25.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4055/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 року про відмову у видачі судового наказу у справі № 904/4055/19 (суддя Мілєва І.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" (65082, Одеська область, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 7а, ідентифікаційний код 36110921)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Нафтотранс" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 13, ідентифікаційний код 30099845)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором транспортного експедирування № 02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 156 746,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 року у справі № 904/4055/19 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Нафтотранс" грошової заборгованості за договором транспортного експедирування № 02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 156 746,60 грн.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції невірно розтлумачив поняття «право грошової вимоги», згідно якого може бути заявлено вимогу в порядку наказного провадження, шляхом неправильного застосування норм матеріального права - ст. 193 ГК України, статей 525 , 526 ЦК України та порушення норм процесуального права.
Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відсутність підпису актів надання послуг зі сторони боржника, свідчать про відсутність порушеного права заявника.
На думку апелянта, відмова боржника приймати виконанні послуги та здійснювати оплату не може сприйматись як відсутність господарських операцій за Договором, невиконання Заявником умов Договору та відсутність порушення прав заявника за цим договором.
Заявник вважає помилковою відмову у видачі наказу на підставі статті 150 ГПК України, оскільки взаємовідносини сторін виникли на підставі Договору транспортного експедирування, за яким заявник виконав свої зобов'язання, а боржник не виконав, а тому, заборгованість боржника підлягала стягненню на підставі наказу.
З огляду на наведені обставини, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 року у справі № 904/4055/19 про відмову у видачі судового наказу; з урахуванням положень ст.271 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомленням (виклику) учасників справи; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, 25.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова Компанія "Нафтотранс" (клієнт) був укладений договір транспортного експедирування № 02/25-02 (далі - договір), за умовами якого клієнт доручає експедитору, а експедитор в інтересах клієнта забезпечує надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, що перевозяться, в залежності від конкретного комбінованого транспортного ланцюга, розробленого для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним і автомобільним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.
Відповідно до положень розділу 2 договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
На виконання зобов'язань за цим договором експедитор здійснював отримання, експедирування контейнера з вантажем, який прибув до Одеського морського порту та був відвантажений з борта судна 04.03.2019.
На виконання договору брокером ТОВ "Брокерське Агенство "Каяніс" 27.02.2019 була оформлена митна Декларація UA700000/2019/900588.
За згодою клієнта експедитор 04.03.2019 організував перевезення вантажу. В цей же день перевізник надав під завантаження автомобіль марки DAF модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп з реєстраційним номером НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 (водій), що підтверджується видатковим ордером № 0427984 від 04.03.2019. Контейнер з вантажем був завантажений на автомобіль, наданий перевізником. Передача вантажу перевізнику була оформлена Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 043670 від 04.03.2019. Водій отримав вантаж та розписався про його отримання в обумовлений договором термін. З метою здійснення митного оформлення вантажу клієнт супроводжував водія з моменту виїзду з Одеського морського торговельного порту і до пункту призначення - Донецької митниці ДФС. Впродовж всієї дороги водій та клієнт не зупинялися та чітко дотримувалися маршруту.
Після прибуття вантажу до Донецької митниці ДФС за згодою Клієнта та за вимогою менеджера з логістики ТОВ "БА "Каяніс" Маслової Т.Л. під митним наглядом Донецької митниці ДФС був проведений попередній фізичний (ідентифікаційний) огляд вантажу, внаслідок чого за заявою клієнта первинна пломба № J863252 була знята представниками Донецької митниці ДФС. При відкритті контейнера працівниками Донецької митниці ДФС була виявлена невідповідність вантажу у контейнері та вантажу, вказаному у товаросупровідних документах, про що було складено Акт про проведення фізичного (ідентифікаційного) огляду товарів та інших предметів б/н від 05.03.2019.
Після проведення попереднього фізичного (ідентифікаційного) огляду вантажу Донецькою митницею ДФС була навішена нова пломба с відтиском "Митниця 700/156".
На наступний день, 06.03.2019 було викликано представників Торгово-Промислової Палати України у м. Маріуполь для оформлення експертизи відповідності або невідповідності вантажу заявленому товару, внаслідок чого представниками ТПП було знято пломбу Донецької митниці ДФС (700/156). Після проведення огляду головним інспектором митного посту "Маріуполь спеціалізований" Донецької митниці ДФС - Ігнатушиним А.А. на контейнер CSLU 2202446 була навішена пломба з відтиском "Митниця 700/078".
Відповідно до пояснень, наданих у листі продавця вантажу від 15.03.2019, яку надав експедитору клієнт, вказаний вантаж - "вогнетривкий пісок" (код УКТ ЗЕД 250510), був відправлений помилково замість "лому мідної проволоки" (код УКТ ЗЕД 740400). У вищенаведеному листі продавець вказував, що клієнт та продавець дійшли згоди залишити даний товар у власності Клієнта, та окремо повторно відправити первинний вантаж - "лом мідної проволоки".
Водночас, генеральним директором ТОВ "Нафтова компанія "Нафтотранс" Андрюховим С. Г . було прийнято рішення про повернення вантажу продавцю, який прибув за коносаментом COSU6143619380 у зв'язку з невідповідністю товару, вказаному у товарно-розпорядчих документах вантажу. Так, клієнтом був відправлений гарантійний лист № 10/15 від 19.03.2019 на ім'я експедитора, відповідно до якого клієнт гарантував оплатити послуги з транспортно-експедиторського обслуговування помилково відправленого вантажу відповідно до умов договору. В подальшому через ненадання відправником підтвердження щодо прийняття вантажу, клієнтом та експедитором була скасовано митна декларація у режимі реекспорту.
Однак, клієнтом не було здійснено оплату послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу відповідно до умов договору.
У зв'язку з вищенаведеним, на виконання вимог пункту 2.1.3. договору експедитор самостійно оплатив послуги третіх осіб:
- термінальні послуги (надання території для паркування одного автотранспортного засобу в місці прибуття з 20.03.2019 по 19.04.2019;
- транспортні послуги з перевезення вантажу,
- понаднормове використання автотранспорту CSLU2202446;
- понаднормове використання контейнера CSLU2202446;
- послуги судноплавної контейнерної лінії.
З метою оплати послуг, наданих третіми особами експедитором були надіслану клієнту: Акт надання послуг від 08.05.2019 за № 486, вартість наданих експедитором послуг в сумі 8 190,00 грн. (з врахуванням ПДВ), Акт надання послуг від 14.05.2019 за № 498, вартість наданих експедитором послуг в сумі 108 184,54 грн. (з врахуванням ПДВ).
Експедитор, на виконання вимог п. 4.1.,4.2. договору, належним чином повідомив клієнта та також надіслав на його адресу засобами поштового зв'язку: рахунок на оплату від 08.05.2019 за № 21007 в сумі 8 190,00 грн. (за термінальні послуги CSLU2202446); рахунок на оплату від 14.05.2019 року за № 21236 в сумі 108184,54 грн. (за понаднормове використання автотранспорту CSLU2202446, понаднормове використання контейнера CSLU2202446).
Заявник зазначає, що на адресу клієнта була надіслана претензія вих. № 128/05-19 від 22.05.2019, на яку експедитор отримав відповідь вих. № 1/06 від 03.06.2019, відповідно до якої клієнт відмовився здійснити оплату витрат експедитора.
Таким чином, експедитор належним чином виконав свої зобов'язання за договором, організував виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Клієнт, в свою чергу, всупереч положенням пунктів 2.1.3., 2.2.8., 3.2.7., 3.2.11., 5.1.3. договору не здійснив оплату витрат експедитора та не відшкодував додаткові витрати, понесені експедитором.
Заявник надав до суду копії Акту надання послуг № 486 від 08.05.2019 про надання експедитором послуг на суму 8 190,00 грн. з ПДВ та Акт надання послуг № 498 від 14.05.2019 про надання експедитором послуг на суму 108 184,54 грн. з ПДВ., які підписані лише зі сторони заявника.
Підписані обома сторонами акти надання послуг за договором заявником до суду не надано.
Заявником на адресу клієнта була надіслана претензія вих. № 128/05-19 від 22.05.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Нафтотранс" надало відповідь на претензію № 1/06 від 03.06.2019, відповідно до якої якби експедитор зважив би контейнер на території порту, то одразу б зупинили перевезення, оскільки вже була би видна різниця у масі вантажу. За даними Коносаменту вага нетто вантажу 20 тонн, а фактична 18 тон. Усі служби митниці, служба порту, Морський перевізник в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Коско Шиппинг Лайнз (Україна) Ко., ЛТД" здійснили видачу вантажу без зауважень, а експедитор без зауважень прийняв до перевезення вантаж, не зробив запис до СМR. Експедитор не записав до CMR номера пломби згідно Коносаменту. Якщо це трапилось, то експедитор, який професійно займається цією комерційною діяльністю, прийняв на себе усі ризики перед клієнтом. Вантаж експедитор отримав на території порту о 16.00, а водій експедитора подзвонив до клієнта тільки о 20.00. Де водій з вантажем був 4 години невідомо. Водій одразу порушив маршрут транспортування та поїхав на якусь транспортну автобазу м. Одеса відвозити якісь папери та за власним бажанням. Заїзд на автобазу не входив в план перевезення клієнта. На автобазі з пломбою могли зробити підміну. Водієм, експедитором, перевізником 04.03.2019 прийнято до перевезення вантаж з описом згідно CMR № 043670 у кількості 20 місць, з найменуванням вантажу, з визначеною вагою, супровідними документами до вантажу (коносамент, інвойс), який наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезення. Контейнер був з опломбуванням, але про це не свідчать дані накладної CMR , також до CMR не занесено жодних зауважень та застережень стосовно вантажу, а це значить що відповідність вантажу засвідчена печаткою перевізника та водієм. Якщо у CMR вказано більше ніж одне місце у контейнері, то таке транспортування визначається вмістом у контейнері, а не тільки оболонкою контейнера. Один екземпляр TTH/CMR залишено у клієнта, а три TTH/CMR передано обратно водію.
Отже, водієм також було прийнято до перевезення вантаж у кількості, визначеній товарно-транспортними документами, оскільки у накладних ним не зазначені будь-які застереження щодо невідповідності таких відомостей фактичним даним. Пояснення водія щодо того, що він не був присутній при завантажені автомобіля та не був обізнаний про товар та кількість такого, який прийняв до перевезення, не підтверджені даними TTH/CMR , а іншими доказами такі доводи підтверджуватися не можуть, у силу ст. 77 ГПК України.
Крім того, експедитор та водій, стверджуючи про відсутність водія при навантажені вантажу, підтверджують порушення ним норм законодавства щодо його обов'язку перед виїздом перевірити і забезпечити правильність розміщення та кріплення вантажу, перевірити вагу вантажу для забезпечення безпеки дорожнього руху. Цього зроблено не було. Також, дані TTH/CMR не містять інформації про наявність та цілісність пломб. За поясненнями водія (письмові пояснення від 05.03.2019) у митниці при огляді контейнеру та вантажу виявилося відсутність описаного у CMR вантажу та пломба була знята ним самостійно із задніх дверей контейнеру. Працівник митниці на прохання клієнта зберіг зруйновану пломбу та додав її до матеріалів справи відділу митного контролю. Оскільки водій самостійно зруйнував пломбу, то це позбавляє права водія, перевізника та експедитора довести відсутність своєї вини у втраті вантажу під час перевезення цілісністю пломб. Разом з тим, за поясненнями клієнта, автомобіль (контейнер) прибув з пломбою на перший погляд цілісною, але ніхто крім водія її не встиг оглянути та переконатися в її цілісності. Та вигляд вантажних місць вказував на повну відсутність описаного вантажу в контейнері. Враховуючи викладене, клієнт відмовився здійснити оплату витрат експедитора.
Звертаючись із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Нафтотранс" грошової заборгованості за договором транспортного експедирування № 02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 156 746,60 грн., заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" посилався на те, що клієнтом не було здійснено оплату послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу відповідно до умов договору, внаслідок чого експедитор самостійно оплатив послуги третіх осіб, а тому просив видати наказ про стягнення з боржника витрат експедитора та додаткових витрат, понесених експедитором.
Відмовляючи у видачі судового наказу, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності безспірності заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" вимог, оскільки боржник не визнає та повністю заперечує наявність заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Частиною 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, сума грошових вимог заявника складає 156 746 ,60 грн., що відповідає нормам статті 148 ГПК України.
Разом з цим, частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог. Відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, заявником на підтвердження виконання умов контракту не надано підписані сторонами та скріплені їх печатками первинні документи, такі як Акти надання послуг.
Крім того, з наданих до заяви про видачу судового наказу доказів, а саме: відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Нафтотранс" на претензію вбачається, що боржник не визнає та повністю заперечує наявність заборгованості, що свідчить про відсутність безспірності заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" вимог.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу, за яким звернувся заявник.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що заявник не позбавлений права звернення до суду в порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 року у справі № 904/4055/19 про відмову у видачі судового наказу- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрідат Одеса".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ч.3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2019року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя І.Г.Іванов
Суддя М.О. Дармін