ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2019 року № 826/16863/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 31.08.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прагне відмовитися від отримання одного виду пенсії з метою призначення іншого виду пенсії згідно з нормами іншого закону, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та уникнення одночасного отримання двох видів пенсії одночасно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/15605/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Заперечуючи проти позову у своєму відзиві, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки підстави, зазначені позивачем для припинення виплати пенсії, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачені.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києві, отримує пенсію за віком науковому працівнику.
31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про припинення виплати раніше призначеної пенсії.
Однак, 19 вересня 2018 року відповідач листом № 80333/04 відмовив у задоволенні заявлених вимог, оскільки підстави, зазначені позивачем для припинення виплати пенсії, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачені.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та приписи законодавства.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Статтею 19 Основного закону визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вказані норми вказують на право особи на отримання пенсії, а не обов'язок вчиняти такі дії і одночасно не встановлюють заборони її не отримувати.
Відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.
Пунктом д) ст. 21 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
Вказані вище норми вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому варто зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії.
Фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв'язку з відмовою від пенсії позивач намагався реалізувати своє незаборонене і навпаки передбачене законодавством право на відмову від пенсії. На це вказує і сам відповідач у своєму листі.
Позиція відповідача, що ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачена підстава для припинення пенсії така як відмова від неї не може заслуговувати на увагу, оскільки перелік зазначеної статті не є вичерпним.
Оскільки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виконувати нормативно-правові акти і не може вийти за їх рамки, відповідно до статті 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, то відповідач не мав жодного права відмовляти в забезпеченні законного права позивача.
Особа має свободу на власний розсуд розпоряджається своїм правом. Права людини - це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Суб'єктивним правом особи є вид і міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення його інтересів і забезпечуються державою.
Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 31.08.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.
Суддя І.А. Качур