03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/13635/19
Головуючий у першій інстанції - Чередніченко Н.П.
Номер провадження № 22-ц/824/15842/2019
27 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера, подану представником Савченко Вікторією Сергіївною, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до якої просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та визначити стягувачем за відповідною ухвалою ОСОБА_2 , а боржником - АТ «CGM Czech a.s.»
Заяву мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 20 серпня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника Йозефа Хромяка та ОСОБА_2 , скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , витребувано вказано квартиру на користь АТ «CGM Czech a.s.» та стягнуто з АТ «CGM Czech a.s.» на користь ОСОБА_2 300 162,10 грн, що становить 22 700 доларів США.
Заявник вказує, що зазначена постанова в подальшому нею буде оскаржена, оскільки, вона категорично з нею не погоджується, так як є добросовісним набувачем. Однак, з огляду на те, що нею були понесені значні витрати на утримання квартири та її поліпшення, на даний час вона вимушена готувати позов про стягнення з АТ «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера грошових коштів та відшкодування шкоди, що потребує часу в частині необхідності підготовки всіх доказів на підтвердження розміру шкоди. З огляду на те, що АТ «CGM Czech a.s.» немає місцезнаходження в Україні, та єдиним відомим майном в Україні є квартира АДРЕСА_1 , а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в подальшому, заявник просить забезпечити позов до його подання, шляхом накладення арешту на зазначену квартиру.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його подання задоволено й накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміля Фішера - Савченко В.С. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні вимог відмовити. Судові витрати покласти на заявника ОСОБА_2 .
Апелянт вважає, що ухвала від 05 липня 2019 року винесена з грубим порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на помилковий висновок суду першої інстанції про надання заявником достатніх доказів на підтвердження того, що саме АТ «CGM Czech a.s.» є власником квартири, адже дані обставини не відповідають дійсності та суперечать обставинам справи.
Апелянт зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири укладений сторонами та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , витребувано у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року було зупинено дію вищевказаної постанови, а тому апелянт не звертався до державного реєстратора задля внесення запису про державну реєстрацію права на спірну квартиру. Тому, на думку апелянта, право власності на спірну квартиру на момент подачі заяви про забезпечення позову належало заявнику.
Разом із тим апелянт вказує на повторність накладення арешту на спірну квартиру, застосованого ухвалою від 05 липня 2019 року, адже заходи забезпечення позову у справі №752/4526/17 шляхом накладення арешту на спірну квартиру не були скасованими ні рішенням від 19 грудня 2018 року, а ні постановою від 05 червня 2019 року.
Окрім того, апелянт зазначає, що судом не з'ясовано реальної загрози ускладнення або неможливості виконання можливого рішення суду, а заявником не було мотивовано його заяву про забезпечення позову, не надано жодного обґрунтування необхідності забезпечувати позов шляхом накладення арешту, а посилання заявника на можливу тривалість судового спору не є належним доказом для вжиття заходів забезпечення позову та жодним чином не свідчить про існування реальної загрози невиконання чи істотного ускладнення у виконанні можливого рішення суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, розглянувши подану 03 липня 2019 року ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та задовольнивши її мотивував свою ухвалу тим, що предметом розгляду майбутнього позову буде відшкодування матеріальної шкоди у вигляді значної суми коштів, тому суд вважає вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на квартиру співмірними із заявленими в майбутньому позовними вимогами, а тому доходить висновку про задоволення поданої заяви та накладення арешту на квартиру, оскільки, на думку суду, вбачається ймовірність ускладнення виконання чи невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом заяви ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала першої інстанції про забезпечення позову не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 серпня 2014 року між ОСОБА_2 з однієї сторона ти АТ «CGM Czech a.s.» з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), відповідно до якого АТ «CGM Czech a.s.» зобов'язується передати нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , поверх п'ятнадцятий , загальною площею 113,5 кв.м., а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти її та сплатити обговорену грошову суму. Ціна продажу нерухомого майна - квартири визначається сторонами у розмірі 300 162,10 грн, що становить 22 700 доларів США (а.с.11-12).
Відповідно до платіжного доручення №1 від 21 серпня 2014 року ОСОБА_2 сплатила на користь АТ «CGM Czech a.s.» грошові кошти у розмірі 300 162,10 грн (а.с.13).
Відповідно до копії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року у справі №752/4256/17 за позовом АТ «CGM Czech a.s.» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П. про визнання правочину недійсним, витребування майна, у задоволенні позовних вимог АТ «CGM Czech a.s.» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) від 20 серпня 2014 року, який укладено маж АТ «CGM Czech a.s.» та ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.14-22).
Разом з тим, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ «CGM Czech a.s.» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири укладений сторонами та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , витребувано у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 (а.с.30-33).
Відповідно до наданої довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 червня 2019 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 . Окрім того, відповідно до запису про обтяження №19498969 від 17 березня 2017 року на вказану квартиру накладено арешт ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі №752/4256/17. Вказаний арешт накладено на майно ОСОБА_2 (а.с.69, 103-105, 110-111).
Вказаний арешт квартири АДРЕСА_1 не було скасовано і він був чинним на момент постановлення оскаржуваної ухвали у даній цивільній справі.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях, а факт того, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, постановленого за наслідками розгляду його позову, має бути доведеним належними, допустимими та достовірними доказами.
Таким чином, колегія суддів, оцінивши подані до суду докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не надала до суду першої інстанції достатніх та належних доказів, які б обумовили наявність фактичних обставин справи, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема арешту нерухомого майна. ОСОБА_2 вже скористалась своїм правом на забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну квартиру, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі №752/4256/17, а тому, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим чи значно ускладнить виконання можливого рішення суду в майбутньому.
Також, звертаючись до суду із вказаною заявою про накладення арешту на зазначену вище квартиру, ОСОБА_2 не вказала яким чином її права можуть бути порушені шляхом не накладенням арешту на дане майно, оскільки власником цього майна на час звернення її до суду із вказаною заявою та розгляду судом вказаної заяви майбутній відповідач у справі - АТ «CGM Czech a.s.» власником цього майна не значився, що підтверджується Звітом про ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 . (а.с.35). Суд першої інстанції вказаним обставинам взагалі оцінки не надав.
Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 22 червня 2019 року уже зверталася до Голосіївського районного суду м. Києва із аналогічною заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви і вказаним судом було ухвалено процесуальне рішення за наслідок вирішення вказаного клопотання, а саме 25 червня 2019 року постановлено ухвалу у справі №752/12785/19, якою було відмовлено в накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Однак заявник не оскарживши зазначену ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва подала повторно заяву аналогічного змісту.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про недоцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , оскільки на час звернення ОСОБА_2 до суду та розгляду судом вказаної заяви Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.», як майбутній відповідач у справі, не було власником вказаної квартири, а тому колегія суддів вважає, що заявником не було наведено належних доказів та обставин, які свідчили б про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України не свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувана по даній справі ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні поданої заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 150, 153, 367, 374, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера, подану представником Савченко Вікторією Сергіївною , задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року про забезпечення позову до подання позовної заяви скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви, поданої ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови викладено 27 листопада 2019 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв