21 листопада 2019 року м. Київ
справа № 361/7705/17
провадження № 22-ц/824/10499/2019
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2019 року у складі судді Василишин В.О., повний текст складений 16.05.2019 року,
встановив:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці вісімдесяти двох років помер дід позивача - ОСОБА_4 , який останні роки свого життя проживав у належній їй квартирі й перебував під її піклуванням, оскільки інших близьких родичів, які б про нього піклувалися не було. Позивач самостійно здійснила поховання діда у тому порядку, про який він просив ще за життя. Після проведення поховання та отримання свідоцтва про смерть дідуся ОСОБА_1 звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку із чим була заведена спадкова справа, та після закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини нотаріус повідомив їй, що ОСОБА_4 у вересні 2016 року склав заповіт, у якому все належне йому майно заповів відповідачу ОСОБА_2 , яка у родинних відносинах із та померлим не перебувала, жодної участі у житті діда ніколи не приймала та фактично є зовсім чужою для них людиною.
Коли ОСОБА_4 попросився жити у неї, то з власної ініціативи склав на неї заповіт на все належне йому майно. Протягом життя її дід багато років хворів, у тому числі й на нервові захворювання, а у зв'язку із втратою сина та розлученням з дружиною його стан значно погіршився. Також на ОСОБА_4 додатково психологічно вплинули обставини щодо залишення у цивільної дружини майна, яке він вважав спільним, оскільки воно придбавалося за його матеріальної участі, але було оформленим не на нього. ОСОБА_4 пригнічував стан безхатченка на старості років й те, що він вимушений був жити в онуки у приймах та просити її про допомогу. Вважає, що заповіт ОСОБА_4 є недійсним. Її батько, єдиний син діда, помер ще у 2012 році. Дід дуже тяжко переносив втрату єдиного сина. У тому ж році дід покинув свою цивільну дружину, із якою прожив багато років і якій залишив нерухоме майно, що було придбане за час спільного проживання. У суді розглядалися чотири судових справи за участю ОСОБА_4 .
У період, коли на сході України розпочалися бойові дії, у житті ОСОБА_4 з'явилася відповідач ОСОБА_2 , яка колись навчалася у школі разом з її батьком. В цей час, стан здоров'я ОСОБА_4 був зафіксований висновком судової психіатричної експертизи та чисельною медичною документацією, за висновками яких останній міг піддаватися впливу, якщо на нього психологічно вплинути. На день складення заповіту на користь ОСОБА_2 , її діду було вісімдесят один рік.
Протягом останніх років життя ОСОБА_4 склав декілька заповітів на різних людей, будучи впевненим, що саме вони його зрозуміють, доглянуть й поховають. Позивач вважає, що через хворобу та психологічний стан дід не сприймав дійсність й не міг керувати своїми діями.
Отже, з урахуванням наведеного, позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 від 02 вересня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О.Л. та зареєстрований за № 2043.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції надав помилкову оцінку всім доказам в цілому і фактично не вирішив спір, залишивши сторони у невизначеному, незахищеному стані, незважаючи на те, що відповідачі визнали позовні вимоги. Також, суд приймаючи відмову від експертизи не роз'яснив позивачу наслідки такої відмови та те, що у даній категорії справ її проведення є обов'язковим.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник просили апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з'явились, надавши заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та просили розглянути справу за їх відсутності, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Містки Сватівського району Луганської області помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві у віці вісімдесяти одного року, про що 10 квітня 2017 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис за № 5770 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 10 квітня 2017 року) (т.1, а.с.7).
Як вбачається із витребуваної копії спадкової справи до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із письмовими заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_1 - 20 травня 2017 року; ОСОБА_2 - 16 травня 2017 року.
У матеріалах спадкової справи № 204/2017 наявні заповіти ОСОБА_4 .
Зокрема, 09 квітня 2004 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Репою С.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2 294, за яким він належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій він розташований, за АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_6 (т.1, а.с.44).
13 березня 2007 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П. та зареєстрований у реєстрі за № 918, за яким він все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_7 (т.1, а.с.42).
19 червня 2011 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П. та зареєстрований у реєстрі за № 1 141, за яким він все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів позивачу ОСОБА_1 (т.1, а.с.43).
22 вересня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 2043, за яким все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів відповідачу ОСОБА_2 (т.1, а.с. 45, 51, 114).
12 жовтня 2017 року завідувач Броварської міської державної нотаріальної контори Журавська В.В. повідомила ОСОБА_2 про її обов'язок звернутися до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та надати всі необхідні для цього документи (т.1, а.с.56).
Крім того, із дослідженого у судовому засіданні суду першої інстанції висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 18 серпня 2016 року № 606 у справі № 361/6910/2015-ц (провадження № 2/361/276/2016) - психічний стан ОСОБА_4 : доступний мовному контакту, правильно орієнтується в обстановці та веде себе доречно ситуації обстеження. Ознак наявності якої-небудь продуктивної психопатологічної симптоматики в підекспертного при обстеженні не виявлено. У бесіді - поведінково дещо пригальмований, виявляє фіксованість на негативних ситуативних переживаннях та самопочутті. Пред'явив скарги на ослаблення зору та пам'яті. У розмові самостійно оповів свої анамнестичні відомості та обставини укладення ним з ОСОБА_6 оспорюваних в даний час правочинів. Своє рішення укласти правочини пояснює наявністю у нього навесні 2006 року «депресивного стану через переживання з приводу взаємовідносин з цивільною дружиною», яка скористалася його довірою (мав намір укласти договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу). При спрямованому розпитуванні уточнив, що на той час «втратив цікавість до життя, міг займатися лише звичним домогосподарством, … турбували думки про самогубство, але його психологічно підтримав завідувач відділенням туберкульозної патології і йому поступово стало легше …». Когнітивна сфера - з деякими змінами по психоорганічному характеру (схильність до обставинності та деталізації при викладенні думок, деяке уповільнення темпу сенсомоторного реагування і т.п.); ознаки підвищеної виснажуваності відсутні. Настрій підекспертного відповідає ситуації, рівний. Плани підекспертного на майбутнє пов'язані з наміром «відмінити правочини …, по новому продати ОСОБА_6 частину будинку і таким чином забезпечити себе в старості і житлом і коштами». Судження підекспертного з приводу ситуації і стану свого здоров'я формально критичні.
При цьому, у підекспертного на час проведення експертизи спостерігаються певні психічні особливості, обумовлені віковими змінами та психічними розладами (81 рік, перенесений у 2009 році інсульт). Дані психічні зміни відображаються у письмовій продукції підекспертного як надмірна емоційність, сентиментальність та екзальтованість його текстів (написаних у 2011 - 2012 роках), внаслідок наростаючої слабкодухості, характерної для емоційно-вольового психічного (післяінсультного) зниження (наразі лікарями-психіатрами описаний психоорганічний синдром, який також відображений у психодіагностичному обстеженні).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Проте, як вбачається з матеріалів справи 18 вересня 2018 року відповідачі ОСОБА_3 , від себе та в якості представника ОСОБА_2 на підставі довіреності від 15 листопада 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О.Л. й зареєстрованої у реєстрі за № 2405, подала до суду письмову заяву про визнання позову в повному обсязі (т.1, а.с. 165, 166).
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2018 року було відмовлено у прийнятті визнання позову ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що у довіреності не надано повноважень щодо визнання позову (т.1, а.с.189).
Під час апеляційного розгляду справи, з метою встановлення волевиявлення щодо здійснення процесуальних прав апеляційний суд викликав відповідачів в судове засідання щодо підтвердження наміру визнання позовних вимог ОСОБА_1
24.10.2019 року до суду апеляційної інстанції від відповідача ОСОБА_2 надійшла письмова заява про визнання позову в даній справі в повному обсязі, на спадок вона не претендує (т.3 а.с.34).
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 вересня 2009 року роз'яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
За таких обставин, враховуючи що заява ОСОБА_2 та заява ОСОБА_3 про визнання позову ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому підлягає прийняттю апеляційним судом.
Враховуючи вказане, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту посвідченого 02 вересня 2016 року та внесеним до Спадкового реєстру за реєстровим № 2043.
Керуючись ст.ст. 206, 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заяву відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання позову прийняти.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати недійсним заповіт посвідчений 02 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О.Л. внесеним до Спадкового реєстру за реєстровим № 2043, за яким померлий ОСОБА_4 все своє майно заповідавОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :