ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/474
м. Київ
18 листопада 2019 року 14:31 № 640/15058/19
За позовом ОСОБА_1
До Державної служби України з надзвичайних ситуацій
Про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення
Суддя О.В.Головань
Секретар І.В. Галаган
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 , Єніч В.С.
Від відповідача: Ігнатенко В.І.
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 року по день ухвалення рішення у даній справі, зобов'язання в строк не пізніше десяти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового та страхового стажу.
В судовому засіданні 18.11.2019 р. оголошено резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд, -
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. №412-р, яке оголошено наказом ДСНС України від 23.04.2014 року №196, ОСОБА_1 призначено Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
30.04.2014 р. наказом №200 ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту та зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій у спеціальному званні полковник служби цивільного захисту (спеціальне звання (в порядку переатестування) присвоєно наказом МНС України від 08.01.2008 року №2).
Листом Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 р. №13544/Ав внесено на розгляд Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. пропозицію про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови ДСНС України за порушення Присяги державного службовця.
25.03.2015 р. Прем'єр-міністром України Яценюком А.П. внесено на розгляд Кабінету Міністрів України подання за № 12613/0/1-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови ДСНС України відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
25.03.2015 р. на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято розпорядження №241-р, яким позивача звільнено з посади Голови ДСНС України за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу").
Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 р. № 164 оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 241-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій" та полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1, відповідно до пунктів 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями про звільнення, вважаючи їх протиправними та прийнятими не у відповідності до вимог чинного законодавства та з порушенням його прав, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/7299/15 від 26.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 241-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій", визнано протиправним та скасовано наказ Держаної служби України з надзвичайних ситуацій по особовому складу цивільного захисту від 25.03.2015 р. № 164 "Про оголошення Розпорядження Кабінету Міністрів України", поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 25.03.2015 р., присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 року по день фактичного поновлення на посаді, допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій та в частині стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14 115,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 р. змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 р., виклавши пункт п'ятий резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара 55, код ЄДРПОУ 38516849) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року у розмірі 546 273,72 (п'ятсот сорок шість тисяч двісті сімдесят три) грн 72 коп". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 р. залишено без змін.
Станом на час прийняття рішення по адміністративній справі №640/15058/19 вказане судове рішення виконане в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року у розмірі 546 273,72 грн.
В іншій частині судове рішення не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 року по день ухвалення рішення у даній справі та зобов'язання зарахувати весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового та страхового стажу.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає, що невиконання судового рішення щодо поновлення його на посаді є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 року по день ухвалення рішення у даній справі.
Зокрема, позивач посилається на положення ст. 236 КЗпПУ, а також на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.
Щодо визначення розміру середнього заробітку позивач посилається на п. 10 Порядку, згідно з яким у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Щодо похідної вимоги про зарахування стажу позивач зазначає, що протиправна бездіяльність щодо його поновлення на посаді порушує його права на зарахування відповідного періоду до вислуги років, строків трудового та страхового стажу.
Відповідач - Державна служба України з надзвичайних ситуацій - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач посилається на виконання судового рішення №826/7299/15 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року у розмірі 546 273,72 грн., а також на факт подання касаційної скарги на вказане рішення.
Також відповідач зазначає, що позивача може бути поновлено на посаді лише Кабінетом Міністрів України шляхом видання відповідного розпорядження, тоді як за відсутності такого розпорядження відповідач позбавлений можливості поновити порушені права позивача.
Відповідач також посилається на ту обставину, що при звільненні виключення позивача з кадрів ДСНС не відбулося, і він продовжує перебувати у розпорядженні ДСНС, а умови його грошового забезпечення визначаються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 593.
Цим Положенням також визначено і питання обчислення вислуги років.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ч. 1-3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Вказаним Законом особливості поновлення на посаді державних службовців не визначено, тому це питання регулюється трудовим законодавством.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
В даному випадку відповідність законодавству звільнення позивача та, відповідно, підстави для поновлення позивача на посаді, були предметом розгляду по справі Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/7299/15, який рішенням від 26.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнив - визнав протиправними та скасував рішення про звільнення позивача, поновив його на посаді Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 25.03.2015 р. та присудив до стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.
Вказані обставини при розгляді справи суд враховує в порядку ст. 78 КАС України.
Окремо суд зазначає, що відповідачем в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №826/7299/15 є саме Державна служба України з надзвичайних ситуацій як установа (місце) фактичного працевлаштування позивача, а не Кабінет Міністрів України як орган, уповноважений вирішувати питання про призначення та звільнення голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Станом на час звернення позивача до суду, а також прийняття рішення по справі №640/15058/19, позивач не поновлений на посаді голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що є загальновизнаною обставиною.
Суд не заперечує ту обставину, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій в межах своєї компетенції не може поновити позивача на посаді за відсутності відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, проте, це не впливає на покладення обов'язку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
Оскільки згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 р. у справі №826/7299/15 присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року, і після 26.04.2018 р. по час розгляду по суті справи №640/15058/19 позивача не поновлено на посаді, є підстави для виплати на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.04.2018 р., і в цій частині позовні вимог є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо визначення суми, що підлягає сплаті, то вона має визначатися згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, на підставі відповідної довідки, копія якої залучена до матеріалів справи.
Щодо посилання позивача на п. 10 Порядку, згідно з яким у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення, суд зазначає наступне.
Згідно загального правила п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Саме таким чином і було розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 р. у справі №826/7299/15.
Зазначений позивачем аб. 1 п. 10 Порядку згідно його змісту стосується визначення розміру середнього заробітку за проміжок часу до підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які коригуються на коефіцієнт їх підвищення, тоді як в даному випадку виплата за попередні два місяці роботи, яка береться за основу при розрахунку середнього заробітку, є незмінною.
Крім того, згідно з аб. 4 п. 10 Порядку працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Тобто, для бюджетних установ передбачена можливість здійснення розрахунку середнього заробітку, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами.
За таких обставин суд вважає посилання позивача на п. 10 Положення необґрунтованим.
Окремо суд зазначає, що посилання відповідача на факт перебування позивача у розпорядженні ДСНС та визначення умов його грошового забезпечення Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 593, не можуть бути визнані обґрунтованими, а саме.
Згідно зі змістом рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/7299/15 від 26.04.2018 р. вирішувалося питання щодо перебування позивача на посаді голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не на порядок проходження ним служби цивільного захисту, тому вказане Положення не має відношення до правовідносин сторін в даному випадку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу до вислуги років, строків трудового та страхового стажу суд зазначає наступне.
Позовні вимоги в цій частині безпосередньо пов'язані з фактом поновлення позивача на посаді, коли має бути вирішене питання про включення періоду вимушеного прогулу до його стажу.
За відсутності фактичного поновлення позивача на посаді вирішення питання про зарахування вказаного періоду до його стажу неможливе, оскільки роботодавець може це питання вирішити лише щодо працівника (службовця), який перебуває у штаті та обліковується як працюючий у відповідній установі.
Таким чином, на думку суду, вказані вимоги як обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є передчасними і не можуть бути задоволені.
В той же час, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідач, при вирішенні питання про фактичне поновлення позивача на посаді, не виконає вимоги законодавства щодо належного розрахунку стажу позивача та пов'язаних з ним виплат.
Також суд зазначає, що з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-511цс16, для присудження до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є необхідним з'ясування, чи отримувався позивачем за час вимушеного прогулу додатковий дохід, оскільки це не впливає на присуджену до стягнення суду. Відповідно, вказані обставини не з'ясовуються під час розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 року по день ухвалення рішення у даній справі.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 26.11.19 р.