Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 282/701/16
провадження № 61-5920св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н .О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного комерційного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року у складі судді Вальчука В. В. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», зараз - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 11 040,07 грн.
Позов мотивовано тим, що 05 жовтня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 30 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 11 040,07 грн, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року у задоволенні позову АТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що банк звернувся із вказаним позовом із пропуском, передбаченого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач у справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з таким висновками районного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області, ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим?що суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, порушив норми процесуального права (статті 60, 61 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи), а також неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 257-264, 1054-1056 ЦК України що призвело до ухвалення незаконного рішення. Апеляційний суд вказаних порушень не усунув.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу у травні 2018 року передано до Касаційного цивільного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року справу призначено судді-доповідачу Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору від 05 жовтня 2012 року № б/н АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 у кредит 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.
У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 11 040,59 грн, яка складається з: 280,59 грн - заборгованості за кредитом; 6 707,57 грн - заборгованості із сплати процентів за користування кредитом; 3050,00 грн - заборгованості із сплати пені та комісії; а також штрафів: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 583,26 грн - штраф (процентна складова).
Згідно з випискою із рахунку № НОМЕР_2 від 10 серпня 2016 року останній платіж у розмірі 50,00 грн відповідач здійснив 26 червня 2013 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки у заяві позичальника від 05 жовтня 2012 року домовленості сторін щодо строку дії кредитного договору немає, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку позовної давності є неправильним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У заяві позичальника від 05 жовтня 2012 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 жовтня 2012 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цією Довідкою про умови кредитування та Витягом з Умов був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 жовтня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05 жовтня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, судові рішення з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за тілом кредитом у розмірі 280,59 грн. У задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за процентам за користування кредитом у розмірі 6 707,57 грн, заборгованості з пені та комісії у розмірі 3 050,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 501,91 грн відмовити.
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1
280,59 грн непогашеного тіла кредиту.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову
АТ КБ «ПриватБанк».
Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки підписуючи анкету-заяву, сторони не узгоджували строк дії договору.
Щодо судових витрат:
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 35,02 грн (розмір заявлених
вимог - 11 040,07 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню -
280,59 грн (2,54 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 1 378,00 грн (1 378,00 грн х 280,59грн : 11 040,07 грн = 35,02 грн).
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 38,52 грн (110 % (відсоткова ставка за подання апеляційної скарги) х 35,02 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви в частині задоволених позовних вимог) за подання апеляційної скарги, та судовий збір у сумі 42,02 грн
(120 % відсоткова ставка за подання касаційної скарги) х 35,02 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви в частині задоволених позовних вимог) за подання касаційної скарги - підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Всього з відповідача на користь банку підлягає стягненню 75,56 грн судових витрат понесених банком за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року скасувати.
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 14360570) кредитну заборгованість (тіло кредиту) за договором від 05 жовтня 2012 року в розмірі 280,59 грн (двісті вісімдесят гривень п'ятдесят дев'ять копійок).
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентам за користування кредитом у розмірі 6 707,57 грн, заборгованості з пені та комісії у розмірі 3 050,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 501,91 грн за невиконання умов кредитного договору від 05 жовтня 2012 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 14360570) 75,56 грн судових витрат за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило