о 15год. 15хв.) та від 27.12.2018р. №1 (час закінчення затримки - 27.12.2018р. о 12год. 00хв.), у зв'язку з чим станцією призначення складено накопичувальну картку форми ДФУ-92 №22010029 від 22.01.2019 р. та на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів нараховано збір за зберігання вантажів за 6 діб в однократному розмірі на загальну суму 202908,43грн..
Надалі, відповідно до акту загальної форми ГУ-23 №1908 від 27.12.2018р. на станції Гуменці було затримано частину вагонів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Вказано, що вагони знаходяться на виставочній колії в очікуванні подачі; час початку затримки вагонів - 27.12.2018р., 16:30. Час закінчення затримки вищезазначених вагонів зафіксовано актом загальної форми ГУ-23 від 31.12.2018р. №1960, а саме: 31.12.2018р., 16:00.
Також, матеріали справи містять накази про збільшення до двократного збору за зберігання вантажів, які прибули на адресу ПАТ "Подільський цемент", у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням на підставі ст.36 Статуту залізниць України, від 29.12.2018р. №906; від 29.12.2018р. №907, про які повідомлено вантажоодержувача 29.12.2018р. о 17:25, 17:30.
Відповідно до накопичувальної картки форми ДФУ-92 №31120653 від 31.12.2018р. ПАТ "Подільський цемент" на підставі р.3 п.2.1 Збірника тарифів за 3 доби нараховано збір за зберігання вантажів в сумі 132350,00грн. (за 1 день в однократному розмірі та за 2 дні - у двократному).
Зокрема, вищевказані накопичувальні картки підписані представником відповідача із зауваженням, відповідно до якого позивач мав можливість прийняти вагони на під'їзну колію, а вагони на станціях затримано безпідставно.
Як встановлено судом, на підтвердження обставин, що виникли в процесі перевезення адресованого відповідачу вантажу, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності останнього, зокрема щодо затримки вагонів на станціях в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, позивачем надано акти загальної форми ГУ-23, які відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами. Факт відмови представника вантажовласника підписати складений представником станції акт про затримку вагонів на станції не спростовує зафіксованих обставин та не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за зберігання вантажів.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення та на станції призначення відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причин очікування подачі під вантажні операції вагонів, що прибули на адресу відповідача, через зайнятість вантажних фронтів.
Отже, плата, заявлена до стягнення позивачем, є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вантажу, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.
Підпунктом 2.1.7 договору про надання послуг №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. встановлено, що замовник зобов'язується відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України з причин, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Згідно ст.62 Статуту, належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затверджений наказом Мінтрансу України від 26.03.2009р. №317 та зареєстрований Міністерством юстиції 15.04.2009р. за №340/16356 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Збірник тарифів) у п.2.1 розділу ІІІ встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, а отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Так, після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0грн. за одну тонну вантажу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
За вказаних обставин та враховуючи часткове нарахування збору фактично в однократному розмірі, позивач правомірно посилається на п.2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів в накопичувальних картках №28120646 від 28.12.2018р., №22010029 від 22.01.2019р. та №31120653 від 31.12.2018р..
Відповідно до п.2.2 розділу ІІІ Збірника тарифів при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Стосовно зауважень відповідача про відсутність посилання на вищезазначений пункт Збірника тарифів у накопичувальних картках №28120646 від 28.12.2018р. та №31120653 від 31.12.2018р. слід зазначити, що вказане зауваження не змінює правову природу здійсненого позивачем нарахування, оскільки право на таке нарахування передбачене законодавством, про його реалізацію шляхом видання відповідних наказів відповідача було повідомлено; крім того, в накопичувальних картках у графі "Найменування платежу" є посилання на нарахування саме двократного розміру збору.
Крім того відносно такої підстави для застосування п.2.2 розділу ІІІ Збірника тарифів як виникнення на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами, слід дійти висновку про вірність покликання позивача на те, що будь-яке накопичення вагонів на станції призначення ускладнює роботу станції, оскільки затриманими вагонами зайнята одна зі станційних колій, що ускладнює маневрову роботу станції. Крім того, судом враховується і затримка вагонів на підходах по станції Хмельницький у зв'язку з неможливістю їх подальшого руху до станції призначення через зайнятість останньої.
Крім того слід врахувати, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Також, слід зазначити, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів (лист Вищого господарського суду України №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014р.).
Однак, відповідач, у свою чергу, належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станціях та його можливість прийняти вагони, що прибули, з урахування умов договору від 01.05.2014р. №379 щодо максимальної переробної спроможності вантажних пунктів, суду не надав та докази на підтвердження зворотнього у матеріалах справи відсутні.
Крім того, є обґрунтованими посилання позивача щодо його права стягувати з відповідача збір за зберігання вантажу з урахування податку на додану вартість, оскільки останнє відповідає положенням ст.188 Податкового кодексу України.
Водночас, стосовно покликань відповідача на неправильний розрахунок збору за накопичувальною карткою №28120646 по актах №1840 від 20.12.2018 р. та №1827 від 19.12.2018р., а саме: врахування по 7 діб при різних періодах затримки, слід зауважити, що такі нарахування, виходячи з наданого розрахунку, здійснено в межах можливої та допустимої кількості днів нарахування за відповідними актами з огляду на положення ст. 46 Статуту, п. 2.1, п. 2.2 р. 3 Збірника тарифів.
При цьому, інші заперечення відповідача (щодо максимальної переробної спроможності в розмірі 541 вагон, неповідомлення його про збільшення збору до двократного (зокрема, за дві години), непідписання відповідних наказів начальником залізниці, непідписання актів форми ГУ-23а №1 від 20.12.2019р.) спростовуються матеріалами справи, зокрема, умовами договору від 01.05.2014р. №379 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, положеннями Єдиного технологічного процесу під'їзної колії відповідача та її Технічного паспорту, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії відповідача, витягами із Книги повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно зі ст.36 Статуту залізниць України, телеграмою від 30.11.2005р. №Н-1117, передбаченою законодавством можливістю оформлення актів в електронному вигляді - п.3 р.2 Правил користування.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право, зокрема, вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а у статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів про сплату відповідачем заявленої до стягнення плати за зберігання вантажів суду не подано та такі у матеріалах справи відсутні.
Отже, дослідивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази у їхній сукупності та взаємозв'язку, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, колегія суддів апеляційної вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в сумі 494387,67грн. за накопичувальними картками від 28.12.2018р. №28120646 та від 22.01.2019р. №22010029, а також в сумі 158820,00грн. за накопичувальною карткою від 31.12.2018р. №31120653 заявлені обґрунтовано.
Стосовно заявленого відповідачем застосування до позовних вимог строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність визначена ст.257 ЦК України, а ст.258 цього Кодексу передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Частиною другою статті 9 ЦК України також встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч.2 - 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст.315 ГК України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За приписами ст.137 Статуту залізниць України, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
Застосування пункту "б" ч.2 ст.137 Статуту залізниць України за своїм змістом відповідає правилам щодо початку перебігу позовної давності, встановленим ЦК України.
З наведених вище положень законодавства та підстав виникнення та змісту прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах вбачається, що порушенням зі сторони одержувача вантажу є подія затримки вагонів з вини одержувача вантажу, з чого і виникає право позивача отримати та обов'язок відповідача сплатити належні платежі.
Разом з тим затримка вагонів на станції призначення є єдиною подію, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності.
При настанні події, що є підставою для подання позову, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (зокрема, в даному випадку затримки з 19.12.2018р. по 27.12.2018р., що посвідчено актом загальної форми ГУ-23 від 27.12.2018р. 1916; з 20.12.2018р. по 27.12.2018р., що посвідчено актом загальної форми ГУ-23 від 27.12.2018р. №1912; з 20.12.2018р. по 27.12.2018р., що посвідчено актом загальної форми ГУ-23а від 27.12.2018р.; з 27.12.2018р. по 31.12.2018р., що посвідчено актом загальної форми ГУ-23 від 31.12.2018р. №1960). Саме на підставі цієї події позивач нарахував збір за зберігання вантажу відповідно до накопичувальних карток.
Матеріали справи свідчать, що перебіг позовної давності розпочався від дати складання актів загальної форми про закінчення затримки вагонів від 27.12.2018р. та 31.12.2018р..
Водночас, враховуючи час звернення позивача до суду з позовами (25.06.2019р.), останній звернувся до суду в межах 6-місячного строку позовної давності.
Таким чином, враховуючи вище викладене місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.
При цьому, стосовно покликання відповідача на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 09.08.2017р. у справі №904/7033/16 з приводу порядку обчислення строку позовної давності у спірних правовідносинах, відповідно до ч.4. ст.236 Господарського процесуального кодексу України, судом враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №904/5743/16, постановах Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №906/429/17, від 03.12.2018р. у справі №911/3716/17.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення умов єдиного технологічного процесу в частині подачі завантажених вагонів, зокрема, скаржник посилається на добовий план-графік передач вагонів у зимовий період, зокрема про передбачену подачу щодобово 63 завантажених вагонів, слід зазначити, що вказаним добовим план-графіком передбачено подавання щодобово не більше 63 завантажених вагонів на під'їзні колії вантажоодержувача, при умові не зайнятості його вантажних фронтів. Оскільки, відповідно до наданої довідки роботи з вагонами, на яку посилається скаржник, на під'їзній колії ПАТ "Подільський цемент" в грудні 2018 року на вантажних фронтах апелянта, починаючи з 19.12.2018р. по 24.12.2018р. перебувало від 164 до 104 завантажених вагони, 27.12.2018р. перебувало 115 завантажених вагони, 28.12.2018р. - 97, 29.12.2018р. - 111 вагонів, 30.12.2018р. - 101 вагон, при умові найбільшої допустимої кількості перебування на вантажних фронтах - 106 вагонів. Регулюючи нормативно допустиму кількість в 106 вагонів, передбачену п.11 укладеного договору №379 від 01.05.2014р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Гуменці та єдиним технологічним процесом роботи під'їзної колії, позивач подавав зазначену відповідачем кількість завантажених вагонів на під'їзну колію.
Щодо доводів апеляційної скарги про належність та допустимість наказу №2758 від 20.12.2018р. слід зазначити, що наказ №2758 від 20.12.2018р. про затримку вагонів на підходах по станції Хмельницький, виданий з використанням термінології, яка використовується на залізничному транспорті України. Накази залізниці, пов'язані з рухом або затримкою рухомого складу, не відносяться до актів загального користування, а є спеціальними локальними актами працівників залізниці та не видаються в довільній формі. Наказ стосується працівників залізниці, зрозумілий останнім і обов'язковий для виконання. Даний наказ належним чином виконаний працівниками залізниці.
Згідно Інструкції про порядок дій працівників Південно-Західної залізниці під час оформлення матеріалів на затримку вагонів на підходах до станції призначення (вивантаження), затвердженої розпорядженням від 01.03.2011р. №НЗ-1-1/18, про затримку вагонів з вини вантажоодержувача станція затримки оформляє акт загальної форми ГУ-23а в автоматизованому режимі. Усі дані, зазначені в акті про затримку вагонів форми ГУ-23а, станція затримки у встановленому порядку (засобами електронного зв'язку-АРМ) передає на станцію призначення у повідомленні про затримку вагонів з відміткою про час та дату передачі і прийняття повідомлення, посади і прізвища відповідних працівників станцій.
Вказаний вище наказ дійсний, оскільки підписаний уповноваженою особою - головним інженером виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень, згідно повноважень, наданих виконуючим обов'язки директора регіональної філії "Південо-Західна залізниця" та зазначених у п.10 довіреності №5638 від 31.10.2018р..
Також, у наказі №2758 від 20.12.2018р. про затримку на підходах вірно зазначена загальна кількість вагонів 46, однак, як зазначено позивачем, з механічних причин при детальному перерахунку вагонів, не вказано одного номера вагона. Водночас, в наказі №2829 від 27.12.2018р. про закінчення затримки, дане порушення усунуто і не вказаний у попередньому наказі номер вагону, зазначений.
Відносно доводів скаржника щодо наявних доказів ускладнень роботи станції, слід зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру здійснено правомірно, оскільки п.2.2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 передбачено, що вказане збільшення ставки застосовується при виникненні на станції призначення ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами.
Так, несвоєчасне вивантаження і вивезення вантажів одержувачами тягне за собою накопичення вагонів на станції призначення, що ускладнює маневрову та пропускну роботу станції. Таким чином, наведене свідчить, що основним критерієм ускладнення роботи станції призначення є накопичення вагонів на станційних коліях. Таким доказом накопичення вагонів на станції призначення є факт затримки 46 вагонів по станції Хмельницький, яка відбулась 20.12.2018р., як наслідок несвоєчасного вивантаження і вивезення відповідачем вагонів зі станційних колій станції Гуменці.
Зокрема, 19.12.2018р. на станцію Гуменці в адресу ПАТ "Подільський цемент" прибули навантажені вагони №№ 55007314, 52869997, 61959714, 56544679, 63314058, 62002969, 52868890, 55561583, 61724373, 53455226 61390605, 52907284, 63370720, 62002761, 52871035, 52906922, 63363741, 61931655, 61961967 вантаж вугілля та №№55074918, 63554232, 58583568 вантаж шлак гранульований, які затримувались на станційних коліях до 27.12.2018р. про що свідчать акти загальної форми №1827 від 19.12.2018р., №1840 від 20.12.2018р., №1912 від 27.12.2018р., №1916 від 27.12.2018р., що беззаперечно ускладнило роботу станції.
На підставі виданих наказів, які стосуються суто працівників залізниці та після попереджень представника відповідача за дві години про підвищення збору за збереження вантажу до двократного, що підтверджується відповідними записами у Книзі повідомлень, збільшено ставку вказаного збору.
Крім того, роботу станції також ускладнили вагони, які подавались на виставочну колію №7, з якої відповідач зобов'язаний забирати останні своїм локомотивом, відповідно до умов договору №379 від 01.05.2014р. і вчасно не забирались. Як наслідок, вагони затримувались на вказаній колії, яка є колією загального користування, відноситься до станційних колій і використовується для маневрової роботи станції.
Також, за даними позивача, локальними актами залізниці не передбачено складання актів загальної форми у випадку виникнення ускладнень в роботі станції, тому зазначені акти залізницею не складались, при цьому скаржником не наведено жодних вимог нормативних або локальних актів, які б зобов'язували в наведених випадках складати зазначені акти.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність підписання начальником структурного підрозділу наказів від імені залізниці не беруться до уваги, оскільки, як зазначив позивач, кожний керівник юридичної особи або структурного підрозділу вправі видавати та підписувати накази, які стосуються лише підпорядкованих працівників і лише від свого імені.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, накази про збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократного не підписані начальником залізниці, оскільки останній делегував дані повноваження начальникам дирекцій згідно телеграфного розпорядження №Н/1117 від 30.11.2005р. за наступним текстом: "На багаторазові запити працівників станцій та дирекцій, в доповнення розпорядження НЗ-1-27/67/тел.нр.Н/244/ від 16.01.03р. роз'яснюю: збільшення збору за зберігання відповідності статті 36 Статуту залізниць України вводиться наказом начальника дирекції, який діє на підставі довіреності, після отримання запиту начальника станції. Запит надається по закінченні терміну безоплатного зберігання".
Таким чином, накази про збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру підписані уповноваженою особою - головним інженером виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень, згідно повноважень, наданих виконуючим обов'язки директора регіональної філії "Південо-Західна залізниця" та зазначених у п.10 довіреності №5638 від 31.10.2018р..
Пунктом 124 Статуту АТ "Українська залізниця" передбачено підписання двома особами договорів, довіреностей, банківських документів, інших правочинів.
Водночас, накази, які стосуються безпосередньо працівників залізниці і є відомчими та спеціальними наказами.
Правочином, згідно ч.1 ст.202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Видані накази про збільшення ставки збору до двократного не стосуються цивільних прав та обов'язків сторін, а тому не можуть вважатися правочинами.
Пункт 124 Статуту АТ "Українська залізниця" не містить даних про те, що відомчі та документи внутрішнього користування належить підписувати двом підписами двох посадових осіб.
Відносно доводів апеляційної скарги про наявність належних доказів повідомлення відповідача про збільшення збору до двократного, слід зазначити наступне.
Зокрема, графи на сторінках Книги повідомлень вантажоодержувачів про підвищення збору за збереження вантажу згідно ст.36 Статуту залізниць України заповнюються по хронології. Спочатку графи від 1 по 5 про повідомлення одержувача про можливість введення підвищеної ставки, а через дві години, коли вантаж не забрано з колій загального користування і відомо номер виданого наказу про збільшення ставки збору, заповнюється графа 6.
Стосовно вимог апеляційної скарги щодо виникнення заборгованості, слід зазначити наступне. Зокрема відповідно до вимог п.2.1.6 договору №10155/ЦТЛ-2018 від 15.02.2018р. відповідач зобов'язаний оплачувати перевізнику надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Згідно до п.2.1.6.1 договору, замовник зобов'язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставах діючих тарифів та умов цього договору.
Так, при умові виконання замовником вказаних вимог, після погодження і підписання ним, без зауважень, накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, суми нарахувань автоматично стягуються згідно з вартістю наданих послуг.
Тобто, заборгованість виникає в тому випадку, коли замовник не виконує вимог щодо наявності коштів на рахунку або при непогодженні і не підписання ним, без зауважень, накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Зокрема, відсутність коштів на рахунку відповідача не є єдиною підставою винекнення заборгованості, оскільки при наявності коштів на рахунку, списання їх без погодження і підписання відповідачем всіх необхідних документів не здійснюється.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погоджується з нарахованим йому зборами за зберігання вантажів, не підписав всіх необхідних документів для списання цієї суми з внесеної передоплати за кодом платника та відповідно виникла заборгованість.
Стосовно вимог апеляційної скарги про наявність підстав для залишення позову без розгляду, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представником позивача до справи додано документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги - ордер, який посвідчує повноваження адвоката. В ордері зазначено орган, в якому надається правова допомога - у судах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №9901/736/18 зазначено, що ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката і який може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору.
Водночас, матеріали справи свідчать та скаржником не доведено недостовірність внесених адвокатом Помазановою М.В. до ордеру відомостей, а тому у суду відсутні підстави вважати не дійсним такий ордер.
Крім того, наведена скаржником у апеляційній скарзі позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №810/739/15 стосується конкретної адміністративної справи.
Пунктом 3.2.3 договору про надання правової допомоги від 02.05.2019р. надано право адвокату від імені та інтересах клієнта подавати позови і даним визначенням охоплюється право підпису позовів. Викладене підтверджується згодою клієнта, оскільки упродовж всього розгляду справи в суді першої інстанції та і у суді апеляційної інстанції від позивача заперечень щодо правомірності підписання позову, не надходило.
Також, слід зазначити, що ч.5 ст.164 ГПК України не передбачено підтвердження повноважень представника позивача конкретно ордером, а у ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не вимагається долучення до матеріалів справи оригіналу ордера.
Водночас, у наведеній скаржником за приклад ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29.05.2019р. у справі №202/5348/18 зазначено, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреності, однак не зазначено, що оригінал ордеру або довіреності повинен бути приєднаний до матеріалів справи.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Подільський цемент" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Подільський цемент", с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2019р. у справі №924/656/19 - без змін.
2. Справу №924/656/19 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "29" листопада 2019 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.