21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 14/5026/1020/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси,
боржник - Закрите акціонерне товариство "Рось",
представники учасників справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (заявник апеляційної скарги)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019
у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Грека Б.М., Остапенка О.М.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз - Д"
про застосування наслідків недійсності правочину та визнання поточних вимог кредитора
у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про визнання банкрутом,
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рось" (далі - ЗАТ "Рось").
2. 21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
3. 24.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" (далі - ТОВ "Техносоюз-Д"), подано заяву з вимогами застосувати наслідки визнання недійсним укладеного між ТОВ "Техносоюз-Д" та ЗАТ "Рось" договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010, визнати поточні кредиторські вимоги ТОВ "Техносоюз-Д" в сумі 829 373 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів; зобов'язати ліквідатора банкрута внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Рось". Заявлені вимоги мотивовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, яку постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 залишено в силі, визнано недійсним укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д" договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось" від 27.04.2010. При прийнятті постанови Київським апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "Техносоюз-Д" на виконання умов спірного договору сплачено в загальній сумі 829 373 грн, однак з огляду на визнання Договору недійсним, вказані кошти отримані ЗАТ "Рось" без відповідної правової підстави.
4. 17.07.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області заяву ТОВ "Техносоюз-Д" задоволено частково. Визнано ТОВ "Техносоюз-Д" кредитором боржника на суму 701 424,48 грн, які підлягають погашенню в четверту чергу в ліквідаційній процедурі. У визнанні решти вимог відмовлено.
5. У квітні 2019 року, не погодившись з прийнятою 17.07.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 у справі № 14/5026/1020/2011 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Техносоюз-Д" про визнання поточних вимог кредитора.
6. Апелянт вказує, що він є колишнім працівником ЗАТ "Рось", а його вимоги до боржника по заробітній платі включені до реєстру вимог кредиторів.
7. Обґрунтовуючи подану скаргу, апелянт посилається неправильне застування судом першої інстанції положень частини першої статті 216 Цивільного кодексу України. Вказує, що у ТОВ "Техносоюз-Д" опинилося у власності майно боржника, а у боржника -ЗАТ "Рось" відсутні кошти та майно, однак тепер збільшилося зобов'язання на суму 701 424,48 грн, чим підприємству завдано збитків на вказану суму.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
8. 03.06.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 у справі № 14/5026/1020/2011 з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику, з посиланням на положення пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянт - ОСОБА_1 не набув статусу кредитора у справі про банкрутство у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", а відтак не наділений процесуальним правом на оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.07.2018 у даній справі.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. 01.07.2019 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 14/5026/1020/2011.
10. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що дійсно, він не є кредитором ЗАТ "Рось", тобто не звертався до господарського суду із заявою про визнання його кредитором. Проте, він є колишнім працівником банкрута, який заборгував йому заробітну плату та відомості про заборговану заробітну плату включено до реєстру вимог кредиторів, що затверджений ухвалою Господарського суду Черкаської області та знаходиться в матеріалах справи. Отже, будь які рішення в межах даної справи про банкрутство можуть впливати на його права та інтереси.
11. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено статті 55, 64 Конституції України, частину першу статті 17 Господарського процесуального кодексу України, чим позбавлено скаржника права на звернення до суду.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників даної справи до Верховного Суду не надходило.
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
14. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику, з підстав того, що апелянт не є не наділений процесуальним правом на оскарження ухвали суду першої інстанції від 17.07.2018 у даній справі про банкрутство ЗАТ "Рось".
15. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
16. Положення статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
18. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
19. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
20. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі " Принц Ліхтенштейну Ганс- Адам II проти Німеччини").
21. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Згідно з частиною другою статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
23. Відповідно до вимог частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
24. У справах про банкрутство, у яких судові рішення виносяться у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
25. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
26. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 5 статті 41 Господарського процесуального кодексу України).
27. Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013.
28. Положення статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) визначають, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
29. Верховний Суд зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
30. Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах даної справи про банкрутство відсутня ухвала господарського суду про визнання грошових вимог ОСОБА_1 до боржника - ЗАТ "Рось".
31. Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено, що ОСОБА_1 є забезпеченим кредитором боржника або іншою особою, яка відноситься до учасників провадження у справі про банкрутство.
32. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про те, що, у такому випадку, ОСОБА_1 не є учасником даної справи про банкрутство, а відтак і не наділений процесуальним правом на оскарження ухвали суду першої інстанції.
33. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із апеляційним господарським судом про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
34. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
36. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
37. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 14/5026/1020/2011 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Васьковський
Л. Катеринчук