вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" листопада 2019 р. Справа № 910/8171/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Дідиченко М.А.
Смірнової Л.Г.
представники сторін не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 р. (повний текст складено 27.08.2019 р.)
у справі № 910/8171/19 (суддя - Селівон А.М.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 888,69 грн.,-
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 888,69 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною доставкою відповідачем вантажу у міжнародному сполученні, перевезення якого підтверджується залізничною накладною № 52347895 від 16.10.2018 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2019 р. у справі № 910/8171/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 10 705,05 грн. штрафу та 1 888,60 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем за залізничною накладною № 52347895 від 16.10.2018 р. доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), що у відповідності до ст. 45 УМВС є підставою для застосування до перевізника відповідальності у вигляді неустойки (штрафу), яка за перерахунком суду становить 10 705,05 грн. В решті позову відмовлено, оскільки розрахунок неустойки позивачем помилково здійснено не на провізну плату, як передбачено УМВС, а на додаткові збори.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про зменшення штрафних санкцій до 5 % від розміру позовних вимог.
Умотивовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказував, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні його заяви про зменшення неустойки до 5 %, з огляду на відсутність понесених позивачем збитків, внаслідок порушення перевізником термінів доставки вантажу, а також на складну фінансово-економічну ситуацію товариства та економічно-політичне становище в державі. Водночас апелянт вказував на передчасність звернення позивача з даним позовом, оскільки строк для надання відповідачем відповіді на його претензію на час подання позивачем позову не закінчився.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р., поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження); зупинено дію оскаржуваного рішення до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.
21.10.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2017 р. між приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) та компанією "MERTRADE spol s.r.о." (покупець) укладено контракт № 862/17 (контракт), за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити бензол сирий кам'яновугільний марки БС та марки БС-1 (товар).
Згідно пункту 1.2 контракту кількість кожної місячної партії товару зазначається у специфікаціях (додатках) до даного контракту.
Зі змісту специфікації № 44 від 01.10.2018 р. вбачається, що постачанню підлягав бензол сирий кам'яновугільний, марки БС, кількістю 1 200,00 тон +/-10 % фактичної ваги при постачанні в цистернах, ціною 437,00 Євро за 1 тону фактичної ваги, дата відвантаження жовтень 2018 р., період постачання до 20.11.2018 р. Загальна вартість 524 400,00 євро +/-10%.
На виконання умов контракту 16.10.2018 р. продавцем зі станції Авдіївка Донецької залізниці на адресу отримувача СВС с.р.о. Вояни, 07672, Словацька республіка - 7 672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення: Вояни, Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (зксп. ЖСР) 168708 Матьовце (зксп. ЖСР), згідно накладної СМГС № 52347895 відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51256055 УЗ, провізна плата складає 59 472,60 грн. та додаткові збори 1 020,20 грн.
28.10.2018 р. (графа 34 накладної) вагон № 51256055 УЗ прибув на станцію Ужгород, в подальшому на станцію Матьовце, та 29.10.2018 р. на станцію призначення, про що свідчить відповідний календарний штемпель станції Вояни ЖСР у п. 27 залізничної накладної № 52347895, та був переданий отримувачу СВС с.р.о Вояни 07672, Словацька Республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с.
27.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 11/02/152 про сплату неустойки в розмірі 10 888,69 грн. за перевищення терміну доставки вантажу.
Предметом спору є стягнення неустойки з відповідача у розмірі 10 888,69 грн. у зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажу.
Приписами статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно пункту 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Оскільки перевезення вантажу за накладною здійснювалось у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються відповідними угодами про залізничні міжнародні сполучення.
За умовами параграфів 2, 3 статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. зі змінами та доповненнями (далі - УМВС), строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Параграфами 5, 7 статті 24 УМВС визначено, що перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж за залізничною накладною № 52347895 відправлений зі станції Авдіївка 16.10.2018 р., тому перебіг строку доставки вантажу розпочато 17.10.2018 р. Вантаж прибув на станцію призначення 29.10.2018 р., тобто, через 13 діб. При цьому, відстань перевезення, що зазначається у п. 38 накладної, складає УЗ-1591 км+ЖСР-10 км. = 1601 км. Термін доставки вантажу складає 10 діб (1601км/200км=8,01 діб=9 діб+1 доба (на операції, пов'язані з відправленням вантажу), тобто фактичний термін доставки вантажу за накладною № 52347895 перевищує встановлений параграфами 2, 3, 5, 7 ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення термін доставки на 3 доби.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки; 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику (параграф 1 статті 47 УМВС).
За приписами параграфу 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.12.2018 р. позивачем надіслана відповідачу претензія № 11/02/152 в порядку ст. 46 УМВС, яка мала бути розглянута протягом 180 днів. Водночас доказів отримання претензії матеріали справи не містять.
Позивач звернувся із позовом у даній справі 20.06.2019 р., про що свідчить відмітка на поштовому конверті, отже на дату звернення із позовом час розгляду відповідачем претензії не сплив, відтак позивачем не дотримано обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи наведене, позивач передчасно звернувся до суду, що дає підстави для відмови у задоволенні позову.
Інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення відповідача не досліджуються з огляду на встановлення факту відсутності порушеного права позивача на час звернення із даним позовом.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Виходячи із того, що апелянт оскаржує рішення у частині задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на оскаржене рішення суду становить 2 881,50 грн. (1 921,00 грн. * 150 %), оскільки пропорційно визначена сума судового збору від розміру оспорюваної суми є меншою від встановленого підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" мінімального розміру судового збору.
Враховуючи, що апелянтом сплачено 2 832,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, то інша частина судового збору за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 р. у справі № 910/8171/19 частково задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 р. у справі № 910/8171/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ЄДРПОУ 00191075) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; ЄДРПОУ 40075815) 2 832,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ЄДРПОУ 00191075) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 48,60 грн.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/8171/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.11.2019 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Дідиченко
Л.Г. Смірнова