88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"28" листопада 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/242/13
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши скаргу Данканича Андрія Андрійовича , с. Клячаново Мукачівського району б/н від 26.11.2019 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича щодо проведення дій з оцінки нерухомого майна та передачі майна на реалізацію, а саме: торгово-готельного комплексу загальною площею 715,8 кв.м., реєстраційний номер майна № 15072798 та земельної ділянки площею 0,3005 га., кадастровий номер №2122783202:02:020:0049 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності Данканич Андрію Андрійовичу такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», зупинити стягнення на підставі виконавчого документу та зупинити реалізацію арештованого майна
у справі №907/242/13
За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерного комерційного промислово- інвестиційного банку", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Данканич Андрія Андрійовича, с. Клячаново Мукачівського району
про стягнення 232146,65 доларів США (по курсу НБУ становить 1855548,17грн.)
Представники: не викликались
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.04.2013 року у справі № 907/242/13 (суддя Русняк В.С.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку", м. Київ було задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Данканич Андрія Андрійовича, АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) заборгованість за Кредитним Договором №27/4-06 від 11.12.2006 р. в сумі 220792,38 (двісті двадцять тисяч сімсот дев'яносто два долари США тридцять вісім центів) доларів США (в т.ч. 149000 доларів США боргу по кредиту та 71792,38 доларів США прострочених відсотків за користування кредитом) та суму 35295,87 (тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень вісімдесят сім копійок) грн. відшкодування судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 11175 доларів США пені за несвоєчасну сплату суми кредиту та 179,27 доларів США пені за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 рішення місцевого суду залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
На виконання вказаного рішення та постанови Львівського апеляційного господарського суду № 907/242/13 від 01.07.2013р., яка набрала законної сили 01.07.2013р. було видано наказ від 19.08.2013 року у справі № 907/242/13-г
26.11.2019 до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга Данканич Андрія Андрійовича , с. Клячаново Мукачівського району б/н від 26.11.2019 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича щодо проведення дій з оцінки нерухомого майна та передачі майна на реалізацію, а саме: торгово-готельного комплексу загальною площею 715,8 кв.м., реєстраційний номер майна № 15072798 та земельної ділянки площею 0,3005 га., кадастровий номер №2122783202:02:020:0049 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності Данканич Андрію Андрійовичу такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.339, 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
В п.9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"(зі змінами та доповненнями) зазначалось про те, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви.
Отже, у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Окрім цього згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як встановлено судом, в поданій скарзі заявник просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо не направлення на адресу боржника постанови про призначення експерта суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна з примусового виконання наказу суду; не повідомлення про результати проведеної оцінки оцінювачем у межах виконавчого провадження, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, скаржник у скарзі вказує на те, що про проведення реалізації майна довідався тільки із листа державного підприємства «СЕТАМ», копію якого приєднано до скарги. Водночас, подана скаржником копія листа в частині часу його складання не читабельна, і скаржником не подано належних та достатніх доказів у підтвердження факту отримання такого повідомлення 19.11.2019.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Встановлений вищенаведеною нормою господарського процесу десятиденний строк є процесуальним, в межах якого має бути вчинена така процесуальна дія як подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що відповідна скарги повинна подаватись суд із посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України, а не на норми Цивільного процесуального кодексу України.
За нормами ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху.
Одночасно, пунктом другим прохальної частини скарги заявник клопоче про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу (наказу суду) та зупинення реалізації арештованого майна відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши означену заяву, суд зазначає наступне.
Процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах передбачені розділом V Господарського процесуального кодексу України.
Так, зазначеним розділом зі статті 326 по 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік процесуальних дій, які вчиняються судом в межах виконавчого провадження.
Так, зокрема ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Отже, право на зупинення виконання рішення суду має суд касаційної інстанції, а не суд першої інстанції.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі змістом чинного ГПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VI "Судовий контроль за виконанням рішень".
При цьому, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Таким чином, розглядаючи скаргу на дії приватного виконавця у порядку статей 339-342 ГПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення передачі на реалізацію майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції приватного (державного) виконавця.
Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, постановленій у справі № 296/4819/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 459/3309/16-ц, у якому зазначено, що зупинення передачі майна на реалізацію, як наслідок передбачає зупинення виконання судового рішення, а законодавством не передбачено право суду зупинити в такій спосіб виконання судового рішення.
Тобто, порядок розгляду господарським судом скарг на дії державного чи приватного виконавця передбачений ст. ст. 339-343 Господарського процесуального кодексу України є відмінним від позовного провадження, та ним не передбачено застосування господарським судом будь-яких заходів забезпечення скарги, аналогічних нормам позовного провадження (ст. ст. 136, 137 ГПК України).
Суд зазначає, що повноваження судів першої інстанції при вирішенні справ визначені ГПК України, у тому числі й повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.
У ГПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року у справі № 5015/3902/12.
Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У частині п'ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
За таких обставин зупинення реалізації арештованого майна на стадії виконання рішення не відповідає засадам законності, диспозитивності та забезпечення права на оскарження дій та рішень приватного виконавця.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви боржника про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу та зупинення реалізації арештованого майна.
Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач (скаржник) не усунув недоліки позовної заяви (скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (скаргою).
Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Залишити без руху скаргу Данканича А.А .
2. Встановити Данканич А.А. строк на усунення недоліків скарги - 7 (сім) днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
3. Встановити Данканич А.А. спосіб усунення недоліків скарги шляхом подання суду належних доказів про отримання повідомлення про реалізацію майна 19.11.2019; визначити норми процесуального законодавства при розгляді скарги на дії виконавця у відповідності до вимог ГПК України, а не ЦПК України.
4. Відмовити у задоволенні заяви Данканич Андрія Андрійовича про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення реалізації арештованого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (28.11.2019) та може бути оскарження у частині пункту 4 резолютивної частини ухвали протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Закарпатської області.
Суддя Ремецькі О.Ф.