ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 листопада 2019 року м. Київ№ 826/5117/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., здійснюючи підготовче провадження в адміністративній справі за позовом народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ;
від відповідача (Голова ВРУ) - Кот О.В. ;
від відповідача (Апарат ВРУ) - Кот О.В.
12 квітня 2017 року народний депутат України VІІІ скликання ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд стягнути з Апарату Верховної Ради України на його користь 226149,08 грн, з яких: 187213,41 грн - сума не донарахованих і не довиплачених коштів в період з січня 2015 року по березень 2016 року та 38935,67 грн - сума приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по січень 2017 року.
08.06.2017 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Апарату Верховної Ради України на його користь 236544 грн, з яких: 187213,41 грн - сума не донарахованої і не довиплаченої заробітної плати в період з січня 2015 року по березень 2016 року, та 49331 грн - сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по квітень 2017 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, справу № 826/5117/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
01.02.2018 до суду від позивача надійшли пояснення (заява) від 31.01.2018 (том 2, а.с. 7-15), у яких останній виклав позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015;
- стягнути з Апарату Верховної Ради України на його користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями посадових осіб Верховної Ради України, а саме: 254762,41 грн, з яких: 187213,41 грн - сума недонарахованих і недовиплачених коштів в період з січня 2015 року по березень 2016 року; 67549,00 грн - сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по січень 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 адміністративну справу № 826/5117/17 передано на розгляд до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 16.11.2018 передав справу № 826/5117/17 на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 адміністративну справу № 826/5117/17 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено у підготовче судове засідання на 15.01.2019.
Також вказаною ухвалою суду встановлено позивачу п'ятнадцятиденний строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 та доказів поважності причин його пропуску.
Вказана ухвала повернулася на адресу суду з поштовою відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та вважається врученою відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено перерву до 19.02.2019.
У зв'язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 19.03.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 зупинено провадження у даній справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення за результатами розгляду апеляційної скарги представника Голови Верховної Ради України та Верховної Ради України на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.11.2018.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 поновлено провадження у справі № 826/5117/17, продовжено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та призначено судове засідання на 17.09.2019.
У підготовчому судовому засіданні 17.09.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, на підставі статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України замінено неналежного відповідача у справі - Верховну Раду України на належного - Апарат Верховної Ради України та за клопотанням позивача оголошено перерву до 29.10.2019 з метою надання останнім заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Судове засідання, призначене на 29.10.2019, відкладено за клопотанням позивача на 26.11.2019.
09.10.2019 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому останній просить, зокрема, суд вважати строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 не порушеним у відповідності з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2019.
У даному клопотанні ОСОБА_1 зазначає про спеціальний строк звернення до суду, передбачений приписами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а отже вважає, що вказані приписи поширюються й на дії відповідачів по виданню розпоряджень від 20.08.2014 № 581, від 28.01.2015 № 72 та від 16.04.2015 № 558.
У судовому засіданні 26.11.2019 позивач підтримав вказане клопотання з підстав, викладених у останньому.
Представник відповідачів у судовому засіданні 26.11.2019 просила суд вважати неповажними причини пропуску строку звернення позивача до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідних голів Верховної Ради України, акцентуючи на пропуску позивачем у даній частині позовних вимог строку звернення до суду та зазначаючи, що у даній частині відповідач також просив залишити позов без розгляду.
Вислухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Так, у матеріалах справи, серед іншого, наявні пояснення позивача на заперечення представника відповідача (том 2, а.с. 37-40), у яких позивач зазначає, що дії відповідача щодо прийняття розпоряджень від 20.08.2014 № 581, від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 та їх правові наслідки і є предметом даного судового спору.
Крім того, у даних поясненнях зазначено, що йдеться про публічно-правові і трудові відносини, а також наявний спір щодо неправомірного обмеження заробітної плати, процесуальні строки щодо звернення за судовим захистом порушених прав з цього приводу не встановлено (стаття 233 Кодексу законів про працю України).
Про наведене зазначено й у клопотанні позивача, яке надійшло до суду 09.10.2019.
Разом з тим, суд вважає необгрунтованими посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2019 у даній справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду не розглядала питання, пов'язані з дотриманням строку звернення до суду.
Дійсно, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
І згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, на яке посилається позивач, положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Таким чином, суд погоджується з позивачем в частині не обмеження строку звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати. І з огляду на наведене, в ухвалі суду від 26.11.2018 у зазначеній справі позивачу встановлено строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду саме в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 та доказів поважності причин його пропуску.
Так, Головою Верховної Ради України О.Турчиновим 20.08.2014 винесено розпорядження № 581 «Про оплату праці народних депутатів України», Головою Верховної Ради України В.Гройсманом 28.01.2015 винесено розпорядження № 72 «Про оплату праці народних депутатів України у 2015 році», Головою Верховної Ради України В.Гройсманом 16.04.2015 винесено розпорядження № 558 «Про оплату праці народних депутатів України у 2015 році».
Вказані розпорядження стосуються встановлення розміру заробітної плати народним депутатам України, отже, стосуються проходження позивачем публічної служби, що останнім визнається.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З зазначеними вище позовними вимогами, які стосуються саме дій відповідних голів Верховної Ради України щодо прийняття розпоряджень від 20.08.2014 № 581, від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015, позивач звернувся до суду лише 31.01.2018, тобто з пропуском не лише місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а і з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що шестимісячний строк звернення до суду було встановлено і частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, а місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби було встановлено частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017.
При цьому, про вказані розпорядження голів Верховної Ради України позивачу було відомо, принаймні, 12.04.2017 під час подання первісної позовної заяви у даній справі, оскільки позивачем були долучені до позовної заяви копії вказаних розпоряджень.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З системного аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно пункту 1 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущених процесуальних строків, є неповажними, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 без розгляду.
Керуючись положеннями статей 122, 123, 183, пункту 8 частини 1 статті 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України .
Відповідно до частини третьої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена протягом 15 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя В.П. Катющенко