ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 640/11277/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 квітня 2016 року №238-1305,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної інспекції у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 квітня 2019 року №238-1305 за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700» за 2016 рік у сумі 47 116, 38 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення - рішення, посилаючись на відсутність державної реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нежитловим приміщенням, відтак обов'язок щодо сплати земельного податку у нього не виник.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
23 липня 2019 року представником відповідача надано до суду відзив, в якому він проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю, споруду), їх частину у позивача виникло право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
06 серпня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, у якому він зазначив, що відповідно до вимог податкового законодавства, державна реєстрація права власності на земельну ділянку є обов'язковою умовою сплати земельного податку.
Також зазначив, що витяг з технічної документації, на який посилається у відзиві відповідач не може бути підставою для нарахування земельного податку, оскільки Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 не передбачено жодних витягів з технічної документації.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить вбудоване нежиле приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною площе. 68, 80 кв.м., що становить 4/100 частини від площі нежилих приміщень, що підтверджується договором дарування нежилого приміщення від 24 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич Н.П.
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 23 квітня 2016 року №238-1305, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 47 116, 39 грн.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням - рішення зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі №П/811/1839/16 (адміністративне провадження №К/9901/41754/18).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
У пункті 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 цього Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У відповідності до пункту 284.1 статті 284 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 цього Кодексу за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно з пунктом 287.8 ст.287 цього Кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (Додаток Б Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 (із змінами та доповненнями).
Нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, не входять до житлового фонду (стаття 4 Житлового кодексу).
Таким чином, приміщення у багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду, є нежитловим приміщенням, в якому дозволено займатися будь-якими непромисловими видами діяльності, за умов та виключень, що визначені у законодавстві, зокрема у пункті 2.50 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 (із змінами та доповненнями).
Платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов'язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Так само у власника будівлі, споруди (їх частини) обов'язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Тобто, Податковий кодекс України, який є спеціальним Законом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, пов'язує виникнення в особи обов'язку зі сплати податку за землю з датою державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі.
Відповідно, власники нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є платниками земельного податку за землю, на якій розташоване таке приміщення, і зобов'язані сплачувати цей податок з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно пропорційно належній частці з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що те, що позивач не набув у встановленому законом порядку права власності та права користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок у якому розташоване його нежитлове приміщення, не позбавляє його статусу платника земельного податку.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а та постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №815/4923/16 (адміністративне провадження №К/9901/31767/18).
Крім того, відповідачем був наданий розрахунок земельного податку за 2016 рік у розмірі 47 116, 39 грн., який був визначений виходячи з наступного:
54,54 кв.м. х 4290,38 х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% = 47 116, 39 грн., де:
54,54 кв.м. - площа земельної ділянки;
4290, 38 грн. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко - планувальної зони (відповідно до рішення Київської міської ради від 10 липня 2014 року №23/23, введено в дію з 01 липня 2015 року рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №565/565);
2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі (відповідно до рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23);
1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно підпункту 2.1 пункту 2 додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та порядку її визначення»;
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14 січня 2015 року №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 Податкового кодексу України;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14 січня 2015 року №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 Податкового кодексу України;
3 % - ставка податку на землю (відповідно до пункту 5 додатку 3 Положення про плату за землю у м. Києві до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 зі змінами і доповненнями).
При розрахунку податку на землю використовувались:
- договір дарування нежилого приміщення від 24 січня 2003 року №41;
- витяг з технічної документації №Н-21933/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки від 27 травня 2008 року №470 (кадастровий номер: 8000000000:82:013:0037);
- законодавчі та нормативно - правові документи.
Суд не може визнати наведений розрахунок достовірним з огляду на наступне.
Так, пунктами 3 та 4 рішення Київської міської ради «Про встановлення податків і зборів у м. Києві» від 23 червня 2011 року №242/5629 (зі змінами і доповненнями від 11 лютого 2016 року N 103/103) встановлено, що Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки для адміністрування плати за землю в м. Києві.
Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати органам державної фіскальної служби у місті Києві право безкоштовного доступу до інформації, що міститься в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва», у зв'язку з виконанням службових обов'язків відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Пунктом 5.1 Положення про плату за землю в місті Києві передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України (крім державної форми власності), встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пункті 5.3 цього Положення.
У відповідності до підпункту 5.3.3.28 пункту 5.3 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах, зокрема, за земельні ділянки власників нежилих приміщень (його частин) у багатоквартирних жилих будинках, за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території у розмірі 1,0.
Таким чином, вказаний розрахунок не відповідає вимогам, встановленим пунктом 5 Положення про плату за землю в місті Києві, оскільки підпунктом 5.3.3.28 пункту 5.3 ставка податку за земельні ділянки власників нежилих приміщень (його частин) у багатоквартирних жилих будинках, за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1% їх нормативної грошової оцінки.
У той же час, із наданого відповідачем розрахунку вбачається, що ним була застосована ставка у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.
Щодо посилань позивача стосовно того, що витяг з технічної документації, на який посилається у відзиві відповідач не може бути підставою для нарахування земельного податку, оскільки Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 не передбачено жодних витягів з технічної документації, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
У пункті 271.2 статті 271 цього Кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
За приписами норм статей 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними
Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
З контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Статтями 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Під час розгляду даної справи відповідачем долучений до матеріалів справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер: 82:013:037) №Ю-21933/2008, виданий 27 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
У той же час, вказаний витяг, на думку суду, не міг бути взятий за основу при розрахунку земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, оскільки відповідно до положень Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, за результатами якої складається технічна документація, а вказаний витяг виданий Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 27 травня 2008 року, тобто більше ніж 8 років тому.
Крім того, суд зазначає, що нормативна грошова оцінка, зазначена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер: 82:013:037) №Ю-21933/2008, виданому 27 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) становить 398 275, 59 грн.
Разом з тим, нормативна грошова оцінка, яка бралась відповідачем для розрахунку земельного податку за 2016 рік, становить 1570 546, 46 грн. Вказана нормативна грошова оцінка була розрахована відповідачем на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» від 26 липня 2007 року №43/1877.
Суд зазначає, що у відповідності до наведених вище приписів законодавства, податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення нормативно грошової оцінки, оскільки уповноваженим на це органом є Держгеокадастр.
Також, згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належним, достатнім і достовірним доказом, відтак, спірне податкове повідомлення - рішення від 25 квітня 2016 року №238-1305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 квітня 2016 року №238-1305, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, 5а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко