ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/12297/19
За позовом Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Президент Електронікс Україна"
про стягнення грошових коштів, отриманих як дохід від безпідставно набутого майна
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (відповідач) про стягнення грошових коштів, отриманих як дохід від безпідставно набутого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
20.09.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків. Згідно цієї заяви позивач просив суд вважати належною до стягнення з відповідача суму коштів у розмірі 82001,65 грн, отриманих як дохід від безпідставно набутого майна.
Клопотання щодо належної до стягнення з відповідача суми, заявлене позивачем у заяві про усунення недоліків, суд розцінив як заяву про зменшення позовних вимог, прийняв її до розгляду, у зв'язку з чим суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 82001,65 грн отриманих як дохід від безпідставно набутого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/12297/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Президент Електронікс Україна".
11.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В якості додатку до відзиву додане клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
15.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення практики Верховного Суду.
21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що відзив не містить обґрунтованих заперечень щодо наведених позивачем обставин та не спростовує правових підстав позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича залишено без руху, встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви.
25.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки в період з 28.12.2018 по 16.05.2019 власником спірних приміщень був відповідач.
30.10.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків № б/н від 30.10.2019.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 12 ст. 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
31.10.2019 суд постановив ухвалу, якою продовжив розгляд справи, зобов'язав позивача направити копію заяви про усунення недоліків № б/н від 30.10.2019 відповідачу та третій особі, докази чого подати до суду.
07.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів. Клопотання судом задоволене.
11.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист (на виконання ухвали суду від 31.10.2019).
11.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення на заперечення Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод".
20.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення стосовно клопотання відповідача про долучення доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач - Фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович у позовній заяві зазначив, що з метою використання у своїй підприємницькій діяльності придбав у ВАТ "Експериментальний механічний завод" (яке в подальшому змінило назву типу акціонерного товариства на ПАТ) нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_2 (далі - Будівля) на підставі Договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322.
23.08.2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.
19.12.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).
Відтак, на твердження позивача, з 19.12.2018 Будівля знаходиться у приватній власності позивача, а Публічне акціонерне товариство "Експериментальний механічний завод" (відповідач) могло дізнатися про перебування у його власності Будівлі без достатньої на це правової підстави не пізніше, ніж 19.12.2018 після проголошення 18.12.2018 Шостим апеляційним адміністративним судом вступної та резолютивної частини постанови у справі № 826/2421/18.
Позивач зазначив, що здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495.
Позивач стверджує, що починаючи з 19.12.2018 мав право на свій розсуд розпорядитися належною йому на праві приватної власності Будівлею та здійснюючи свою господарську діяльність надаючи її в оренду третім особам.
Як стало відомо позивачу, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Президент Електронікс Україна" (третя особа) та Публічним акціонерним товариством "Експериментальний механічний завод" (відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 18-35364058017-ОР від 10.12.2018 (далі - Договір оренди), згідно умов якого відповідач передав у тимчасове платне користування третій особі частину нежитлового приміщення площею 82 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, корпус літера "А" (далі - приміщення).
Відповідно до умов п. 6.1. Договору оренди даний договір діє до 28 лютого 2019 року.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, отже за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідач не направляв третій особі вимогу про звільнення орендованого приміщення, тому третя особа продовжувала користуватися орендованим приміщенням та сплачувати орендну плату відповідачу до моменту укладання договору оренди на це приміщення з позивачем.
Листом від 27.05.2019 № 03/05/19 позивач повідомив третю особу, що приміщення, яке орендує третя особа з 19.12.2018 перебуває у його приватній власності та запропонував врегулювати договірні відносини орендаря та орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства.
Листом від 30.07.2019 року № 18/05/19 позивач звернувся до третьої особи з запитом на надання доказів здійснення оплати за користування приміщенням на підставі Договору оренди.
Враховуючи надані третьою особою докази (рахунки, на підставі яких третя особа здійснювала оплату відповідачу за користування приміщенням за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 та платіжні доручення щодо здійснення третьою особою таких оплат) позивач (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви) стверджує, що загальна сума безпідставно отриманого відповідачем доходу від надання третій особі в оренду належного позивачу приміщення становить 82001,65 грн.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Експериментальний механічний завод" згідно відзиву на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
На твердження відповідача, позивач відповідно до положень ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України повинен був письмово повідомити орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю "Президент Електронікс Україна" (третю особу) про заміну сторони у зобов'язанні починаючи з 19.12.2018, а відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог. Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, позивач здійснив відповідне повідомлення лише листом № 18/07/19 від 30.07.2019, отриманим третьою особою 31.07.2019.
Відповідач зазначив, що строк дії договору оренди, укладеного між ним та третьою особою, завершився 28.02.2019, а тому позивач жодних прав та обов'язків як новий власник приміщень не набув.
16.05.2019 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі № 640/5124/19 реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенко Ігор Миколайович скасував запис про право власності на нежитлові приміщення, належні ПАТ "Експериментальний механічний завод", у тому числі на літеру "А". Однак, як вказав відповідач, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі № 640/5124/19 на момент скасування запису не вступило в законну силу та оскаржується ПАТ "Експериментальний механічний завод" у Шостому апеляційному адміністративному суді.
Відповідач зазначив, що починаючи з 28.12.2018 по 16.05.2019 спірна група приміщень перебувала у власності відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (до відзиву додав інформаційну довідку № 172960093 від 08.07.2019).
Відповідач звернув увагу, що з орендних платежів третьої особи на користь відповідача сплачувався податок на додану вартість, тоді як Фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019. Отже, на думку відповідача, позивач безпідставно вимагає стягнення доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням ПДВ, обов'язок відносно сплати якого вже виконано відповідачем у повному обсязі.
Відповідач також стверджує, що наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що останній виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з надання в оренду спірних будівель і споруд, тим більше, починаючи з 19.12.2018. За таких обставин, на думку відповідача, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач, згідно відповіді на відзив, заперечив твердження відповідача у відзиві з огляду на таке.
Позивач зазначив, що предметом даного спору є відшкодування доходів, які отримав відповідач від безпідставно набутого майна позивача, тому спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 Цивільного кодексу України, яка не встановлює обов'язку для власника майна, тобто особи, майно якої безпідставно перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні іншої особи, що отримувала дохід від його використання, направляти цій особі або будь-якій іншій особі письмові повідомлення будь-якого змісту.
Позивач не заперечує, що отримав статус платника податку на додану вартість у липні 2019 року, але, на його думку, цей факт не впливає на право позивача вимагати у відповідача відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням суми цього податку, оскільки у позивача, як платника ПДВ, виникає обов'язок сплатити до бюджету розмір цього податку відповідно до вимог п. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач в подальшому має право здійснити корегування своїх податкових зобов'язань із ПДВ, керуючись п. 15 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569.
Позивач вважає безпідставними твердження відповідача про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач має законне право придбати Будівлю як фізична особа, що було здійснено на підставі Договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, та в подальшому використовувати належне йому майно у своїй господарській діяльності.
Позивач стверджує, що станом на момент його звернення з даним позовом до суду його право власності на Будівлю є зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підстави для скасування цього запису відсутні.
Отже, на твердження позивача, ним обгрунтовано обставини, необхідні для вирішення даного спору, а саме: надано докази перебування у власності позивача Будівлі (Договір купівлі-продажу будівель від 19.10.2009; Інформація з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, сформована 23.05.2019, номер інформаційної довідки № 167687875) та надано докази обізнаності відповідача у тому, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави (копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018).
В подальшому, на підтвердження того, що позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником, позивачем подана Інформація з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, сформована 21.10.2019, 11.11.2019, 20.11.2019.
Третя особа не подала пояснення щодо позову та щодо відзиву в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, отримання третьою особою 25.09.2019 ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050910923.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем та відповідачем заяви по суті справи та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
У силу статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Згідно із частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, з позовом у даній справі звернувся позивач - Фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович з вимогами до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" про стягнення грошових коштів у розмірі 82001,65 грн, отриманих як дохід від безпідставно набутого майна, яке, на твердження позивача, перебувало у його власності.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять, зокрема, відомості про право власності (довірчої власності) та суб'єкта (суб'єктів) цього права.
Згідно ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відомості про право власності фізичної особи без зазначення статусу підприємця.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
В обґрунтування подання даного позову до господарського суду позивач зазначив, зокрема, що він здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495. Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) позивач, як фізична особа-підприємець, здійснює свою економічну діяльність згідно КВЕД 16.23 - Виробництво інших будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 - Виробництво дерев'яної тари; 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), тощо. Такі обставини підтверджуються матеріалами справи.
Позивач також зазначив, що є власником будівель промисловості, які можуть бути використані ним, виключно у своїй господарській діяльності та господарських правовідносинах, а не для особистих цілей (проживання у такій будівлі, особистого відпочинку і тому подібному).
Виходячи з викладеного суд вважає, що за своїм суб'єктним складом спір у даній справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, його предмет охоплюється статтею 20 ГПК України; а право (інтерес) позивача підлягають судовому захисту у господарському суді.
Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на наведене, доводи відповідача про те, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом відхиляються як безпідставні.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом спору у даній справі є відшкодування доходів від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу.
Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Відповідно до частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, тобто обов'язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України).
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом доказування у даній справі є: обставини перебування майна у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача про те, що він володіє майном без достатньої правової підстави; обставини отримання відповідачем доходу від належного позивачу на праві власності майна.
На підтвердження перебування Будівлі, починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи, у власності позивача останній надав такі докази:
- належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322;
- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875), від 21.10.2019 (номер інформаційної довідки № 185426724), від 11.11.2019 (номер інформаційної довідки № 188196578), від 20.11.2019 (номер інформаційної довідки № 189428418).
На підтвердження обізнаності відповідача, який міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018, про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави позивач послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018.
На підтвердження отриманого відповідачем доходу від володіння, користування та розпорядження майном, що належить позивачу на праві власності, останній надав такі докази:
- належним чином засвідчену копію Договору оренди нежитлового приміщення № 18-35364058017-ОР від 10.12.2018 з Додатками № 1 від 31.12.2018 (Акт прийому-передачі майна в оренду), № 2 від 10.12.2018 (Акт прийому-передачі поштової скриньки), № 3 від 10.12.2018 (зразок Акт прийому-передачі майна з оренди), № 4 від 10.12.2018 (Розмір щомісячної орендної плати за користування майном);
- належним чином засвідчені копії рахунків на оплату № 1314 від 10.12.2018, № 15 від 25.01.2019, № 83 від 21.02.2019, № 137 від 21.03.2019, № 196 від 19.04.2019 на загальну суму 82001,65 грн, виставлених відповідачем третій особі на оплату оренди нежитлового приміщення за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 18-35364058017-ОР від 10.12.2018;
- належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 52 від 06.02.2019, № 53 від 06.02.2019, № 87 від 25.02.2019, № 124 від 25.03.2019, № 190 від 02.05.2019 на загальну суму 82001,65 грн на підтвердження здійснення третьою особою на користь відповідача оплати оренди нежитлового приміщення за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 згідно вищенаведених рахунків на оплату;
- належним чином засвідчені копії актів надання послуг № 19000022 від 31.01.2019, № 19000338 від 31.03.2019, № 19000391 від 30.04.2019, № 19000518 від 31.05.2019, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками відповідача та третьої особи, які підтверджують надання відповідачем послуг оренди нежитлового приміщення третій особі у спірний період.
На спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач стверджує, що з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності відповідача, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до відзиву на позовну заяву відповідач надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану 08.07.2019, номер інформаційної довідки № 172960093). Відповідач також долучив до матеріалів даної справи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.5019, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов позовом Арутюнова Рубена Оганесовича залишено без розгляду.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що 19.10.2009 між ВАТ "Експериментальний механічний завод" (яке в подальшому змінило назву типу акціонерного товариства на ПАТ) (продавець) та Арутюновим Рубеном Оганесовичем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 2322.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_2 (далі - Будівля).
23.08.2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.
19.12.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).
Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 826/2421/18 залишені без змін.
Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875), від 21.10.2019 (номер інформаційної довідки № 185426724), від 11.11.2019 (номер інформаційної довідки № 188196578), від 20.11.2019 (номер інформаційної довідки № 189428418) підтверджується, що починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера «З») площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера «А») площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера «М») площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера «І») площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера «И») площею 33,30 кв.м., склад «модуль» (літера «П») площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера «Й») площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера «О») площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера «Л») площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера «Е») площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери «У», «Ф») площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера «Т») площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера «К») площею 1043,00 кв.м. (літ. «Н» склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності). Адреса: АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності Арутюнову Рубену Оганесовичу (номер запису про право власності: 29550024).
В якості підстави виникнення такого права власності вказано: "акт приймання-передачі нерухомого майна, до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович ; договір купівлі-продажу, серія та номер: 2322, виданий 19.10.2009, видавник: Пестич Л.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, серія та номер: б/н, виданий 27.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович ; Довідка про повну сплату, серія та номер: 45/01, виданий 28.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"". Вказана інформація є актуальною станом на час розгляду справи.
В матеріалах даної справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16, яким було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 910/18467/16 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16в редакції даної постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 залишено без змін.
Отже, Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на Будівлю є дійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Водночас, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження його доводів про те, що у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності відповідача. При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, оскільки така постанова не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для реєстрації права власності відповідача на Будівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідачем не надано суду документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Водночас, позивачем надано суду відповідні докази, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником.
Таким чином, судом визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування Будівлі, в тому числі корпусу літера «А», за адресою АДРЕСА_2, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.
Судом також встановлено, що згідно з умовами Договору оренди нежитлового приміщення № 18-35364058017-ОР від 10.12.2018, який було укладено між відповідачем та третьою особою (далі - Договір), відповідач, як орендодавець, передав, а третя особа, як орендар, прийняла у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у Договорі (частину нежитлового приміщення загальною площею 82 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, корпус літера «А») за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря (п. 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору майно вважається переданим в оренду або повернутим з оренди після підписання сторонами відповідного Акта прийому - передачі (Додаток № 1 до Договору) або відповідного Акта прийому - передачі майна з оренди (Додаток № 3 до цього Договору).
Розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначається в Додатку № 4 до Договору. Згідно п. 2 цього додатку, сторони встановили розмір щомісячної орендної плати за користування майном, зазначеним в цьому додатку, становить 16400,33 грн (разом з ПДВ).
Відповідно до Акту прийому - передачі майна в оренду (Додаток № 1 від 31.12.2018 до Договору) з 01.01.2019 орендодавець (відповідач) передав, а орендар (третя особа) прийняв в порядку та на умовах, визначених Договором, у тимчасове платне користування (оренду) майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 82 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, корпус літера «А», за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря.
Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 28 лютого 2019 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов цього Договору.
Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наявні в матеріалах справи акти надання послуг, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками відповідача та третьої особи, свідчать про поновлення строку дії Договору та підтверджують надання відповідачем третій особі послуг оренди нежитлового приміщення (загальною площею 82 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, корпус літера «А») у спірний період.
На виконання умов Договору, відповідач виставив третій особі рахунки № 1314 від 10.12.2018, № 15 від 25.01.2019, № 83 від 21.02.2019, № 137 від 21.03.2019, № 196 від 19.04.2019 на загальну суму 82001,65 грн (разом з ПДВ) на оплату оренди вказаного нежитлового приміщення за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, які було оплачено третьою особою на користь відповідача згідно платіжних доручень № 52 від 06.02.2019, № 53 від 06.02.2019, № 87 від 25.02.2019, № 124 від 25.03.2019, № 190 від 02.05.2019 на загальну суму 82001,65 грн.
Таким чином, судом визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, щодо отримання відповідачем доходу від передачі в оренду майна, що належить позивачу на праві приватної власності, на загальну суму 82001,65 грн за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.
Як вище встановлено судом, Будівля, в тому числі корпус літера «А», за адресою АДРЕСА_2 в спірний період з 01.01.2019 по 31.05.2019 перебувала у власності позивача, а а відповідач був обізнаним (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто обов'язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України).
Враховуючи наведені норми, саме позивач, як власник майна, має право на отримання орендної плати за користування його майном третьою особою.
Посилання відповідача на те, що позивач відповідно до положень ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України повинен був письмово повідомити орендаря (третю особу) про заміну сторони у зобов'язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, судом відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача про те, що позивач безпідставно вимагає стягнення доходу, отриманого відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, з урахуванням ПДВ, тоді як обов'язок відносно сплати ПДВ вже виконано відповідачем у повному обсязі, до того ж, як зазначив відповідач, Фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019, судом відхиляються, оскільки вони стосуються податкових правовідносин сторін, тоді як предметом спору у даній справі є правовідносин цивільного характеру щодо отриманого відповідачем доходу від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу.
Твердження відповідача про те, що строк дії договору оренди, укладеного між ним та третьою особою, завершився 28.02.2019, а тому позивач жодних прав та обов'язків як новий власник приміщень не набув, судом відхиляються як безпідставні з огляду приписи ст.764 ЦК України та наявні в матеріалах справи докази.
Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України грошових коштів у сумі 82001,65 грн, отриманих відповідачем як дохід від передачі в оренду майна, що належить позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позов Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з 1921,00 грн сплаченого позивачем судового збору та 52,00 грн витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а саме направлення цінним листом на адресу відповідача та третьої особи позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи до суду, становить 1 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату позивачем судового збору в сумі 1921,00 грн (платіжне доручення № 148 від 04.09.2019). З огляду на задоволення позову повністю та приписи п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1921,00 грн покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, на загальну суму 52,00 грн (накладні № 0408001302700 від 05.09.2019 на суму 26,00 грн та № 0408001302697 від 05.09.2019 на суму 26,00 грн). З огляду на задоволення позову повністю та приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати в сумі 52,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 82001,65 грн (вісімдесят дві тисячі одну гривню 65 копійок), отримані як дохід від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.), судові витрати у сумі 52,00 грн (п'ятдесят дві гривні 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 25.11.2019.
Суддя Гумега О. В.