Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/743/18
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю" ЛОКО ДІДЖІТАЛ"
про зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1328,80 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном
Процесуальні дії по справі.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Локо Діджітал" про зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно та про стягнення 1328,80 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.
Рішенням господарського суду від 22.01.2019, яке постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 залишено без змін, відмовлено у задоволені позову.
Постановою Верховного суду від 02.07.2019 рішення господарського суду Житомирської області від 22.01.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 зі справи № 906/743/18 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2019 справу №906/743/18 розподілено судді Сікорській Н.А.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.07.2019 суд прийняв справу №906/743/18 до свого провадження. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 16.09.2019.
Ухвалою від 16.09.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.10.2019.
Ухвалою від 03.10.20191 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/743/18 до судового розгляду по суті на 31.10.2019.
Ухвалою від 31.10.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 19.11.2019.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на закінчення 31.03.2018 терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1569 від 30.09.2014 (з урахуванням додаткових договорів до нього), неповерненням орендованого майна позивачу всупереч п. 10.9 та 10.10 вказаного договору, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наявністю у зв'язку з цим, в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідач, до передачі справи на новий розгляд, заперечував проти позову з підстав того, що дія договору оренди № 1569 від 30.09.2014 не припинена і відповідач належним чином виконує умови договору, тому підстави для повернення орендованого майна та стягнення неустойки відсутні.
Відповідач проти стягнення неустойки також заперечив з тих підстав, що згідно акту звірки розрахунків від 01.05.2018, підписаного між Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень ПАТ "Українська залізниця" та відповідачем, сальдо станом на 01.05.2018 становить переплату у розмірі 8661,90 грн.
При новому розгляді справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Учасники справи повноважних представників в судове засідання не направили.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись своєчасно та належним чином.
08.11.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач про причини неявки повноваженого представника в судове засідання суд не повідомив.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В судовому засіданні від 19.11.2019 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
30.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ТОВ "Локо Діджітал" (відповідач, орендар) укладено договір оренди №1569 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) (а.с. 16-18 т.1).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - майданчик площею 3,2 кв.м. (реєстровий номер 04713033.35.БКТЦВК057), що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - "Коростенська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Південно - Західна залізниця", відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: Коростенський район, Горщаківська с/р, с. Березівка, ст. Гранітний, у смузі полоси відводу залізниці, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість за станом на 31.03.2014 та становить 2322,00 грн.
Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.
Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернет.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).
Пунктом 2.2. договору погоджено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
За приписами п. 2.4 договору, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2014 року 84,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2014 року.
За п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.
Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено до 01.04.2015 включно.
Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. договору).
Умовами п. 10.4. договору визначено, що продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.
Приписами п. 10.9 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю .
Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання, обов'язок щодо складання якого при поверненні майна покладається на орендаря (п. 10.10. договору).
Пунктом 10.11. договору встановлено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
На виконання умов укладеного договору, 30.09.2014 між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.19 т.1 зворотня сторона).
01.04.2015 між РВ ФДМУ по Житомирській області та відповідачем укладено додатковий договір № 1, п. 1 якого дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2014 № 1569 продовжено до 01.08.2015 (а. с.19 т.1).
17.07.2015 між РВ ФДМУ по Житомирській області та відповідачем укладено додатковий договір №2, п. 1 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2014 № 1569 до 31.12.2015 (а.с. 20 т.1).
Згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця".
Відповідно до ч. 6 ст. 2 вказаного Закону та ч. 2 загальних положень Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Положеннями ст. 20 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу.
За приписами п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 було утворено ПАТ "Українська залізниця", статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Згідно Зведеного переліку майна Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, орендоване відповідачем майно було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" (а. с. 34,35 т.1).
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Аналогічні положення щодо правонаступництва у разі зміни власника речі, переданої у найм, містяться у статті 770 ЦК України.
У зв'язку зі зміною орендодавця, 04.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (орендар, відповідач) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 (а.с. 21-22 т.1).
Згідно з п.1 додаткового договору, визначено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 30.09.2014 № 1569 є ПАТ "Укрзалізниця".
У тексті договору повне найменування - Відокремлений підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та скорочене - Коростенська дирекція залізничних перевезень передбачено замінити згідно з наказом від 01.12.2015 № 001 на Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; скорочена назва - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень (п. 2. додаткового договору).
У п. 3 додаткового договору викладено в новій редакції пункти договору, а саме :
- пункт 3.1 "Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 132,97 грн. без ПДВ.
"Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць".
- п. 3.6. "Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Пунктом 4 додаткового договору сторони також виклали в новій редакції п. 10.1 договору, згідно якого договір діє з 01.12.2015 до 31.03.2016 включно.
Усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін (п. 5 додаткового договору).
Відповідно до п. 7, даний додатковий договір є невід'ємною і складовою частиною Договору оренди від 30.09.2014 № 1569.
На виконання умов укладеного додаткового договору, 04.03.2016 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (а. с. 23 т.1), згідно з п. 1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди) - майданчик, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Горщаківська с/р, с. Березівка, ст. Гранітний, у смузі полоси відводу залізниці, площею 3,2 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 2322,00 грн.
Відповідно до п. 2 вказаного акту зазначено, що об'єкт оренди обліковується на балансі Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п. 10.1 договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору", а також до п.3.1 розділу 3 "Орендна плата" (а.с.24 та на звороті, 25, 26, 27 у т.1).
Так, додатковим договором від 11.04.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє до 30.06.2016 включно (а.с. 24 т.1).
Додатковим договором від 27.07.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє з 01.07.2016 до 31.07.2016 включно (а.с. 24 т.1 зворотна сторона).
Додатковим договором від 21.09.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє з 01.08.2016 до 31.10.2016 включно (а.с. 25) .
Додатковим договором від 12.12.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє з 01.11.2016 по 31.03.2017 включно.
Даним додатковим договором сторони також погодили викласти п. 3.1 догвоору в наступній редакції: "Орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 140,00 грн без ПДВ на місяць" (а.с. 26 т.1).
Додатковим договором від 27.04.2017 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно (а.с. 27 т.1).
05.12.2017 Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень направив на адресу відповідача лист, в якому у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна від 30.09.2016 № 1569 та не підписанням додаткових договорів, вимагав повернення орендованого майна згідно акту приймання-передавання ( а.с. 141 т. 1).
20.03.2018 за вих. № НЗР-5/277 Регіональною філією "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" направлено на адресу відповідача лист, в якому повідомлено відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018; вважає договір таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018; відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору вимагав повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі (а.с. 28 т.1).
Лист позивача від 20.03.2018 відповідачем отримано 23.03.2018 (а. с. 29 т.1 на зворотній стороні).
Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень направлено на адресу відповідача лист від 23.03.2018, вих. № ДН-4/01-4/456 (а. с. 30 т.1), в якому також зазначено, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку з закінченням 31.03.2018 строку дії договору, відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору дирекція вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі, який направити балансоутримувачу (а.с. 30 т.1). Даний лист відповідачем отримано 27.03.2018 (а.с. 31 т.1)
10.07.2018 виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень (балансоутримувач орендованого майна) направлено на адресу відповідача лист за вих. № ДН-4-01-4/108, в якому повторно викладено вимогу про повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі (а. с. 43 т. 1).
Зазначенйи лист відповідач отримав 12.07.2018, про що свідчить фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44 т.1).
Відповідно до актів, складених балансоутримувачем орендованого майна від 11.04.2018 та від 02.07.2018, орендоване згідно договору оренди майно орендарем не вивільнено та відповідно до акту приймання - передавання не повернуто (а.с.32, 33 т.1).
Таким чином, позивач вважає, що вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосовно повідомлення відповідача про закінчення 31.03.2018 договору оренди були додержані позивачем, тому договір 31.03.2018 припинив свою дію.
Крім того, оскільки відповідач на письмову вимогу позивача про повернення об'єкта оренди, орендоване майно не повернув, позивач на підставі ст. 785 ЦК України нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 01.04. 2018 по 31.07.2018, яка становить 1328,80 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 та додаткових договорів до нього.
За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 цього Кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з п. 10.1. договору сторони домовились, що договір укладено до 01.04.2015 включно.
Суд також встановив, що між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п. 10.1 договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору". Зокрема, Додатковим договором від 27.04.2017 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 сторони погодили, що договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно (а.с. 27 т.1). Тобто сторони погодили термін дії договору оренди на 3 (три ) місяці.
Дія договору оренди за відсутності заперечень орендодавця на підставі ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" автоматично пролонговувалась на період з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018.
Водночас, суд встановив, що листом від 20.03.2018 за вих. № НЗР-5/277, позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018; позивач вважає договір таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018; відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору позивач вимагав повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі (а.с. 28 т.1; а. с. 29 т.1 зворотня сторона).
Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
Норма ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом.
Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18.
Ураховуючи направлення позивачем 20.03.2018 (тобто в межах строку дії договору оренди) відповідачу на підставі частини 2 статті 17 "Про оренду державного та комунального майна" заяви про припинення дії договору оренди, суд дійшов висновку що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1569 від 30.09.2014, припинив свою дію 31.03.2018. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Водночас, суд зазначає, що листи від 05.12.2017 за № ДН-4/01-4/1491, від 23.03.2018 за № ДН-4/01-4/456, від 10.07.2018 за № ДН-4-01-4/108, направлені відповідачу балансоутримувачем орендованого майна, про повернення нерухомого майна з оренди також є підтвердженням факту відсутності наміру з боку орендодавця продовжувати договір оренди нерухомого майна № 1569 від 30.09.2014 після закінчення його дії.
Відповідно до приписів п. 1 ч.2 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 291 ГК України.
Частиною 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма узгоджена сторонами у п. 10.9 договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача.
Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на орендаря.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна в порядку пунктів 10.9,10.10 договору оренди.
За вказаних обставин вимога позивача про повернення орендованого нерухоме майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 1328,80 грн. неустойки, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд зазначає, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі.
Отже, враховуючи неповернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку, встановлену нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України .
З розрахунку позивача (а.с. 8-9 т.1) видно, що неустойку позивач нарахував за період з 01.04.2018 по 31.07.2018, яка становить 1328,80 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив що розрахунок є правомірним та арифметично вірним.
За вказаних обставин вимога позивач про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1328,80 грн.
Що стосується тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення неустойки, оскільки згідно акту звірки розрахунків від 01.05.2018 підписаного між Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень ПАТ "Українська залізниця" та відповідачем сальдо станом на 01.05.2018 становить переплату у розмірі 8661,90 грн, то суд зазначає, що наявність переплати у відповідача з орендних платежів не є підставою для відмови у стягненні з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України. Разом з тим суд зазначає, що відповідач не позбавлений права ставити питання про повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України чи зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.203 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд при новому розгляді справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору при зверненні до господарського суду, а також судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної та касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Локко Діджітал" ( 01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980) повернути Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) орендоване нерухоме майно передане в оренду за договором оренди від 30.09.2014 № 1569 , а саме майданчик площею 3,2 м.кв. , що знаходиться за адресою: Житомирська область, Короcтенський район, Горщаківська сільська рада, село Березівка, станція Гранітний, у смузі полоси відводу залізниці.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локко Діджітал" ( 01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) )
- 1328,80 грн неустойки;
- 3524,00 грн судового збору;
- 5286,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги;
- 7048,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.11.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- позивачу (рек. з повід.)
4- відповідачу (рек. з повід.)