ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 листопада 2019 року № 826/27148/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної міграційної служби України
провизнання протиправним та скасування наказу в частині
за участі представників:
- від позивача - Ковальчук І.В.;
- від відповідача - Писаненко С.С.;
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11 червня 2015 року №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 21 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу представника позивача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/27148/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказував на протиправність дій відповідача щодо анулювання бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , оформленого та виданого позивачу. Зазначив, що позивач є громадянином України та отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон у встановленому законодавством України порядку.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, надавши суду заперечення на позовну заяву та пояснення, у тексті яких зазначив, що спірний наказ повністю відповідає вимогам законодавства та виданий у межах повноважень. У зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», лист МВС України від 16 квітня 2015 року №38/3/5-409 (цілком таємно), а також те, що на момент анексії Росією Автономної Республіки Крим в територіальних органах та підрозділах ГУДМС в Автономній Республіці Крим залишились бланки паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон з метою недопущення їх незаконного використання, відповідачем видано наказ від 11 червня 2015 року №81 «Про визнання недійсними бланків», яким, в тому числі, анульовано бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підставі наведених у запереченнях на позовну заяву та наданих у судовому засіданні поясненнях.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області (орган 6390) 20 вересня 2013 року.
Наказом Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11 червня 2015 року №81 визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_1 .
Вважаючи даний наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №2235-III).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02 листопада 2012 року №1089/21401 (далі по тексту - Порядок №320).
Передумовою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку та отримання паспорта громадянина України.
Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту - Порядок №302).
Відповідно до пункту 39 Порядку №302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку №302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункт 43 Порядку №302).
Згідно з пунктом 44 Порядку №302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами пункту 45 Порядку №302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року № 152.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, за кордоном і дає такій особі право на виїзд з України і в'їзд в Україну (пункт 1 Порядку №152).
Згідно пункту 47 Порядку №152 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт для виїзду за кордон підлягає поверненню державі, знищенню, а також тимчасовому затриманню або вилученню.
Натомість не передбачено визнання недійсними бланків таких паспортів.
При цьому, відповідно до пункту 56 Порядку №152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
Доказів проведення службового розслідування та, відповідно, оформлення такого розслідування належними документами, відповідачем не надано.
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 11 червня 2015 року №81 «Про визнання недійсними бланків» судом встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Вказівка у вступній частині наказу на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин.
Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.
Представник відповідача у запереченнях на позовну заяву зазначив, що оскаржуваний наказ винесено на підставі пункту 5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2012 року №153 (далі по тексту - Інструкція №153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
Однак суд звертає увагу відповідача на те, що вищевказана Інструкція №153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.
Так, за визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року №381/10661 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції №153), нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
За приписами пункту 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493/92 встановлено, що з 01 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (пункт 2 Указу Президента України №493/92).
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України №493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
На виконання Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493/92 постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі по тексту - Порядок №731).
Пунктами 2-3 вказаного Порядку №731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції №153) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Згідно з пунктом 5.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року №381/10661 нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.
За приписами пункту 5.6 цього Порядку суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
У зв'язку з чим суд вважає, що Інструкція №153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорта позивача, та відхиляє посилання відповідача на вказану Інструкцію №153 як на доказ правомірності спірного наказу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018 №К/9901/1743/17.
Крім цього, однією з підстав скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року Верховним судом слугувало відсутність у загальному доступі Інструкції №153 та не дослідження останньої судами попередніх інстанцій.
У зв'язку з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року витребувано наказ Державної міграційної служби України від 18 липня 2012 року №153 та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, з метою дослідження та надання останнім оцінки.
Так, розділом V Інструкції №153 визначено, що недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта та наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Знищення недійсних паспортів здійснюється шляхом їх спалення не рідше одного разу на квартал комісією, створеною керівником територіального органу (балансоутримувачем), про що складається акт, який завіряється гербовою печаткою.
В актах зазначаються серії та номери паспортів, прізвища та ініціали громадян, а також відомості про те, ким і коли були видані паспорти та причини знищення. Акти підписуються членами комісії, затверджуються її головою (пункт 5.1).
Територіальні підрозділи ДМС України здають зіпсовані, анульовані або дефектні бланки до територіального органу ДМС України, якому підпорядковуються, про що складається акт у двох примірниках (пункт 5.2).
На першому примірнику акта про знищення бланків проти кожного вказаного в ньому бланка наклеюються вирізані у відповідному бланку серія і номер. Другий примірник акта не пізніше ніж у триденний термін надсилається територіальним органом ДМС до підпорядкованого територіального підрозділу.
Територіальний орган ДМС України знищує зіпсовані, анульовані або дефектні бланки, про що складається акт про знищення з долученням довідки про знищення.
Знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності здійснюється відповідно до законодавства (пункт 5.3).
Жодних документів в підтвердження додержання відповідачем вищевказаних дій при визнанні бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 не надано.
Разом з тим, вище вказаний бланк паспорта, а саме паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , не може вважатися недійсним як такий, дія якого не відбулася, оскільки у 2013 році вказаний бланк використано для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , якими ОСОБА_1 користувався з 2013 року.
Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що фактично підставою для визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 позивача слугувало твердження відповідача про те, що оформлення вищевказаних паспортів ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог законодавства.
Однак, як уже було зазначено вище, доказів щодо дотримання процедури, встановленої пунктом 56 Порядку №152, відповідачем не надано.
Як слушно зауважив представник позивача, відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного наказу надані листи Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України від 22 серпня 2016 року та Служби безпеки України від 12 жовтня 2017 року, утім вказані листи створені вже після прийняття оскаржуваного наказу та після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі. Відтак зазначені документи не можуть бути належними доказами в підтвердження правомірності оскаржуваного наказу.
Окрім того, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланка паспорта Абудакка Ібрахім прийнято відповідачем вже у 2015 році.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано процедуру визнання недійсними бланків паспортів, передбачену чинним на час прийняття оскаржуваного наказу законодавством та підзаконними актами.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорта.
Водночас, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України свідомо неправдивих відомостей або неналежних документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Отримавши паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.
З аналізу встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон було отримано позивачем у встановлений чинним законодавством спосіб, а тому у суду наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.
Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 11 червня 2015 року №81 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про громадянство України», без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, наявні підстави для скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11 червня 2015 року №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
3. Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вулиця Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст рішення складено 27 листопада 2019 року.