Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 278/138/18
провадження № 61-11559св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстрації Житомирської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про визнання майна особистою приватною власністю і скасування рішення про реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2007 року виконавчим комітетом Ялинівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області було зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_3 ), про що в книзі реєстрації актів про шлюб зроблено запис за № 4. Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року вказаний шлюб було розірвано, при цьому судом установлено, що з 2012 року сторони спільне господарство не ведуть та ОСОБА_4 ) перебувала у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком.
Вказував, що з метою придбання земельної ділянки та будівництва житлового будинку він отримав у позику від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 35 000,00 дол. США, про що сторонами було укладено відповідний договір від 07 серпня 2012 року.
Оскільки він перебував на заробітках у Сполучених Штатах Америки, 14 серпня 2012 року ОСОБА_6 за отримані ним у позику кошти придбала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього за особисті кошти, зароблені за кордоном, які він надсилав ОСОБА_7 , його братом було організовано і здійснено будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці.
Вважав, що вищевказані земельна ділянка та житловий будинок, право власності на який (як об'єкт незавершеного будівництва) ОСОБА_6 безпідставно зареєструвала на своє ім'я, є його особистою власністю, оскільки були придбані та побудовані за особисті кошти. Крім того, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року з нього на користь ОСОБА_5 було стягнуто заборгованість за договором позики від 07 серпня 2012 року.
На підставі вказаного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04 червня 2018 року, просив суд визнати його особистою приватною власністю об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,90 кв. м та земельну ділянку за вказаною адресою (кадастровий номер 1822085600:04:000:0273) площею 0,08 га; скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 40522972 від 06 квітня 2018 року про державну реєстрацію спірного об'єкту незавершеного будівництва за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у складі судді Грубіяна Є. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора за індексним номером 40522972 від 06 квітня 2018 року про державну реєстрацію прав власності на незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 142,90 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 142,90 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, на якій знаходиться цей будинок, площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822085600:04:000:0273.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 883,04 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельна ділянка та об'єкт незавершеного будівництва були набуті сторонами за час шлюбу, але за кошти, які належали позивачу, що підтверджується обставинами, встановленими рішеннями судів у цивільних справах, тому це майно є особистою приватною власністю останнього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 295,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що спірні земельна ділянка і об'єкт незавершеного будівництва були набуті ОСОБА_1 у період окремого проживання з ОСОБА_6 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та за кошти, які належали йому особисто. Оскільки позивачем не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, то підстав для визнання спірного майна особистою власністю позивача немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував обставини, встановлені заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року, зі змісту яких вбачається, що сторони припинили вести спільне господарство у 2012 року та спірне майно було придбано за його особисті кошти, що відповідно до статті 58 СК України є підставою для визнання його особистою приватною власністю позивача.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 вересня 2007 року виконавчим комітетом Ялинівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ), про що в книзі реєстрації актів про шлюб зроблено запис за № 4.
У період з 2010 по 2015 рік ОСОБА_1 перебував за межами України, а саме у Сполучених Штатах Америки.
14 серпня 2012 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. та зареєстрований у реєстрі за № 3948, за умовами якого ОСОБА_6 придбала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Укладення цього договору відбувалося за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_1 , справжність підпису якого посвідчена приватним нотаріусом м. Чикаго, Сполучених Штатів Америки.
27 вересня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєстровано повідомлення ОСОБА_6 про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 згідно з будівельним паспортом, виданим 19 вересня 2012 року.
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ) було розірвано.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року скасовано рішення Богунського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 07 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , у розмірі 35 000,00 дол. США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Таким чином, встановивши, що спірне майно було придбане сторонами за час шлюбу, при цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права та обставин справи, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання цього майна особистою приватною власністю позивача.
Твердження заявника, що апеляційним судом не було враховано обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільних справах, зокрема, заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року, є безпідставними і на правильність висновків суду не впливають.
Так, зі змісту заочного рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу вбачається, що сторони у справі протягом тривалого часу не проживають спільно, не підтримують будь-яких стосунків, спільних дітей не мають. Також суд зазначив, що ОСОБА_1 не бажає примирення і збереження сім'ї з посиланням на те, що ОСОБА_6 фактично створила нову сім'ю.
Разом з тим, вказані обставини були встановлені судом у відсутність ОСОБА_6 та ґрунтуються на поясненнях позивача та його представника. Крім того, рішення суду не містить встановлених обставин конкретного періоду непроживання сторін та часу створення ОСОБА_6 нової сім'ї.
При цьому судом було установлено, що ОСОБА_1 протягом 2011-2014 років пересилав із США в Україну грошові кошти ОСОБА_6 , які, у тому числі, використовувались останньою для будівництва спірного будинку, що спростовує посилання позивача про припинення сімейних відносин з відповідачем.
Зі змісту рішення Апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики не вбачається, що отримані позивачем у позику кошти були використані саме на придбання земельної ділянки та будівництво спірного об'єкта незавершеного будівництва. Разом з тим, цим судовим рішенням також встановлено, що копії розрахункових документів за придбання будівельних матеріалів не свідчать про те, що такі будівельні матеріали були придбані саме за позичені у ОСОБА_5 кошти і що саме ці будівельні матеріали були використані при будівництві спірного будинку. У більшості видаткових накладних та рахунках прізвище покупця відсутнє, у деяких зазначено прізвище ОСОБА_9 , а у деяких: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
З указаного вбачається, що зазначеними судовими рішеннями не було встановлено обставин, які б свідчили про спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям за час шлюбу.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судом попередньої інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович