26 листопада 2019 року
Київ
справа №320/7022/18
адміністративне провадження №К/9901/29274/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 320/7022/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМАШСТРОЙ 2012» до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник Головне управління ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційна скарга Головного управління ДПС у Київський області була залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
18.11.2019 на адресу суду скаржником було надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на тимчасове блокування рахунків Державною казначейською службою.
Залишення касаційної скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання.
Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що скаржником не додано доказів саме у справі № 320/7022/18 щодо вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання фінансування для сплати судового збору, чим не виконанні вимоги ухвали Верховного Суду, окрім того, відсутні будь-які докази того, що у разі продовження строку на усунення недоліків вони будуть усунені у встановлений термін. Крім того наявність вимоги Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області по справі № 810/4216/18 ніяким чином не відноситься до сплати судового збору у справі № 320/7022/18, щодо якої була подана касаційна скарга.
У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку.
Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області повернути.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Васильєва