61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
27.11.2019 Справа № 905/1812/19
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області,
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця”,
про стягнення штрафу в розмірі 29079,00 грн.,
без повідомлення (виклику) учасниківсправи -,
Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця”, про стягнення штрафу в розмірі 29079,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка за наявною у матеріалах справи залізничною накладною №47485545 від 25.03.2019р., відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст.41 Статуту залізниць та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 29079,00грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач, зокрема, надав розрахунок штрафу та відповідну залізничну накладну№47485545.
Ухвалою суду від 30.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1812/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.10.2019р до канцелярії суду від відповідача надійшли:
- відзив №2022/1205 від 04.10.2019р на позовну заяву, підписаний представником Акціонерного товариства “Українська залізниця”, в якому просить суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 10% від суми позову;
- заява №2022/1206 від 04.10.2019р про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 10% від суми позову, у якій вказує, що практично вся залізнична мережа регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що ускладнило транспортне сполучення у межах Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”; тяжке фінансове становище; відсутність збитків для позивача у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу. У заяві також зазначено, що відповідач не заперечує той факт, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу позивачу, але ці порушення виникли з поважних та незалежних від перевізника причин.
21.10.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь №11/10/405 від 10.10.2019р. на відзив на позовну заяву, у якій заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення розміру штрафу, обґрунтовуючи це, зокрема, тим, що позивач також знаходиться в зоні проведення Антитерористичної операції, в безпосередній близькості від лінії зіткнення, і здійснює свою діяльність при форс-мажорних обставинах, у зв'язку з цим господарська діяльність підприємства порушена. Позивач також посилається на відсутність сировини для виробництва та порожніх вагонів через несвоєчасне виконання залізницею зобов'язань за договором перевезення. Позивач просить суд прийняти до уваги суду, що після ведення бойових дій на території м. Авдіївка, підприємству довелося зіткнутися з відсутністю половини замовлень на продукцію, що спричинило зупинку ряду основних цехів. Крім того, позивач зазначає про відсутність у відповідача належного доказу наявності форс-мажорних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України, тому просить у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафу відмовити.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 27.11.2019р. клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
Державне підприємство “Схід ГЗК” (вантажовідправник) зі станції Жовті Води II Придніпровської залізниці відправило вантажоодержувачу - ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на станцію Авдіївка Донецької залізниці за залізничною накладною №47485545 у вагонах №№57084006, 57337016, 50264209, 57056756, 50235969, 50528207, 50190974 кислоту сірчану.
Відповіднодо графи 56 накладної, дата відправлення вантажу 25.03.2019р. Відстань перевезення - 391км (графа 30 накладної), провізна плата:13354,80грн - для вагону №57084006, 14001,00грн - для вагонів №№57337016, 57056756, 50235969, 50190974, 13785, 60грн - для вагонів №№50264209,50528207.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена підписом представника відправниката представника залізниці.
Відповіднодо календарного штемпеля, дата прибуття та дата видачі вантажу 02.04.2019р.
Посилаючись на прострочення відповідачем термінів доставки вантажу, що передбачені ст.41 Статуту залізниць та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 29079,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ст.526 вказаного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 вказаного підзаконного нормативно-правового акту регламентовано, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктами 1.1, 2.1 вказаних Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п.8 Правил).
Дослідивши наявну у матеріалах справи залізничну накладну №47485545, господарський суд встановив, що вантаж за відповідним перевізним документом доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а саме:
- згідно штемпеля станції відправлення вантаж відправлений 25.03.2019р, доставлений 02.04.2019р., товар отримано 02.04.2019р представником одержувача. Відстань від станції Жовті Води II Придніпровської залізниці до станції призначення Авдіївка Донецької залізниці складає 391км. Норма доставки: 2 доби (п.2.1 Правил) + 1 доба (п.2.4 Правил) = 3 доби. Проте фактично доставка була здійснена протягом 7 діб, отже мало місце прострочення доставки на 4 доби, а тому Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” обґрунтовано нарахувало штраф - 30% провізної плати.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Згідно із ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відтак, з огляду на наведене, позивач нарахував та заявив до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 29079,00грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає приписам ст.116 Статуту залізниць України.
Як вже зазначалося, відповідач звернувся з заявою №2022/1206 від 04.10.2019р. про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 10% від заявленої суми позову.
Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалося, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, а саме за змістом звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за перше півріччя 2019р. у останнього наявний збиток у сумі 336819тис.грн (код рядка 2355).
Разом з цим суд відзначає, регіональна філія відповідача "Донецька залізниця" не є юридичною особою, а отже зазначена збитковість діяльності філії АТ “Українська залізниця” не відображає загальний фінансовий результат відповідача в цілому.
Як вбачається із матеріалі справи, регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна, 22.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04. 2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України наразі не видавався.
Згідно з частиною 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VІІ передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" у період з 14.04.2014р. до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз.3 п.5 ст.11 Закону №1669-VІІ).
Кабінетом МіністрівУкраїни 02.12.2015р.прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету МіністрівУкраїни", з урахуванням додатків до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014р., до зазначених населених пунктів належать також м.Лиман, м.Авдіївка та інші.
Відповідно до ч.3 ст.74 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В якості заперечень проти задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, позивач посилається, зокрема на те, що він також знаходиться в зоні проведення Антитерористичної операції, в безпосередній близькості від лінії зіткнення.
В якості заперечень проти задоволення заяви відповідача про зменшення суми штрафу, позивач також посилається на те, що відповідачем не надано належного доказу форс-мажорних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України, у відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України».
Проте, за змістом ст.617 ЦК України, ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», наявність встановлених фактів непереборної сили (форс-мажорних обставин) є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Відповідач не просить суд звільнити його від відповідальності за невиконання зобов'язання, у зв'язку з сим суд відхиляє доводи позивача в цій частині.
З огляду на те, що проведення антитерористичної операції в Україні є загальновідомим фактом, враховуючи відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, приймаючи до уваги також матеріальні інтереси позивача, що заслуговують увагу, дотримуючись балансу інтересів сторін та принципу справедливості, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 20%.
Враховуючи викладене, з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецьказалізниця” Акціонерного товариства “Українськазалізниця” на користь Приватного акціонерноготовариства “Авдіївський коксохімічний завод” підлягаєстягненню штраф в сумі 23263,20грн.
Відповідно до ст.129 Господарськогопроцесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаютьсяна відповідача повністю.
Керуючисьст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області, до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця”, про стягнення штрафу в розмірі 29079,00грн.- задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; код ЄДРПОУ 00191075) штраф у розмірі 23263,20грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1921грн 00коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днівз дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецькоїобласті (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2019р.
Суддя Ю.В. Макарова