ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 640/11370/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
до третя особаГоловного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2
провизнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2019р.,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10 червня 2019 року №57424496 про накладення штрафу в сумі 10 200, 00 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2019 р. (суддя Погрібніченко І.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019р №1067 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» адміністративну справу № 640/11370/19 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.
09 серпня 2019 року суддею Амельохіним В.В. прийнято справу №640/11370/19 до свого провадження та призначеного до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови від 10.06.2019р. ВП №57424496 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00грн., оскільки позивач листом від 30 жовтня 2018р. повідомив відповідача про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії, починаючи з 23 серпня 2017 року, сума доплати до перерахунку за рішенням суду становить 66 072,41 грн. та буде виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду". За таких обставин, підстави для винесення відповідачем оскаржуваної постанови були відсутні.
Відповідач відзиву на позов та витребовувані копії матеріалів виконавчого провадження до суду в зазначений строк не надав.
15.08.2019 року, у зв'язку з тим, що у судове засідання позивач, відповідач та третя особа не прибули належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
10 червня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Б'ялим Максимом Глібовичем прийнято постанову ВП № 57424496 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штрафу у розмірі 10 200, 00 грн. за невиконання станом на 10.06.2019р. рішення суду у справі №810/1945/18.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.
Судом з наданих матеріалів встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бялим Максимом Глібовичем за результатами розгляду заяви стягувача ( ОСОБА_2 ) про примусове виконання виконавчого листа №810/1945/18, виданого 09.10.2018р, 16.10.2018р відкрито виконавче провадження №57424496 та встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 30.10.2018р. № 10014/07-01, Головне управління ПФУ в Київській області повідомило державного виконавця про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі № 810/1945/18. Сума доплати по перерахунку за період з 23 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року становить 66 072,41 грн. Сума доплати за період з 23 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року буде виплачена ОСОБА_2 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень, а саме:
- за період з 24 вересня 2018 року (з дати набрання рішенням законної сили) по 31 жовтня 2018 року, сума 7 053,85 грн. буде виплачена в листопаді 2018 року разом з пенсією ОСОБА_2 ;
- за період з 23 серпня 2017 року по 23 вересня 2018 року, сума 59 018,56 грн. буде виплачена після взяття на облік судового рішення у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 (далі - Порядок № 649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виплати пенсій можуть бути здійснені позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/21416/18 від 12.06.2019р. скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 р., яким позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялого Максима Глібовича від 19 листопада 2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №57424496 у розмірі 5 100 грн.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з тим, що Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено, що постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі є протиправною, а тому суд вважає, що постанова про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. є також протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вони прийнятті в рамках одного виконавчого провадження. Обставини, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова вже досліджувалися Шостим апеляційним адміністративним судом.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про накладення штрафу від 10.06.2019р. в розмірі 10 200 грн. є протиправною та такою, що прийнята не у межах повноважень та не у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтвердженні витрати о сплаті судового збору з Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, вул. Виборзька 32, код ЄДРПОУ 34691374) у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, вул. Ярославська 40, місто Київ, код ЄДРПОУ 22933548) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу від 10 червня 2019р. у виконавчому провадженні № 57424496.
Присудити на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснені ним документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.) з Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, вул. Виборзька 32, код ЄДРПОУ 34691374).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.В. Амельохін