Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 806/3625/15
адміністративні провадження № К/9901/10098/18, № К/9901/К/9901/10099/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії Української Православної церкви Московської Патріархії на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016р. (судді - Жизневська А.В., Малахова Н.М., Моніч Б.С.) у справі за позовом Єпархіального управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном, Свято-Покровської громади міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю України, заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу у м. Житомирі Сербіна С.Л., третя особа - Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії Української Православної церкви Московської Патріархії про визнання неправомірною бездіяльності, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації,
У серпні 2015 року Єпархіальне управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та Свято-Покровська громада міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном звернулись до суду з позовом, в якому просили:
визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу у місті Житомирі Сербіна С.Л. щодо не скасування в період з 12.02.2015р. по 18.03.2015р. реєстрації за №ЖТ202133580770 від 24.12.2013р. декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Громадський будинок-церква на площі Соборній, 3, м. Малин», яка була подана представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату;
скасувати реєстрацію за №ЖТ202133580770 від 24.12.2013р. декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Громадський будинок-церква на площі Соборній, 3, м. Малин», яка була подана представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що відповідачем проведено реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Громадський будинок-церква на площі Соборній , 3 , м. Малин» №ЖТ202133580770 від 24.12.2013р., яку подано до інспекції представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату. В свою чергу, зазначеного храму Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату не будувала, жодного відношення до зазначеної будівлі вказана конфесія не має, а декларацію подано представником незаконно створеної нової юридичної особи з такою ж назвою. Такий факт встановлено прокуратурою Малинського району Житомирської області, а тому оскільки інформація у декларації не відповідає дійсності, вона підлягає скасуванню інспекцією ДАБІ відповідно до положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 29 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності від 19.03.2013р. №95.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання представника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування реєстрації за №ЖТ 202133580770 від 24.12.2013р. декларації про готовність об'єкта до експлуатації « Громадський будинок-церква на площі Соборній , 3 м. Малин», яка була подана представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату.
Позовні вимоги в цій частині задоволено. Визнано неправомірною та скасовано реєстрацію декларації за №ЖТ 202133580770 від 24.12.2013р. про готовність об'єкта до експлуатації «Громадський будинок-церква на площі Соборній , 3 м. Малин», яка була подана представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р., якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, залишено без змін.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України та третя особа - Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії Української Православної церкви Московської Патріархії, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, а третя особа просила скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що подані представником Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії Української Православної церкви Московської Патріархії документи, які необхідно подати замовнику для прийняття об'єкта в експлуатацію, в повному обсязі відповідали вимогам чинного законодавства України, в тому числі Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності від 19.03.2013р. №95, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення декларації замовнику з тих підстав, на які покликається позивач.
Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що прийнята інспекцією ДАБІ декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2013р. №ЖТ 202133580770 не узгоджується з документами, доданими до неї, а саме - Державним актом на право постійного користування землею, є помилковим та необґрунтованим, оскільки зазначений державний акт виданий громаді Свято-Покровської церкви, а відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ зареєстрована за адресою, зазначеною у державному акті, що беззаперечно підтверджує її належність до громади церкви, якій видано державний акт на право постійного користування землею.
Крім того, посилається на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на вказаний вище об'єкт зареєстровано за Свято-Покровською парафією Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ.
Відповідач вважає, що між позивачами та третьою особою існує спір про право власності на збудовану будівлю церкви, а тому даний спір не стосується правомірності дій інспекції Державної архітектурно-будівельного контролю України щодо реєстрації декларації.
Третя особа в обґрунтування її касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції не досліджено оригінали правовстановлюючих документів, при цьому оригінал Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖЕ №001875 суду не надавався, а наявна в матеріалах справи його копія не засвідчена нотаріально. Вважає, що апеляційним судом ухвалено постанову про часткове задоволення позову лише на підставі доказу, який не був безпосередньо, всебічно та об'єктивно досліджений, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.
Відзиву на касаційні скарги до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області «Про виділення, вилучення, передачу у власність та надання в користування земельних ділянок» від 19.08.1999р. №162 відповідно до Земельного кодексу України надано в постійне користування земельну ділянку Громаді Свято-Покровської церкви площею 0,2026 га. (том І а.с. 55)
Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖТ №001875 право постійного користування землею за адресою: площа Соборна, 3, місто Малин надано Громаді Свято-Покровської церкви. (том І а.с. 56 - 57)
В подальшому на вказаній земельній ділянці побудовано храм - «Громадський будинок - церква», який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, будинок 3.
23.12.2013р. Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області із заявою про прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію відповідно до положень пункту 9 Розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». (том І а.с. 155)
До вказаної заяви додано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення), засвідчену копію Державного акту на право постійного користування землею, виданого Громаді Свято-Покровської церкви та Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта. (том І а.с. 156 - 168)
24.12.2013р. за результатами розгляду зазначеної заяви, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ЖТ202133580770. (том І а.с. 156).
Листом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю України у Житомирській області від 11.03.2014р. №2-17/931/14 повідомлено настоятеля Свято-Покровської парафії м. Малина про те, що подана Свято-Покровською парафією Овруцько-Коростенської Єпархії Української православної церкви декларація про готовність об'єкта до експлуатації «Громадський будинок-церква на площі Соборній , 3, м. Малин» відповідно до Порядку від 19.03.2013р. №95 зареєстрована за №ЖТ 202133580770 від 24.12.2013р. (том І а.с. 137)
18.02.2015р. Єпархіальне управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном звернулось до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю України у Житомирській області із заявою про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЖТ 202133580770 від 24.12.2013р. (том І а.с. 169 - 170)
Листом заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу у місті Житомирі Сербіним С.Л. від 18.03.2015р. №1006-14-17/785 повідомлено Єпархіальне управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном про те, що Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності від 19.03.2013р. №95 не передбачено скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, і підстави для відмови у реєстрації декларації були відсутні. (том І а.с. 13 - 14)
Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивачі звернулись до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Громада Свято-Покровської церкви отримала спірну земельну ділянку у постійне користування, Державний акт на право постійного користування виданий громаді церкви, а не конкретній фізичній чи юридичній особі, подана для реєстрації декларації копія Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою засвідчена належним чином, заява про прийняття об'єкта (побудованого на цій землі храму) до експлуатації та додані до неї документи, в тому числі технічний паспорт і звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту, також відповідали Порядку від 19.03.2013р. №95, а тому на час їх розгляду у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови у реєстрації поданої йому декларації.
При цьому суд виходив з того, що з наданих у справі доказів вбачається, що між позивачами та третьою особою існує спір про право власності на збудовану церкву, і такий спір не стосується правомірності дій відповідачів щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а тому судом визнано такі докази неналежними.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Державний акт на право постійного користування землею міг переходити від однієї громади до іншої, оскільки на його засвідченій копії відсутні печатки Кримської єпархії РИПЦ Свято-Покровської парафії, в той час як на копії, наданій позивачем, така печатка вже наявна, що також підтверджує наявність спору про право між двома Громадами Свято-Покровської парафії на збудовану будівлю на одній спірній земельній ділянці.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації декларації і приймаючи в цій частині нову постанову про їх задоволення, апеляційний суд виходив з того, що хоча спірну декларацію подано Свято-Покровською парафією Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ, проте до неї надано правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка не належить Свято-Покровській парафії Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що як вбачається з представленої копії з копії Державного акту на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка, на якій побудовано церкву, належить Громаді Свято-Покровської церкви. Будь-які докази про причетність до даної землі Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ у справі відсутні. Водночас представники Громади Свято-Покровської церкви в ході розгляду справи категорично заперечували і не підтвердили надання будь-яких повноважень Свято-Покровській парафії Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ на оформлення декларації на збудовану ними церкву на виділеній їм земельній ділянці.
Відтак, прийняття такої декларації з документами, які з нею не узгоджуються, є порушенням пункту 3.4 Порядку від 19.03.2013р. №95, а відповідач мав підстави для повернення такої декларації замовнику.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції статті 159 КАС України, оскільки свої висновки щодо можливого переходу документів від однієї релігійної громади до іншої суд першої інстанції зробив на припущеннях, і такі припущення не підтверджено жодним доказом, що містяться в матеріалах справи.
Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції станом на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (частина друга статті 2 КАС України)
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України)
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Такі положення процесуального закону відповідають положенням статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017р.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявність майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
У постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».
Приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Крім того, у постанові від 14.11.2019р. у справі №2а-11449/11 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах прийшла до висновку про те, що позовні вимоги щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою відповідних будівельних робіт.
Велика Палата у цій постанові дійшла також висновку, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для третьої особи, якій їх адресовано. Оскаржуючи законність прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію позивач фактично заперечує права третьої особи на користування земельною ділянкою та розпорядження майном (будівлею) на цій землі.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018р. у справі №815/1568/16 та від 22.11.2019р. у справі №808/331/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.
У справі, яка розглядається, позивачі, оскаржуючи реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за Свято-Покровською парафією Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату, обґрунтовували позовні вимоги, зокрема, тим, що земельна ділянка, на якій збудовано храм, належить їм на праві постійного користування, ніякого відношення до зведення храму Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської Єпархії УПЦ Московського патріархату не мала, а тому їх представник не мав права на звернення до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю України із вимогою про реєстрацію вказаної декларації.
Таким чином, позивачі звернулись до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на їх думку, права Свято-Покровської громади міста Малин на користування земельною ділянкою.
Такі доводи та обґрунтування позовних вимог свідчать, що позивачі заперечують право третьої особи як на земельну ділянку, так і на будівлю, яка на ній збудована.
При цьому позивачі оскаржують дії відповідача щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, хоча заявниками таких дій вони не були.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки проведення незаконної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та протиправна бездіяльність заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу у м. Житомирі Сербіна С.Л., як суб'єкта наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття Свято-Покровською парафією Овруцько-Коростенською Єпархією УПЦ Московського патріархату права власності на збудовану церкву в м. Малин на площі Соборній 3, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що в свою чергу виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки справу розглянуто з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської Єпархії Української Православної церкви Московської Патріархії задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016р. у даній справі скасувати.
Провадження у справі №806/3625/15 закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук