Постанова
Іменем України
22 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 758/12651/16-ц
провадження № 61-26232св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року
в складі колегії суддів: Немировської О. В., Соколової В. В., Чобіток А. О.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що у січні 2003 року вона надала в борг
ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 38 000,00 дол. США для придбання спірної квартири, проте грошові кошти їй не повернуто.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції посилався на положення частини другої статті 220 ЦК України та виходив з того, що між сторонами узгоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу, однак у ОСОБА_2 виникли об'єктивні причини неможливості з'явитись до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. Також судом враховано заяву, в якій ОСОБА_2 визнала заявлений до неї позов.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції взяв до уваги надану ОСОБА_2 від свого імені та імені ОСОБА_3 заяву про визнання позову, але при цьому не перевірив, чи не буде це порушувати права інших осіб. Разом з тим згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на спірне нерухоме майно накладено арешт в інтересах стягувача ОСОБА_5 на підставі рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня
2012 року, яке було частково скасоване та змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року, яким з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 2 558 451,86 грн.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , отримавши гроші в борг
у ОСОБА_5 , повинен був повернути йому також тільки грошові кошти, а не розраховуватись з ним нерухомим майном ОСОБА_1 , придбаним на позичені нею грошові кошти.
Відзиви іншими учасниками справи на касаційні скарги не подані.
Рух справи
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 .
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2003 року позичила своїй дочці ОСОБА_2 38 000,00 дол. США терміном на 10 років для придбання квартири. У разі неповернення коштів дочка зобов'язувалась переоформити право власності на квартиру на ОСОБА_1 . Після настання терміну повернення коштів дочка просила продовжити строк погашення до 10 червня 2013 року, однак кошти також не повернула. У зв'язку з цим позивач просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею та ОСОБА_2 , та визнати за нею право власності на квартиру.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції
у м. Києві від 25 липня 2014 року, а також відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 22 серпня 2014 року в інтересах стягувача ОСОБА_5 , на користь якого рішенням Подільського районного суду
м. Києва від 29 серпня 2012 року, частково скасованим та зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 2 558 451,86 грн.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про дійсність договору та визнання права власності на майно) не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дочка діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки порушують майнові інтереси кредитора і їх дії направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишити поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального
і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат