ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 640/18459/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України;
про визнання протиправними та скасування наказів від 16 травня 2018 року № 1680/7 та від 23 травня 2018 року №1761/7,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) та просить визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 16 травня 2018 року №1689/7 та 23 травня 2018 року № 1761/7, відповідно до яких відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 11 квітня 2018 року на дії державних реєстраторів - приватних нотаріусів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з підстав недотримання скаржниками вимог частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у липні 2017 року в АГК «Озерний» м. Вишневе у межах охоронної зони газопроводу високого тиску та охоронній зоні повітряної лінії електропередач розпочато самочинне будівництво гаражних боксів за номерами від 800 до 880.
Департаментом ДАБІ проводилася перевірка з питань законності будівельних робіт та постановами від 14 листопада 2017 року накладено на АГК «Озерний» штрафи за самочинне будівництво.
Проте, рішеннями державних реєстраторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано право власності на гаражні бокси а АГК «Озерний» та на незавершені будівництвом гаражні бокси за номерами від 800 до 864.
Вважаючи незаконними такі рішення державних реєстраторів-приватних нотаріусів незаконними, а свої права, як і права інших власників гаражів в АГК «Озерний», порушеними, позивач, а також громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Міністерства юстиції України із скаргами, у задоволенні яких відмовлено оскаржуваними рішеннями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, запропоновано відповідачу подати відзив на позов.
Від представника відповідача 17 січня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву в якому, зокрема зазначається, що відмовляючи позивачу у задоволенні скарг, Міністерство юстиції України діяло на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства, врахувавши, що частина доданих до скарги документів, які використовуються під час розгляду як докази, не засвідчена належним чином, як того вимагає чинне законодавство, а щодо іншої скарги то заявниками не аргументовано яким чином порушено їхні права та у чому конкретно полягають такі порушення. У задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року залишено без задоволення заяву представника відповідача - Міністерства юстиції України із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачем подані заперечення на відзив, що надійшли до суду 18 квітня 2019 року, у яких наведено обставини проведення Міністерством юстиції України камеральної перевірки та видання наказів про тимчасове блокування доступу до реєстру державним реєстраторам-приватним нотаріусам ОСОБА_5. та ОСОБА_6., а також складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно приватного нотаріуса ОСОБА_11. Викладені у запереченнях на відзив обставини, на думку позивача, підтверджують наявність порушень законодавства з боку державних реєстраторів при прийнятті рішень про реєстрацію права власності на гаражі в АГК «Озерний».
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 18 квітня 2018 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 11 квітня 2018 року з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2017 року №№37992733, 37989806, 37988102, 37992035, 37991175, від 21 грудня 2017 року №38895203, від 28 грудня 2017 року №39018125, від 29 грудня 2017 року №39049185, від 20 лютого 2018 року №39770056, від 19 січня 2018 року №39275375, від 06 листопада 2017 року №37966770, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6.
За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 11 травня 2018 року, яким встановлено, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 (далі - Положення № 37/5), Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарги у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Пунктом 5 Порядку № 1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті Комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Абзацом восьмим частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
До скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4 від 11 квітня 2018 року додані копії документів, які підтверджують факти порушення прав скаржників в результаті прийняття державним реєстратором рішення від 16 травня 2018 року №1689/7, проте лише частина з них була завірена, при цьому не належним чином, а інша частина не завірена жодним чином. Зокрема, до скарги додана постанова Державної архітектурно-будівельної інспекції України про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка жодним чином не засвідчена; постанови державного виконавця ОСОБА_9 також не засвідчені.
За пунктом 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 7 Порядку №1128 Комісія вирішила відмовити у задоволенні скарги заявників від 11 квітня 2018 року у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
Оцінюючи правомірність відмови у задоволенні скарги від 11 квітня 2018 року, суд виходить з обов'язковості положень статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для усіх суб'єктів подання скарг до Міністерства юстиції України, оскільки під час їх розгляду по суті Комісія сприймає додані копії документів як докази порушення прав заявників в результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). Тобто, законодавством чітко визначено, що у разі подання копій документів до скарги, належне засвідчення таких копій є обов'язковим, інакше Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без її розгляду по суті у формі наказу (пункт 7 Порядку №1128).
Порядок засвідчення копій документів визначений Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55). За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення документу складається з: зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує документ, її ініціалів, прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Окрім того, роз'яснення щодо належного оформлення копій документів також містяться в типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242. Так, пунктом 77 зазначеної Інструкції визначено, що напис про засвідчення документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи , яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «підпис».
У цьому зв'язку суд зазначає, що із змісту адміністративного позову не вбачається пояснень позивача з приводу подачі додатків до скарги від 11 квітня 2018 року без належного засвідчення, а крім того суд не вбачає обставин обмеження позивача в отримані належним чином засвідчених документів, зокрема, постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанови державного виконавця ОСОБА_9 , та повторного звернення до Міністерства юстиції України із належним чином засвідченими додатками.
Отже, за встановлених судом обставин, а також виходячи із наведених норм чинного законодавства, суд вважає, що Міністерством юстиції України правомірно, з дотриманням визначеної законодавством процедури, зокрема, статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» видано наказ від 16 травня 2018 року № 1680/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 11 квітня 2018 року у зв'язку з неналежним оформленням документів, доданих до скарги.
Також судом встановлено, що 18 квітня 2018 року до Міністерства юстиції України в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надійшла скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 лютого 2018 року №39856865, від 22 лютого 2018 року №№39823934, 39813120, 39813401, 39813607, 39823514, 39823632, 39823738, 39823837, від 23 лютого 2018 року №№39826877, 39827084, 39827463, від 26 лютого 2018 року №№39860406, 39861152, 39861977, 39864061, 39864365, 39864632, 39857378, 39858232, 39858544, 39866556, 39866854, 39862477, 39862875, 39863399, 39864877, 39865113, 39865831, 39858795, 39859089, 39859832, від 09 березня 2018 року №№40049129, 40049034, 40048976, 40049176, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5.
За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 17 травня 2018 року, яким встановлено, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно абзацу 9 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
За висновками Комісії скаржниками не було подано документів, які б підтверджували обставини порушення їхніх прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Так, зміст скарги вказує на те, що подається вона членами АГК «Озерний», оскільки головою правління автогаражного кооперативу Романчуком В.В. без згоди загальних зборів членів кооперативу та правління АГК «Озерний» у липні 2018 року надано згоду фізичним особам на самочинне будівництво 80-ти двоповерхових гаражних боксів (гаражів) за номерами від 800 до 880. Окрім того, особи, яким виділено земельні ділянки під будівництво гаражних боксів, не прийняті до членів АГК «Озерний» в порядку, визначеному Статутом АГК «Озерний», та фактично не сплачують членські та пайові внески.
При цьому, серед додатків до скарги заявниками не подано Статуту АГК «Озерний», який є правовим документом, що регулює його діяльність.
За умов відсутності Статуту, Комісія, на думку суду, позбавлена можливості оцінити правовий стан, найменування і місцезнаходження юридичної особи, предмет і цілі діяльності, органи управління та порядок їх формування, порядок формування майна юридичної особи та розподілу її прибутків, умови реорганізації та припинення діяльності, форму можливої участі членів кооперативу у його діяльності, порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу, а також інші положення.
За таких обставин, Комісія дійшла правомірного висновку, що скарга оформлення без дотримання вимог частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: скарга подана особою, яка не підтвердила факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому твердження, викладені в адміністративному позові також не вказують на те, яким саме чином, та які саме права позивача порушено прийняттям державним реєстратором-приватним нотаріусом оскаржуваних рішень, не додано достатніх та переконливих доказів у підтримку своїх аргументів.
Стосовно аргументів щодо не вчинення відповідачем дій до об'єднання скарг, які стосуються прийнятих державними реєстраторами-приватними нотаріусами рішень навколо АГК «Озерний», поданих як позивачем, так і іншими членами кооперативу, то суд зазначає, що об'єднання скарг в одне провадження в силу положень частини другої пункту 7 Порядку №1128 можливе на етапі розгляду по суті, а у даному випадку скарги залишені без задоволення без розгляду їх по суті у формі наказів.
Суд вважає за доцільне зазначити також, що у запереченні на відзив, що надійшло до суду 18 квітня 2019 року, позивачем наведено інформацію про те, що 13 грудня 2018 року ОСОБА_3 подана скарга на дії державних реєстраторів-приватних нотаріусів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з приводу реєстрації права власності на самочинно збудовані гаражні бокси в АГК «Озерний» за номерами від 800 до 880.
Міністерством юстиції України проведено камеральну перевірку та наказами від 23 січня 2019 року №200/5, №201/5, №202/5 тимчасово заблоковано доступ до реєстру державним реєстраторам-приватним нотаріусам ОСОБА_5., ОСОБА_6. та складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 16623 КУпАП стосовно державного реєстратора ОСОБА_11., згідно якого останнім проведено державну реєстрацію права власності на гаражні бокси на об'єкті незавершеного будівництва без необхідних документів, а саме: без документу, що відповідно до законодавства дає право на виконання будівельних робіт, внаслідок чого державним реєстратором ОСОБА_11. видалено записи про право власності та відповідні розділи як помилкові.
Такі обставини, на думку позивача, підтверджують наявність порушень законодавства і державними реєстраторами-приватними нотаріусами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Проте, суд критично сприймає такі доводи позивача, оскільки предметом розгляду у даній адміністративній справі є законність/протиправність наказів Міністерства юстиції України від 16 травня 2018 року № 1680/7 та від 23 травня 2018 року №1761/7 та наявність або відсутність підстав для їх скасування, щодо яких суд дійшов висновку про їх правомірність за тих обставин, що слугували підставою для подання позову.
Обставини, які описує позивач у запереченнях на відзив, стосуються рішень Міністерства юстиції України в рамках розгляду іншої скарги, поданої, як зазначає сам позивач, ОСОБА_3 . Окрім того, у даній справі не йшлося про рішення, прийняті державним реєстратором-приватним нотаріусом ОСОБА_11., тому такі обставини судом не досліджувалися.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази Міністерства юстиції України від 16 травня 2018 року № 1680/7 та від 23 травня 2018 року №1761/7 відповідають вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити також, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).
Як зазначено у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ‹…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовні ший спосіб…?. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…›
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі позивач не довів протиправності рішень відповідача, натомість відповідачем у належному та достатньому обсязі спростовано твердження позивача з наданням необхідних доказів, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої відшкодування судових витрат можливе лише при задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року про відкриття провадження у справі задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено їй сплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, при цьому позивач не є суб'єктом владних повноважень та при зверненні до суду з позовною заявою мала оплатити судовий збір у розмірі 1 409,60 грн., суд присуджує до стягнення з неї зазначену суму судових витрат одночасно з ухваленням рішення у справі по суті позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів від 16 травня 2018 року № 1680/7 та від 23 травня 2018 року №1761/7- відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409, 60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.). на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва: р/р 31218206784007, отримувач коштів: УК у Печерському районі м. Києва, код отримувача: 38004897, Банк отримувача: Державне казначейство України, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: Міністерство юстиції України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, тел.: +380442783723, код ЄДРПОУ 00015622.
Суддя В.І. Келеберда