Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 296/340/16-ц
провадження № 61-12146св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
представник позивача - Васильченко Світлана Олександрівна,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2005 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 200,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,50 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 28 липня 2026 року.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 28 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким остання поручилися перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року станом на 12 січня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 078,91 дол. США та 119,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 14 347,42 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 731,49 дол. США та пені у розмірі 119,91 грн.
На підставі вказаного ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2005 року у розмірі 16 078,91 дол. США (заборгованість за кредитом і процентами за користування кредитом) та 119,91 грн (пеня).
Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, у квітні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладенні оспорюваного кредитного договору банк не надав йому детальну інформацію про умови кредитування, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У договорі відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, а графік погашення заборгованості є незрозумілим для споживача.
Оскільки умови кредитного договору від 28 липня 2005 року суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним цей договір.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2005 року за тілом кредиту і процентами за користування кредитом у розмірі 16 078,91 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 12 січня 2016 складає 377 924,57 грн, та пенею у розмірі 119,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по 2 835,34 грн з кожного.
Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість солідарно з позичальника і поручителя. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином розмір фактично виданих банком позичальнику кредитних коштів та наявність у позичальника заборгованості на момент ухвалення судом рішення, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, суди не врахували, що кредитний договір від 28 липня 2005 року суперечить положенням статей 203, 215 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови цього договору є несправедливими, існує дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача, відсутня істотна умова договору - сукупна вартість кредитного договору, відсутній детальний розрахунок загальної вартості кредиту для споживача, що позбавило позичальника можливості оцінити умови та порядок погашення кредиту. Фактична відсоткова ставка, виходячи з умов договору, розрахована невірно, що значно здорожує вартість кредиту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ПАТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 200,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,50 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 28 липня 2026 року.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 28 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким остання поручилися перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року станом на 12 січня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 078,91 дол. США та 119,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 14 347,42 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 731,49 дол. США та пені у розмірі 119,91 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Таким чином, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором від 28 липня 2005 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 , позичальником належним чином не виконано, суд дійшов правильного висновку, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за його невиконання. При цьому суд перевірив розрахунок кредитної заборгованості на дотримання вимог закону та умов договору.
Твердження заявника, що при укладенні кредитного договору банком не було надано повної та достовірної інформації про умови кредитування, приховано фактичне значення реальної процентної ставки та повну і об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження цих обставин та на спростування презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України.
Так, згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови.
Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами кредитування, тарифами й орієнтовною вартістю кредиту, порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредит і розміром процентних ставок.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ввів його в оману щодо істотних умов договору та не надав доказів нечесної підприємницької практики відповідача під час укладення кредитного договору.
Крім того, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним було залишено без розгляду.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неналежності розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2005 року, здійсненого ПАТ «УкрСиббанк», оскільки відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому належних і допустимих доказів на спростування наданого банком розрахунку відповідачем суду надано не було.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким судом була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович