21 листопада 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12018100040005650 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року та змінити запобіжний захід на більш м'який.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 рокуобвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк тримання під вартою до 16 листопада 2019 року включно.
Таке рішення суду вмотивовано тим, що ризики, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати.
В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що прокурором не надано доказів на підтвердження існування ризиків, про які йдеться в ухвалі суду.
Апелянт вказує, що під час судового розгляду, жодних доказів його винуватості встановлено не було.
Крім того, як зазначає ОСОБА_5 , потерпіла не моє жодних претензій до обвинувачених та не заявляла цивільний позов.
У зв'язку з наведеним, підсумовує апелянт, ухвала суду підлягає скасування, а запобіжний захід зміні на більш м'який.
Під час апеляційного розгляду прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при застосуванні та продовженні дії обраного запобіжного заходу.
Також суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, крім того судом враховано необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, у тому числі прав потерпілих від злочину, на підставі чого дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Крім того, твердження апелянта про те, що потерпіла не має претензій до обвинуваченого та не заявляла цивільного позову не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 16 листопада 2019 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3